Брати, які розвинули різний склад розуму
Брати, які розвинули різний склад розуму
РІШЕННЯ, які приймають батьки, обов’язково впливають на їхніх дітей. Так є сьогодні, так було і в Едемському саду. Бунтарський шлях, вибраний Адамом і Євою, мав величезний вплив на все людство (Буття 2:15, 16; 3:1—6; Римлян 5:12). Однак кожен з нас має можливість розвинути добрі стосунки з нашим Творцем, якщо ми цього прагнемо. Це видно з розповіді про Каїна та Авеля — перших братів у людській історії.
Біблія не повідомляє про те, чи Бог розмовляв з Адамом і Євою після їхнього вигнання з Едему. Однак Єгова не ховався від їхніх синів. Безумовно, Каїн і Авель дізналися від своїх батьків про те, що сталося. Вони могли бачити «Херувима і меча полум’яного, який обертався навколо, щоб стерегти дорогу до дерева життя» (Буття 3:24). Ці чоловіки також переконалися у правдивості Божого проголошення, що піт і біль стануть невід’ємною частиною життя (Буття 3:16, 19).
Каїн та Авель, безсумнівно, мусили знати, що Єгова сказав змієві: «Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту» (Буття 3:15). Завдяки тому, що́ Каїн і Авель знали про Єгову, вони могли розвивати з Богом взаємини, схвалені ним.
Роздуми про пророцтво Єгови і риси, які він, як люблячий Добродійник, виявляв, мабуть, викликали в Каїна та Авеля прагнення мати Боже схвалення. Але наскільки вони розвиватимуть це прагнення? Чи вони послухаються свого природного бажання поклонятися Богові і розвинуть свою духовність настільки, що виявлятимуть віру в нього? (Матвія 5:3).
Брати приносять жертви
Одного дня Каїн та Авель принесли Богові жертви. Каїн приніс від плоду землі, Авель — від своїх первородних з отари (Буття 4:3, 4). На той час їм могло бути вже близько 100 років, бо Адамові було 130, коли він породив свого сина, Сифа (Буття 4:25; 5:3).
Їхні жертвоприношення свідчили, що Каїн і Авель усвідомлювали свій грішний стан і бажали Божої милості. Мабуть, вони бодай трохи роздумували про обіцянку Єгови стосовно змія і Насіння жінки. Не говориться, скільки часу і зусиль Каїн і Авель присвятили, щоб розвинути з Єговою взаємини, які б він схвалював. Але з того, як на їхні жертвоприношення зреагував Бог, можна зробити висновки про потаємні думки кожного з них.
Декотрі дослідники вважають, що Єва дивилась на Каїна, як на «насіння», яке знищить змія, бо, коли народився Каїн, вона сказала: «Набула чоловіка від Господа» (Буття 4:1). Якщо Каїн поділяв цю думку, то він глибоко помилявся. З іншого боку, Авелева жертва супроводжувалась вірою. Тому сказано: «Вірою Авель приніс Богові жертву кращу, як Каїн» (Євреїв 11:4).
Буття 4:5). Його поведінка виявляла злі думки й наміри.
Авель мав духовну проникливість, а Каїну бракувало цієї риси, однак не тільки в тому полягала відмінність між братами. Різним був також їхній склад розуму. Тому «зглянувся Господь на Авеля й на жертву його, а на Каїна й на жертву його не зглянувся». Ймовірно, що Каїн лише поверхово розмірковував над своєю жертвою і приніс її механічно. Але Бог не схвалював лише формального поклоніння. Серце Каїна стало злим, і Єгова побачив, що в нього неправильні спонуки. Істинний дух цього чоловіка видно з того, як він зреагував, коли його жертва була відкинута. Замість того щоб намагатися виправитись, «сильно розгнівався Каїн, і обличчя його похилилось» (Попередження і реакція на нього
Знаючи склад розуму Каїна, Бог дав йому пораду: «Чого ти розгнівався, і чого похилилось обличчя твоє? Отож, коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним панувати» (Буття 4:6, 7).
У цьому є урок для нас. По суті, гріх у дверях підстерігає, щоб поглинути і нас. Однак Бог дав нам свободу волі, і ми можемо вибрати чинити правильне. Єгова запропонував Каїнові ‘робити добре’, але не змушував його змінитись. Каїн обрав власний шлях.
Натхнена розповідь продовжується: «І говорив Каїн до Авеля, брата свого. І сталось, як були вони в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого,— і вбив його» (Буття 4:8). Таким чином Каїн став непокірним, холоднокровним убивцею. Він не виявив і тіні каяття, коли Єгова запитав: «Де Авель, твій брат?» Каїн бездушно й зухвало відрізав: «Не знаю. Чи я сторож брата свого?» (Буття 4:9). Цей явний обман і заперечення своєї відповідальності виявили безсердечність Каїна.
Єгова прокляв Каїна і вигнав його з околиць Едему. Прокляття, яке вже було виголошене щодо землі, очевидно, мало в більшій мірі справдитись у випадку Каїна, і земля не відгукувалася б на його працю. Він мав стати «мандрівником та заволокою» на землі. Скарга Каїна на суворість Буття 4:10—15).
покарання виражає його занепокоєність, що на нього спаде помста за вбивство брата, але він не виявив щирого каяття. Єгова вмістив на Каїні «знака» — ймовірно, що це була урочиста постанова, відома і шанована іншими, метою якої було запобігти вбивству Каїна з помсти (Тоді «вийшов Каїн з-перед лиця Господнього, й осів у країні Нод, на схід від Едену» (Буття 4:16). Взявши собі дружину з-посеред своїх сестер чи племінниць, він побудував місто, яке назвав на честь Еноха, свого первородного сина. Нащадок Каїна Ламех виявив такі ж брутальні схильності, як і його нечестивий предок. Але рід Каїна був знищений у Потопі за днів Ноя (Буття 4:17—24).
Уроки для нас
Ми можемо багато взяти для себе з розповідей про Каїна і Авеля. Апостол Іван закликає християн любити один одного «не так, як той Каїн, що був від лукавого, і брата свого забив». Стосовно Каїна сказано: «Лукаві були його вчинки, а брата його — праведні». Іван також пише: «Кожен, хто ненавидить брата свого, той душогуб. А ви знаєте, що жоден душогуб не має вічного життя, що в нім перебувало б». Справді, те, як ми обходимося зі співхристиянами, впливає на наші стосунки з Богом і на наші життєві перспективи. Ми не можемо ненавидіти когось із співвіруючих і в той же час мати Боже схвалення (1 Івана 3:11—15; 4:20).
Каїн і Авель мали подібне виховання, але Каїнові бракувало віри в Бога. По суті, він виявив дух Диявола, що був «душогуб споконвіку» і «батько неправді» (Івана 8:44). Життя Каїна показує, що всі ми маємо вибір, що ті, хто вибирає грішну поведінку, відлучують себе від Бога і що Бог виконує свої присуди на нерозкаяних.
Проте Авель виявляв віру в Єгову. Дійсно, «вірою Авель приніс Богові жертву кращу, як Каїн; нею засвідчений був, що він праведний, як Бог свідчив про дари його». Хоча Святе Письмо не містить жодного слова, сказаного Авелем, завдяки своїй зразковій вірі він «ще промовляє» (Євреїв 11:4).
Авель був першим у довгому ряду людей, які зберігали непорочність. Його кров, що взивала до Єгови з землі, не була забута (Буття 4:10; Луки 11:48—51). Якщо ми виявляємо віру, як це робив Авель, то також зможемо втішатися дорогоцінними і тривалими взаєминами з Єговою.
[Рамка на сторінці 22]
РІЛЬНИК І ПАСТУХ
Обробка землі і догляд за тваринами належали до обов’язків, які Бог доручив Адамові на початку (Буття 1:28; 2:15; 3:23). Його син Каїн вибрав рільництво, Авель же став пастухом (Буття 4:2). Але оскільки до Потопу люди харчувалися виключно овочами і фруктами, навіщо було розводити овець? (Буття 1:29; 9:3, 4).
Вівцям, щоб вони добре себе почували, потрібен догляд з боку людей. Заняття Авеля свідчить, що люди розводили цих домашніх тварин від самого початку своєї історії. Святе Письмо не каже, чи люди до Потопу вживали в їжу молоко, але навіть якщо вони дотримувалися рослинного харчування, то могли використовувати овечу шерсть. А коли вівці вмирають, їхня шкіра також приносить користь. Наприклад, щоб зодягти Адама і Єву, Єгова дав їм «одежу шкуряну» (Буття 3:21).
У будь-якому разі, логічним видається висновок, що Каїн та Авель на початку співпрацювали. Вони вирощували те, що було потрібне іншим членам родини, щоб бути одягнутими й ситими.
[Ілюстрація на сторінці 23]
‘Каїнові вчинки були лукаві, а брата його — праведні’.