Думайте тверезо, чиніть мудро

УЯВІТЬ собі таку сцену: Ісус Христос розповідає, що релігійні вороги в Єрусалимі завдадуть йому великих страждань і вб’ють його. Близький друг Ісуса апостол Петро не може в це повірити. Він навіть відводить Ісуса набік і докоряє йому. Поза всяким сумнівом, Петро говорить щиро, він справді занепокоєний. А як Ісус сприйняв хід думок Петра? «Відступися від Мене, сатано,— сказав Ісус,— ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське!» (Матвія 16:21—23).

Яким же ударом це було для Петра! Замість того щоби бути Ісусу підтримкою, він у цьому випадку став для свого улюбленого Вчителя «спокусою». Як же це могло трапитися? Можливо, Петро припустився помилки, характерної для людського мислення,— вірив тільки в те, у що хотів вірити.

Не будьте самовпевнені

Думати тверезо може заважати схильність до самовпевненості. Апостол Павло застерігав християн у стародавньому Коринті: «Хто думає, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти!» (1 Коринтян 10:12). Чому Павло так сказав? Вочевидь, він знав, як легко спотворюється спосіб мислення людини. Навіть думки християн можуть легко ‘вхилитися від простоти й чистости, що в Христі’ (2 Коринтян 11:3).

Саме це сталося з цілим поколінням предків Павла. Свого часу Єгова сказав їм: «Ваші думки — не Мої це думки, а дороги Мої — то не ваші дороги» (Ісаї 55:8). Вони стали «мудрими у власних очах», і це призвело до згубних наслідків (Ісаї 5:21). Отже, нам варто з’ясувати, як думати тверезо, щоб уникнути подібного лиха.

Бережіться тілесного мислення

На деяких коринтян дуже сильно вплинуло тілесне мислення (1 Коринтян 3:1—3). Людські філософії для них були важливіші за Боже Слово. Немає сумнівів, що грецькі мислителі того часу були досить розумними людьми. Однак у Божих очах вони були немудрими. Ось що сказав Павло: «Написано: «Я погублю мудрість премудрих, а розум розумних відкину!» Де мудрий? Де книжник? Де дослідувач віку цього? Хіба Бог мудрість світу цього не змінив на глупоту?»  (1 Коринтян 1:19, 20). Ті інтелектуали керувалися «духом світу», а не духом Бога (1 Коринтян 2:12). Їхні філософські теорії та ідеї не узгоджувались зі способом мислення Єгови.

Першоджерело тілесного мислення — Сатана Диявол, який скористався змією, щоб спокусити Єву (Буття 3:1—6; 2 Коринтян 11:3). Чи він і досі небезпечний? Так! Згідно з Божим Словом, Сатана «засліпив розум» стількох людей, що тепер «обдурює цілий світ» (2 Коринтян 4:4; Об’явлення 12:9, СМ). Як же важливо остерігатися його задумів! (2 Коринтян 2:11).

Стережіться «людської омани»

Апостол Павло попереджав також про «людську оману» (Ефесян 4:14). Він зіткнувся з «лукавими робітниками», які удавали, що викладають істину, а насправді її перекручували (2 Коринтян 11:12—15). Щоб досягнути свого, такі люди підтасовують факти, грають на емоціях, використовують оманливу напівправду, роблять двозначні натяки і навіть відверто брешуть.

Пропагандисти часто вживають слово «секта», щоб когось затаврувати. У рекомендації для Парламентської асамблеї Ради Європи пропонувалося, щоб представники влади, котрі займаються новими релігійними групами, «утримувалися від уживання цього терміну». Чому? Там пояснювалось, що слово «секта» має вкрай негативний підтекст. Він також сказав: «Сьогодні в розумінні громадськості секта — це щось надзвичайно шкідливе або небезпечне». Подібно і грецькі інтелектуали несправедливо закидали, що апостол Павло «пустомов», або буквально «той, хто підбирає зерна». Цим вони хотіли сказати, що він був попросту легковажний балакун, який підбирає крихти знання і повторює завчене. Насправді ж Павло «звіщав Євангелію про Ісуса й воскресення» (Дії 17:18).

Чи ці методи пропаганди ефективні? Так. Вони становлять важливий фактор у розпалюванні етнічної та релігійної ненависті, бо під впливом такої пропаганди у людей спотворюється уявлення про інші нації і релігії. Багато хто застосовує пропагандистські методи, щоб принизити в очах суспільства непопулярні меншини. Подібні методи успішно використовував Адольф Гітлер, кажучи, що євреї та інші групи населення — це дегенерати, зло і загроза державі. Ніколи не допускайте, щоб подібна омана отруїла ваше мислення (Дії 28:19—22).

Не обманюйте себе

Себе обманути легко. І справді, іноді важко відмовитись від своїх глибоко вкорінених поглядів або навіть піддати їх сумніву. Чому? Тому що ми прив’язуємося до своїх поглядів. Ми, можливо, обманюємо себе, намагаючись якось їх пояснити, тобто шукаємо виправдань своїй помилковій думці.

Саме так чинили деякі християни першого сторіччя. Вони знали Боже Слово, але не давали йому впливати на своє мислення. У результаті вони стали ‘себе самих обманювати’ (Якова 1:22, 26). Якщо ми дратуємось, коли хтось піддає сумніву наші погляди, то, можливо, теж обманюємо себе. Мудріше не гніватись, а, залишаючись неупередженими, вислухати інших, навіть коли ми переконані у своїй правоті (Приповістей 18:17).

Відшукуйте «Богопізнання»

Що робити, аби думати тверезо? Нам може допомогти багато що, однак аби досягти цієї мети, необхідно докладати чимало зусиль. Мудрий цар Соломон сказав: «Сину мій, якщо приймеш слова мої ти, а накази мої при собі заховаєш, щоб слухало мудрости вухо твоє, своє серце прихилиш до розуму, якщо до розсудку ти кликати будеш, до розуму кликатимеш своїм голосом, якщо будеш шукати його, немов  срібла, і будеш його ти пошукувати, як тих схованих скарбів,— тоді зрозумієш страх Господній, і знайдеш ти Богопізнання» (Приповістей 2:1—5). Якщо ми старанно намагаємось наповнювати свій розум і серце істинами з Божого Слова, то здобудемо справжню мудрість, проникливість і розважливість. Об’єкт наших пошуків вартий набагато більшого, ніж срібло чи будь-які інші скарби (Приповістей 3:13—15).

Щоб думати тверезо, обов’язково потрібно мудрості й знань. Коли «мудрість увійде до серця твого, і буде приємне знання для твоєї душі,— говориться в Божому Слові,— розважність тоді тебе пильнуватиме, розум тебе стерегтиме, щоб тебе врятувати від злої дороги, від людини, що каже лукаве, від тих, хто стежки простоти покидає, щоб ходити дорогами темряви» (Приповістей 2:10—13).

Вкрай важливо, щоб Божі думки впливали на наше мислення за складних обставин і в час небезпеки. Сильні емоції, скажімо гнів чи страх, можуть заважати думати тверезо. «Насильство чинить мудрого дурним»,— говорить Соломон (Екклезіяста 7:7, Хом.). Буває, що людина навіть «на Господа гнівається» (Приповістей 19:3). Як таке може статись? Ми гнівались би на Бога, якщо б звинувачували його у своїх проблемах і ними виправдовували вчинки, що суперечать його законам та принципам. Не варто думати, що ми завжди розуміємо все найкраще. Ліпше смиренно слухати мудрих порад людей, які намагаються допомогти нам на основі Святого Письма. Треба бути готовими відмовитись навіть від глибоко закорінених поглядів, якщо стає очевидною їхня помилковість (Приповістей 1:1—5; 15:22).

‘Просіть від Бога’

Ми живемо у складний і небезпечний час. Якщо ми хочемо бути розсудливими і чинити мудро, нам обов’язково потрібно регулярно молити Єгову про керівництво. «Ні про що не турбуйтесь,— пише Павло,— а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою. І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі» (Филип’ян 4:6, 7). Якщо нам бракує мудрості, щоб збагнути, як діяти за складних обставин або під час випробувань, треба ‘просити [її] від Бога, що всім дає просто, та не докоряє’ (Якова 1:5—8).

Апостол Петро, розуміючи, що християнські брати потребували мудрості, намагався ‘збудити їхню чисту думку’. Він хотів, аби вони ‘пам’ятали слова, що святі пророки давніше звістили, і заповідь Господа й Спасителя’, Ісуса Христа (2 Петра 3:1, 2). Якщо ми дотримуємося цього і узгоджуємо свої думки з Божим Словом, то будемо думати тверезо і чинити мудро.

[Ілюстрації на сторінці 21]

Перші християни формували своє мислення за допомогою Божої мудрості, а не філософських ідей.

[Відомості про джерела]

Філософи, зліва направо: Епікур: Photograph taken by courtesy of the British Museum; Цицерон: Reproduced from The Lives of the Twelve Caesars; Платон: Roma, Musei Capitolini

[Ілюстрації на сторінці 23]

Необхідні молитва і вивчення Божого Слова.