Спалювання пахощів. Чи цей звичай не суперечить правдивому поклонінню?

«БОГИ люблять пахощі». Таку приказку мали стародавні єгиптяни. Для них спалювання пахощів було невід’ємною частиною поклоніння. Єгиптяни вірили, що боги перебувають поблизу, тому кожного дня спалювали пахощі в храмах та на домашніх жертовниках, навіть коли вирішували ділові справи. Подібні звичаї існували і серед інших народів.

Що ж таке пахощі? Це слово може означати приємні ароматні запахи або ж узагалі пахучі ароматичні речовини. Пахощі складаються з ароматичних смол і камедей, наприклад ладану та рослинних бальзамів. Пахучі речовини розмелюють на порошок і зазвичай додають до них прянощі, кору дерева та квіти. Такі ароматичні суміші мають різне застосування.

У старовину пахощі були бажаним і тому дорогим крамом. Торгівля ароматичними речовинами йшла дуже успішно. Пахощі доставлялися караванами з далеких країв. Пригадайте, що Якового сина Йосипа продали купцям-ізмаїльтянам, які ‘йшли з Ґілеаду, а верблюди їхні несли пахощі, і бальзам, і ладан,— йшли вони спровадити це до Єгипту’ (Буття 37:25). Через великий попит на пахощі між Азією та Європою з’явився так званий Ладановий шлях.

Сьогодні пахощі застосовують під час церемоній і обрядів у багатьох релігіях. До того ж чимраз більшій кількості людей подобається спалювати пахощі, щоб наповнювати свої домівки приємним ароматом. Як християни повинні ставитися до спалювання пахощів? Чи вважає Бог прийнятним застосування пахощів у поклонінні? Розгляньмо, що говориться на цю тему в Біблії.

‘Святі для Господа’

У стародавньому Ізраїлі спалювання пахощів входило в обов’язки священиків при скинії. В «Енциклопедії» Мак-Клінтока й Стронґа (англ.) говориться: «Безсумнівно, у євреїв спалювання пахощів було тісно пов’язане з поклонінням і вважалося священною жертвою. Тому ми ніде не знаходимо згадки, що вони використовували пахощі в якихось інших цілях».

Бог Єгова наказав спалювати в скинії суміш, яка складалася з чотирьох компонентів: «Візьми собі пахощів: бальзаму [«стакти», Хом.], і ониху, і хелбану... та чистого ладану,— кожне буде в рівній частині. І зробиш з цього кадило, масть, робота робітника масти, посолене, чисте, святе. І зітреш із неї надрібно, і даси з неї перед обличчям свідоцтва в скинії заповіту» (Вихід 30:34—36). Вчені говорять, що пізніше єврейські рабини додали до пахощів, які використовувалися в храмі, інші складники.

Пахощі, які спалювали в скинії, були святими і використовувались тільки у поклонінні Богу. Єгова наказав: «Пахощі ж  кадила, що ти маєш зробити, ніхто з вас не сміє робити для себе за подібним приписом: вони будуть святими в вас для Господа. Хто б таке зробив, щоб нюхати його, той буде викорінений з-між свого народу» (Вихід 30:37, 38, Хом.). Священики двічі в день спалювали пахощі на спеціальному жертовнику (2 Хронік 13:11). У день Окуплення первосвященик спалював їх у Святеє Святих (Левит 16:12, 13).

Однак не завжди пахощі були приємні Богові. Тільки священики могли спалювати пахощі перед його обличчям. У Біблії подаються приклади, як Бог покарав зухвалих чоловіків за те, що вони спалювали пахощі, не будучи священиками (Числа 16:16—18, 35; 17:1—5; 2 Хронік 26:16—20). Єгові був неприємний запах пахощів, які спалювали ізраїльтяни, адже вони займалися фальшивим поклонінням і наповнювали свої руки кров’ю. Через лицемірство євреїв Єгова сказав: «Ваше кадило [«пахощі», НС] — огида для Мене» (Ісаї 1:13, 15). Ізраїльтяни настільки збайдужіли до поклоніння Єгові, що зачинили храм і стали спалювати пахощі на інших жертовниках (2 Хронік 28:24, 25). Згодом суміш святих пахощів почали використовувати у зіпсутому поклонінні неправдивим богам. Такі вчинки були огидні Єгові (Єзекіїля 16:2, 17, 18).

Пахощі та перші християни

Закон-угоду, в тому числі наказ священикам спалювати святі пахощі, було скасовано, коли 33 року н. е. Христос уклав нову угоду (Колосян 2:14). Ніде немає згадки, що перші християни спалювали пахощі в релігійних цілях. Стосовно цього в «Енциклопедії» Мак-Клінтока й Стронґа (англ.) говориться: «Точно відомо, що [перші християни] не використовували пахощів. Натомість використання пахощів вважалося ознакою язичництва... Коли людина кидала на язичницький жертовник кілька пучок пахощів, такі дії розглядались як поклоніння».

Перші християни також відмовлялися спалювати пахощі на визнання «божественності» римського імператора, хоча це могло коштувати їм життя (Луки 4:8; 1 Коринтян 10:14, 20). З огляду на ідолопоклонницьке застосування ароматичних речовин у ті дні, не дивно, чому перші християни ніколи не займалися торгівлею пахощами.

Спалювання пахощів у наші дні

А як пахощі використовуються сьогодні? У багатьох церквах загальновизнаного християнства їх застосовують під час релігійних обрядів і літургій. В Азії чимало сімей спалюють пахощі в храмах або перед домашніми вівтарями на честь богів та щоб захиститися від духів померлих. На релігійних відправах пахучі речовини застосовуються для обкурювання приміщень, для зцілення, очищення, захисту тощо.

Нещодавно спалювання пахощів набуло великої популярності серед людей, які не сповідують жодної релігії. Дехто спалює пахощі під час медитації. В одному  посібнику радиться використовувати ароматичні речовини, щоб досягати «вищих рівнів підсвідомості» та «вивільнювати енергію». Для вирішення життєвих труднощів у посібнику теж рекомендується проводити обряди із спалюванням пахощів, що допоможе увійти в контакт з «вищими істотами». Чи такі звичаї прийнятні для християн?

Єгова прямо засуджує тих, хто змішує фальшиві релігійні обряди з чистим поклонінням. Апостол Павло, процитувавши пророцтво Ісаї, застосував його до християн. Він заохочував їх триматися подалі від нечистого впливу фальшивої релігії. Павло писав: «Вийдіть тому з-поміж них та й відлучіться,— каже Господь,— і не торкайтесь нечистого,— і Я вас прийму» (2 Коринтян 6:17; Ісаї 52:11). Правдиві християни рішуче уникають всього, що пов’язано з фальшивим поклонінням та окультизмом (Івана 4:24).

Чи застосування пахощів при релігійних відправах та спіритичних обрядах означає, що всяке спалювання ароматичних речовин є неправильним? Необов’язково. Може бути, що людина спалює їх у себе вдома просто для того, щоб наповнити приміщення приємним ароматом (Приповістей 27:9). А втім, перш ніж вирішити, чи спалювати пахощі, християнин повинен розглянути деякі питання. Чи інші люди у вашій місцевості пов’язують застосування пахощів з обрядами фальшивої релігії? А може, спалювання пахучих речовин вважають спіритичним ритуалом? Чи, навпаки, пахощі використовуються переважно для нерелігійних цілей?

Якщо хтось вирішить спалювати пахощі, то така людина повинна зважати як на власне сумління, так і на почуття інших (1 Коринтян 10:29). Слова апостола Павла до римлян стосуються і нас. Він написав: «Отож, пильнуймо про мир, та про те, що на збудування один одного! Не руйнуй діла Божого ради поживи,— усе бо чисте, але зле людині, що їсть на спотикання. Добре не їсти м’яса, ані пити вина, ані робити такого, від чого брат твій гіршиться, або спокушується, або слабне» (Римлян 14:19—21).

Молитви, як пахощі

Ізраїльський звичай спалювати пахощі влучно символізує молитви, які вислуховує Бог. Тому псалмописьменник Давид співав до Єгови: «Нехай стане молитва моя як кадило [«пахощі», НС] перед лицем Твоїм» (Псалом 141:2).

Для вірних ізраїльтян обряд спалювання пахощів мав глибокий зміст. Вони ретельно готували пахощі і спалювали їх так, як наказав Єгова. Християни сьогодні не спалюють буквальних пахощів, натомість вони приносять нашому небесному Батьку молитви, які відображають їхню глибоку вдячність і повагу до нього. Ці молитви такі ж приємні Богові, як аромат пахощів, що їх священики колись спалювали при храмі, адже Боже Слово запевняє нас: «Молитва праведника — насолода Його» (Приповістей 15:8, Дерк.).

[Ілюстрації на сторінці 29]

Пахощі, які спалювалися в скинії та храмі, були святими.

[Ілюстрація на сторінці 30]

Чи звичай спалювати пахощі під час медитації прийнятний для християн?