Кінець війни

«Нам тільки 12 років. Ми не можемо впливати на політику і на війну, але ми хочемо жити! Ми чекаємо на мир. Чи ми побачимо його?» (Учні п’ятого класу).

«Ми хочемо ходити до школи, відвідувати своїх друзів і родичів та не боятися, що нас викрадуть. Я надіюся, що уряд почує нас. Ми хочемо ліпше жити. Ми хочемо миру» (Альхаджі, 14 років).

ЦІ ЗВОРУШЛИВІ слова виражають щиру надію молодих людей, які роками страждають через громадянські війни. Вони прагнуть вести нормальне життя. Але перетворити надії в реальність нелегко. Чи ми доживемо до часу, коли світ звільниться від війн?

Недавніми роками різні держави активізували зусилля, щоб розв’язати громадянські конфлікти, спонукуючи ворожі сторони підписати мирні договори. Декотрі країни висилають з цією метою миротворчі війська. Але небагато держав мають гроші чи бажання підтримувати порядок у далеких країнах, в яких глибока ненависть і недовір’я не дозволяють ворожим групам домовитись або роблять такі домовленості недовговічними. Нерідко всього через кілька тижнів чи місяців після підписання договору про припинення вогню полум’я війни спалахує з новою силою. Як зазначає Стокгольмський міжнародний інститут дослідження проблем миру, «важко досягти миру, коли бійці мають бажання і можливість продовжувати боротьбу».

У той же час ці затяжні конфлікти в багатьох частинах землі нагадують християнам біблійні пророцтва. Книга Об’явлення розповідає про критичний період у людській історії, протягом якого символічні вершники мали «взяти мир із землі» (Об’явлення 6:4). Невпинні війни є частиною збірного знака, який показує, що ми живемо в описані Біблією «останні дні» * (2 Тимофія 3:1). Однак Боже Слово запевняє нас, що ці останні дні передують миру.

У Псалмі 46:10 Біблія пояснює, що для встановлення справжнього миру потрібно припинити війни не лише в одному регіоні, а по цілій землі. Крім того, той самий псалом конкретно згадує про знищення зброї, яка була звичною у біблійні часи,— лука і списа. Зброя, яку виготовляють сьогодні, також мусить бути знищена, щоб людство змогло жити в мирі.

Проте війну розпалюють не кулі й рушниці, а ненависть і пожадливість.  Пожадливість є однією з головних причин війни, а ненависть часто призводить до насильства. Аби викоренити ці згубні бажання і почуття, людям потрібно змінити свій спосіб мислення. Їм треба навчитися жити в мирі. Тому стародавній пророк Ісая справедливо зауважує, що війна припиниться тільки тоді, коли люди «більше не будуть навчатись війни» (Ісаї 2:4).

Однак поки що ми живемо у світі, який навчає дорослих і дітей не миролюбності, а войовничості. На жаль, навіть діти вчаться вбивати.

Діти, які навчилися вбивати

До 14 років Альхаджі вже встиг побути солдатом і вийти в запас. У десятирічному віці його викрали повстанці і навчили стріляти з автомата АК-47. Ставши вояком, він ходив у рейди за харчами і спалював доми. Він також убивав і калічив людей. Сьогодні Альхаджі важко забути війну і звикнути до цивільного життя. Інший малолітній вояк, Абрахам, теж навчився вбивати. Цей хлопець не хотів віддавати зброю. Він сказав: «Якщо вони залишать мене без зброї, що я буду робити, що я буду їсти?»

Понад 300 000 малолітніх солдатів — як хлопців, так і дівчат — далі воюють і гинуть у безконечних громадянських конфліктах. Ось що говорить один командир повстанців: «Вони виконують накази, їх не тягне до дружини чи до сім’ї, і вони не знають страху». Але ті діти хочуть і заслуговують ліпшого життя.

Можливо, людям у розвинених країнах важко уявити плачевну ситуацію малолітніх солдатів. Однак і там багато дітей вчаться воювати у своїх зручних домівках. Як це відбувається?

Розгляньмо історію Хосе з південно-східної Іспанії. Цьому підлітку подобалися бойові мистецтва. Його улюбленою іграшкою став самурайський меч, який батько подарував йому на Різдво. Хлопець також захоплювався відеоіграми, особливо тими, в яких зображалося насильство. Першого квітня 2000 року він відтворив у реальному житті агресію свого кумира. Хлопець узяв свій самурайський меч і в кривавій оргії вбив ним батька, матір і сестричку. У поліції він сказав: «Я хотів бути на світі один; я не хотів, щоб за мною доглядали батьки».

Обговорюючи наслідки насильницьких розваг, публіцист і офіцер Дейв Ґроссман зазначив: «Ми стали настільки черстві, що біль і страждання інших є для нас розвагою, вони не викликають в нас огиди, а приносять насолоду. Ми вчимося вбивати, і нам це щораз більше подобається».

Альхаджі і Хосе навчилися вбивати. Жоден з них не планував стати вбивцею, але їхнє мислення було викривлене певним навчанням. Таке навчання — як дітей, так і дорослих — сіє зерна насилля і війни.

Навчатися миру, а не війни

Тривалий мир неможливо встановити у той час, як люди вчаться вбивати. Багато століть тому пророк Ісая писав: «Коли б ти прислухувався до Моїх заповідей, то був би твій спокій, як річка» (Ісаї 48:17, 18). Коли люди здобувають точне знання про Боже Слово і вчаться любити Божий закон, то насилля й війна стають для них огидними. Навіть сьогодні батьки можуть попіклуватися про те, щоб ігри їхніх дітей не заохочували до насильства. Дорослі також вчаться переборювати ненависть і пожадливість. Свідки Єгови неодноразово помічали, що Боже Слово має силу змінювати людей (Євреїв 4:12).

 Розгляньмо приклад Гортенсіо. В молодості його проти волі зробили солдатом. Військове навчання мало «прищепити бажання вбивати інших людей і не боятися цього», каже він. Гортенсіо брав участь у затяжній громадянській війні в Африці. Він визнає: «Війна вплинула на мою особистість. Я досі пам’ятаю все, що зробив. Мені дуже прикро, що був змушений до цього».

Коли інший солдат розповів Гортенсіо про Біблію, це зворушило його серце. Божа обіцянка припинити всі війни, яка записана в Псалмі 46:10, справила на нього враження. Чим більше він вивчав Біблію, тим менше йому хотілося воювати. Невдовзі його разом з двома друзями вигнали з армії, і вони присвятили своє життя Богу Єгові. «Біблійна правда допомогла мені любити ворога,— каже Гортенсіо.— Я зрозумів, що, беручи участь у війні, грішу проти Єгови, тому що Бог наказує не вбивати ближнього. Щоб виявляти цю любов, я мусив змінити своє мислення і більше не вважати людей ворогами».

Такі випадки свідчать, що біблійна освіта справді сприяє миру. І це не дивно. Пророк Ісая показав прямий зв’язок між Божим навчанням і миром. Він передрік: «Усіх твоїх дітей Господь буде навчати, великий мир буде проміж дітьми твоїми» (Ісаї 54:13, Хом.). Також цей пророк передрік час, коли люди з усіх народів полинуть до чистого поклоніння Богу Єгові, щоб навчитися його доріг. Яким буде результат? «Мечі свої перекують вони на лемеші, а списи свої — на серпи. Не підійме меча народ проти народу, і більше не будуть навчатись війни!» (Ісаї 2:2—4).

У згоді з цим пророцтвом Свідки Єгови проводять усесвітню працю навчання, яка допомогла вже мільйонам людей побороти ненависть, що лежить в основі людських війн.

Гарантія миру у світі

Крім навчання, яке дає Бог, він встановив уряд, або «царство», здатне забезпечити мир по цілому світі. Цікаво, що Біблія називає вибраного богом Правителя, Ісуса Христа, «Князем миру». Вона запевняє нас, що «без кінця буде множитися панування та мир» (Ісаї 9:5, 6).

Чому можна бути впевненими, що Христове правління успішно усуне всі війни? Пророк Ісая додає: «Ревність Господа Саваота це зробить» (Ісаї 9:6). Бог має бажання і силу зберегти тривалий мир. Ісус абсолютно впевнений у цій обітниці. Саме тому він навчив своїх послідовників молитися, щоб прийшло Боже Царство і щоб Божа воля виконувалась на землі (Матвія 6:9, 10). Коли це щире прохання буде виконане, війна більше ніколи не затьмарюватиме життя людей на землі.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 7]

Біблійне навчання сприяє справжньому миру.