Що Господня Вечеря значить для тебе?

«Хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно,— буде винний супроти тіла та крови Господньої!» (1 КОРИНТЯН 11:27).

1. Яка з подій, запланованих на 2003 рік, є найважливішою і як її було започатковано?

НАЙВАЖЛИВІША з запланованих на 2003 рік подія відбудеться 16 квітня після заходу сонця. У той день Свідки Єгови зберуться разом, аби відзначити Спомин смерті Ісуса Христа. Як було показано в попередній статті, Ісус започаткував це відзначення, котре також називають Вечерею Господньою, після того, як він зі своїми апостолами відсвяткував Пасху 14 нісана 33 року н. е. Символи, прісний хліб і червоне вино, означають Христове безгрішне тіло і його пролиту кров — єдину жертву, що може викупити людство від успадкованого гріха та смерті (Римлян 5:12; 6:23).

2. Яке застереження записане в 1 Коринтян 11:27?

² Ті, хто споживає від символів, повинні робити це гідно. Апостол Павло ясно показав це, коли писав до християн у стародавньому Коринті, де Господню Вечерю не відзначали належно (1 Коринтян 11:20—22). Павло писав: «Хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно,— буде винний супроти тіла та крови Господньої!» (1 Коринтян 11:27). Що означають ці слова?

Деякі особи відзначали Спомин негідно

3. Як багато християн у Коринті поводилися під час відзначення Господньої Вечері?

³ Чимало християн у Коринті споживали від символів на Спомині негідно. Між ними були поділення, а також принаймні якийсь час дехто з них приносив із собою вечерю і споживав її до зібрання чи впродовж Спомину, при цьому переїдаючи й упиваючись. Вони не пильнували ані розумово, ані духовно. Тому стали ‘винними супроти тіла та крови Господньої’. Ті, хто не вечеряв, були голодні й тому не могли  зосередитись. Тож багато хто, споживаючи від символів, не виявляв поваги до цієї події або не повністю усвідомлював її серйозність. Не дивно, що вони накликали на себе засудження! (1 Коринтян 11:27—34).

4, 5. Чому тим, хто зазвичай споживає від символів, необхідна самоперевірка?

⁴ Щороку з наближенням Спомину тим, хто зазвичай споживає від символів, необхідно робити самоперевірку. Щоб брати участь у цій спільній вечері належним чином, такі особи повинні бути духовно здоровими. Кожному, хто виявляє неповагу, а навіть зневажає Ісусову жертву, загрожує ‘винищення з Божого народу’, як це траплялося з ізраїльтянином, якщо він споживав від спільної вечері, будучи нечистим (Левит 7:20; Євреїв 10:28—31).

⁵ Павло порівняв Спомин до спільної вечері в стародавньому Ізраїлі. Після згадки про спільноту у Христі, яку мали учасники вечері, він сказав: «Не можете пити чаші Господньої та чаші демонської; не можете бути спільниками Господнього столу й столу демонського» (1 Коринтян 10:16—21). Коли особа, яка зазвичай споживає від символів, вчиняє серйозний гріх, вона повинна визнати його перед Єговою, а також звернутися  за духовною підтримкою до старших чоловіків збору (Приповістей 28:13; Якова 5:13—16). Якщо ця людина щиро кається і приносить плоди, що відповідають покаянню, її споживання від символів не буде негідним (Луки 3:8).

Шанобливі спостерігачі

6. Для кого Єгова зберіг привілей споживати від Господньої Вечері?

⁶ Чи слід тим, хто чинить добро останку 144 000 братів Христа, споживати від Господньої Вечері? (Матвія 25:31—40; Об’явлення 14:1). Ні. Бог зберіг цей привілей для осіб, котрих помазав святим духом, аби вони стали «співспадкоємцями Христовими» (Римлян 8:14—18; 1 Івана 2:20). А яке становище тих, хто має надію жити вічно на райській землі під правлінням Божого Царства? (Луки 23:43; Об’явлення 21:3, 4). Оскільки вони не є Ісусовими співспадкоємцями з небесною надією, то на Спомині вони присутні як шанобливі спостерігачі (Римлян 6:3—5).

7. Завдяки чому християни першого століття розуміли, що їм слід споживати від символів?

⁷ Правдиві християни першого століття були помазані святим духом. Багато з них мали один або декілька чудотворних дарів духу, наприклад говоріння мовами. Тому таким особам було б не важко зрозуміти, що вони помазані духом і що їм слід споживати від символів. Проте у наш час це можна встановити на основі таких натхнених слів: «Всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі; бо не взяли ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа синівства, що через Нього кличемо: «Авва, Отче!» (Римлян 8:14, 15).

8. Кого символізують «пшениця» й «кукіль», які згадуються в 13-му розділі Матвія?

⁸ Століттями правдиві помазанці росли, як «пшениця» серед поля «куколю», тобто серед фальшивих християн (Матвія 13:24—30, 36—43). Починаючи з 70-х років XIX сторіччя, дедалі легше було розпізнати «пшеницю», і через декілька років помазаним християнським наглядачам було сказано: «Старійшинам... слід поставити перед тими, хто збирається [для відзначення Спомину], такі умови: 1) віра в [Христову] кров і 2) присвячення Господеві та служінню йому до самої смерті. Потім вони повинні запросити всіх, хто має таку настроєність розуму і хто присвятився у належний спосіб, взяти участь у святкуванні Спомину Господньої смерті» («Виклади Святого Писання», том VI, «Нове створіння», сторінка 473, англ.) *.

Пошук «інших овець»

9. Як у 1935 році було пояснено, кого представляє «натовп великий», і як це вплинуло на деяких осіб, котрі до того часу споживали від символів?

⁹ З бігом часу організація Єгови почала зосереджувати свою увагу на особах, які не належали до помазаних послідовників Христа. У зв’язку з цим в середині 1930-х років відбулася одна визначна подія. До того часу Божий народ вважав «натовп великий» з Об’явлення 7:9 другорядним духовним класом, що мав приєднатися у небі до 144 000 воскреслих помазанців у ролі дружок, або подруг, невісти Христа (Псалом 45:15, 16; Об’явлення 7:4; 21:2, 9). Проте 31 травня 1935 року в промові на конгресі Свідків Єгови у Вашингтоні на основі Святого Письма було пояснено, що вираз «натовп великий» («велика громада») стосується «інших овець», котрі живуть у час кінця (Івана 10:16). Після цього конгресу деякі особи, які раніше споживали від символів на Спомині, перестали це робити, оскільки зрозуміли, що мають не небесну, а земну надію.

10. Як би ви описали надію й обов’язки «інших овець» сьогодні?

¹⁰ Зокрема з 1935 року відбувається пошук тих, хто стає «іншими вівцями», які вірять у викуп, присвячуються Богові й підтримують помазану «малу черідку» в  проповідуванні звістки про Царство (Луки 12:32). Вони надіються жити вічно на землі, але в усьому іншому подібні до сучасного останку спадкоємців Царства. Так само як чужинці у стародавньому Ізраїлі, котрі поклонялися Єгові й підкорялися Закону, сьогоднішні інші вівці беруть на себе християнські обов’язки, наприклад проповідування доброї новини разом з членами духовного Ізраїля (Галатів 6:16). Так само, як жоден чужинець не міг стати царем Ізраїля або священиком, ніхто з інших овець не може правити в небесному Царстві або служити священиком (Повторення Закону 17:15).

11. Яким чином від того, коли́ особа присвятилася Богові, може залежати її надія?

¹¹ У 1930-ті роки ставало зрозуміліше, що здебільшого небесний клас уже вибрано. Отже тепер, уже протягом десятків років, ведеться пошук інших овець, котрі мають земну надію. Якщо хтось із помазанців виявляється невірним, скоріш усього, особа, котра довгі роки вірно служить Богові як одна з інших овець, буде покликана, щоб зайняти місце серед 144 000, яке в результаті цього звільнилось.

Чому дехто робить помилкові висновки

12. За яких обставин особа повинна перестати споживати від символів і чому?

¹² Помазані християни абсолютно впевнені, що мають небесне покликання. Але що, коли деякі особи споживають від символів, не маючи цього покликання? Якщо вони усвідомлять, що насправді ніколи не мали небесної надії, безумовно, їхнє сумління спонукає їх перестати споживати від символів. Бог не схвалюватиме того, хто заявляє, що є покликаний бути небесним царем і священиком, знаючи, що насправді не має такого покликання (Римлян 9:16; Об’явлення 20:6). Єгова знищив левита Корея, котрий зухвало домагався священства, яке по праву належало Аарону (Вихід 28:1; Числа 16:4—11, 31—35). Якщо християнин починає усвідомлювати, що помилявся, споживаючи від символів, він повинен перестати споживати від них і смиренно в молитві просити у Єгови прощення (Псалом 19:14).

13, 14. Чому деякі особи можуть помилково вважати, що мають небесну надію?

¹³ Чому деякі особи можуть помилково вважати, що мають небесну надію? Вони, можливо, втратили інтерес до життя на землі через смерть подружнього партнера чи якусь іншу трагедію. Або ж бажають мати таку саму надію, як у їхнього близького друга, котрий заявляє, що є помазаним християнином. Звичайно, Бог нікого не призначав заохочувати інших до цього привілею. Також, помазуючи спадкоємців Царства, він не послуговується голосами, які повідомляли б їх про те, що вони помазані.

¹⁴ На когось може вплинути фальшиве релігійне уявлення, згідно з яким всі добрі люди нібито йдуть на небо, і він почне думати, що має небесне покликання. Отже, нам слід остерігатися впливу колишніх неправильних поглядів або інших чинників. Наприклад, дехто міг би запитати себе: «Чи не вживаю я медичних препаратів, котрі впливають на мій емоційний стан? Чи я не надто емоційний, через що міг би дійти хибних висновків?»

15, 16. Чому деякі особи можуть дійти неправильного висновку, що вони помазанці?

¹⁵ Дехто міг би запитати себе: «Чи я прагну визначного становища? Можливо, я честолюбно хочу мати владу або тепер, або як майбутній співспадкоємець Христа?» У першому столітті не всі співспадкоємці Царства мали відповідальне становище в зборі. Крім того, особи з небесним покликанням не прагнуть видатного становища й не хизуються тим, що вони помазані. Вони, як і очікується від осіб, котрі мають «розум Христів», виявляють смирення (1 Коринтян 2:16).

¹⁶ Деякі особи можуть дійти висновку, що мають небесне покликання, бо набули  чимало біблійних знань. Проте помазання духом не приносить з собою надзвичайного розуміння, адже Павло мусив навчати деяких помазанців і давати їм настанови (1 Коринтян 3:1—3; Євреїв 5:11—14). Бог передбачив розпорядок, завдяки якому всі його люди можуть отримувати духовну поживу (Матвія 24:45—47). Тому нікому не слід вважати, що, будучи помазаним християнином, він посідає мудрість, вищу за ту, котру мають особи з земною надією. Майстерність у відповідях на біблійні запитання, у свідченні або виголошенні біблійних промов не доводить, що особа помазана духом. Християни з земною надією теж мають такі здібності.

17. Від чого й від кого залежить помазання духом?

¹⁷ Якщо співвіруючий піднімає питання про небесне покликання, старійшина чи інший зрілий християнин може обговорити з ним цю справу. Однак ніхто не може приймати рішення за когось. Особа, котра дійсно має це покликання, не питає інших, чи вона має таку надію. Помазанці «народжені... не з тлінного насіння, але з нетлінного,— Словом Божим живим та тривалим» (1 Петра 1:23). Через свій дух і Слово Бог дає людині «насіння», яке робить її «створінням новим» з небесною надією (2 Коринтян 5:17). Отже, вибір робить Єгова. Помазання «не залежить... ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога» (Римлян 9:16). Тож як особа може бути певною, що вона має небесне покликання?

Чому вони впевнені

18. Як Божий дух свідчить разом із духом помазанців?

¹⁸ Свідчення Божого духу переконує помазаних християн у тім, що вони мають небесну надію. «Взяли ви Духа синівства,​— написав Павло,— що через Нього кличемо: «Авва, Отче!» Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми — діти Божі. А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки разом із Ним ми терпимо, щоб разом із Ним і прославитись» (Римлян 8:15—17). Під впливом святого духу дух, тобто настроєність розуму, помазанців спонукує їх застосовувати до себе те, що сказано у Святому Письмі про духовних дітей Єгови (1 Івана 3:2). Завдяки дії Божого духу  вони відчувають себе Божими синами, також цей дух породжує в них унікальну надію (Галатів 4:6, 7). Без сумніву, для досконалих людей вічне життя на землі в оточенні членів сім’ї та друзів буде чудовим, але помазанцям Бог дав іншу надію. Своїм духом він викликав у них настільки сильну небесну надію, що заради неї вони готові пожертвувати всіма земними перспективами й уподобаннями (2 Коринтян 5:1—5, 8; 2 Петра 1:13, 14).

19. Яку роль у житті помазаних християн відіграє нова угода?

¹⁹ Помазані християни впевнені, що мають небесну надію і що є прийнятими в новий заповіт, тобто угоду. Ісус згадав це, коли започатковував Спомин: «Оця чаша — Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається» (Луки 22:20). Учасниками цієї нової угоди є Бог і помазанці (Єремії 31:31—34; Євреїв 12:22—24). Ісус — посередник. Скріплена Христовою пролитою кров’ю, нова угода вибрала не лише з євреїв, але й з інших народів людей для імені Єгови й зробила їх частиною Авраамового «насіння» (Галатів 3:26—29; Дії 15:14). Цей «вічний заповіт» уможливлює для всіх духовних ізраїльтян воскресіння до безсмертного життя в небі (Євреїв 13:20).

20. Яку угоду укладено між Христом і помазанцями?

²⁰ Помазанці впевнені у своїй надії. З ними було укладено ще одну угоду — угоду про Царство. Стосовно їхньої спільності з Христом Ісус сказав: «Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх, і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів» (Луки 22:28—30). Ця угода між Христом і його співцарями залишається дійсною назавжди (Об’явлення 22:5).

Період Спомину — час благословень

21. Як ми можемо черпати велику користь з періоду Спомину?

²¹ Період Спомину сповнений благословень. Ми можемо черпати користь з читання Біблії, що заплановане на цей період. Крім того, це особливо підхожий час для молитви, розмірковування над земним життям і смертю Ісуса, а також для участі в праці проповідування про Царство (Псалом 77:13; Филип’ян 4:6, 7). Відзначення Господньої Вечері нагадує нам про велику любов Бога і Христа, виявом якої стала Ісусова викупна жертва (Матвія 20:28; Івана 3:16). Ця подія дає нам надію і потіху, а також спонукує нас ще рішучіше наслідувати у своєму житті приклад Христа (Вихід 34:6; Євреїв 12:3). До того ж Спомин повинен додати нам сил жити згідно зі своїм присвяченням як Божих служителів і бути відданими послідовниками його дорогого Сина.

22. Що є найбільшим Божим даром для людства і який один зі способів виявити за нього вдячність?

²² Які ж добрі дари дає нам Єгова! (Якова 1:17). Ми маємо керівництво з його Слова, підтримку його духу і надію вічного життя. Найбільший Божий дар — Ісусова жертва, принесена за гріхи як помазанців, так і всіх інших людей, що виявляють віру (1 Івана 2:1, 2). Отже, наскільки велике значення Ісусова смерть має для тебе? Чи будеш ти серед тих, хто збереться після заходу сонця 16 квітня 2003 року, аби відзначити Господню Вечерю й таким способом виявити свою вдячність за цю жертовну смерть?

[Примітка]

Які ваші відповіді?

• Кому слід споживати від символів?

• Чому «інші вівці» відвідують Господню Вечерю лише як шанобливі спостерігачі?

• Завдяки чому помазані християни розуміють, що їм слід споживати від хліба та вина на Спомині Христової смерті?

• Для яких справ період Спомину є підхожим часом?

[Запитання для вивчення]

[Діаграма/Ілюстрації на сторінці 18]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Кількість присутніх на Спомині

У МІЛЬЙОНАХ

15 597 746

15

14

13 147 201

13

12

11

10

 9

 8

 7

 6

 5

4 925 643

 4

 3

 2

 1

878 303

63 146

1935 1955 1975 1995 2002

[Ілюстрація на сторінці 18]

Чи будеш ти присутній цього року на Господній Вечері?

[Ілюстрації на сторінці 21]

Період Спомину — підхожий час, щоб більше читати Біблію і брати участь у праці проповідування про Царство.