Навчені ґрунтовно свідчити

«Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі» (ДІЇ 1:8).

1, 2. Що було доручено Петрові і хто дав йому це доручення?

«ІСУС, що був із Назарету... нам звелів, щоб народові ми проповідували та [«ґрунтовно», НС] засвідчили, що то Він є призначений Богом Суддя для живих і для мертвих» (Дії 10:38, 42). Цими словами апостол Петро пояснив Корнилію та його сім’ї, що йому доручено служити благовісником.

² Коли Ісус дав це доручення? Очевидно, Петро мав на думці сказане воскреслим Ісусом безпосередньо перед тим, як зійти в небо. Тоді Ісус промовив до своїх вірних учнів: «Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі» (Дії 1:8). Однак вже за деякий час до того Петро знав, що він як Ісусів учень повинен буде розповідати іншим про свою віру в Ісуса.

Три роки навчання

3. Яке чудо зробив Ісус і яке запрошення він дав Петру та Андрію?

³ Через кілька місяців після свого хрещення 29 року н. е. Ісус проповідував поблизу того місця, де в Галілейському морі ловили рибу Петро та його брат Андрій. Вони працювали цілу ніч, але безуспішно. Проте Ісус сказав: «Попливи на глибінь,— і закиньте на полов свій невід». Послухавшись Ісуса, «вони безліч риби набрали — і їхній невід почав  прориватись». Побачивши це чудо, Петро злякався, але Ісус заспокоїв його: «Не лякайсь,— від цього часу ти будеш ловити людей» (Луки 5:4—10).

4. а) Як Ісус навчав своїх учнів свідчити? б) Чим мало відрізнятися служіння Ісусових учнів від служіння самого Ісуса?

⁴ Не гаючи часу, Петро й Андрій, а також Яків та Іван, сини Зеведея, полишили свої човни і пішли за Ісусом. Упродовж майже трьох років вони супроводжували Ісуса під час проповідницьких подорожей і навчалися служити благовісниками (Матвія 10:7; Марка 1:16, 18, 20, 38; Луки 4:43; 10:9). По закінченні цього періоду, 14 нісана 33 року н. е., Ісус сказав їм: «Хто вірує в Мене, той учинить діла, які чиню Я, і ще більші від них учинить» (Івана 14:12). Ісусові учні в майбутньому мали ґрунтовно свідчити, подібно до Ісуса, але в набагато більших масштабах. Як вони невдовзі дізналися, на них і на всіх майбутніх учнів чекала праця свідчення «усім народам» аж «до закінчення системи речей» (Матвія 28:19, 20, НС).

5. Як ми можемо отримати користь із того, як Ісус навчав своїх послідовників?

⁵ Ми живемо в час «закінчення системи речей» (Матвія 24:3 НС). На відміну від перших учнів, ми не можемо супроводжувати Ісуса і спостерігати, як він проповідує людям. І все ж таки ми можемо навчатися від нього, читаючи в Біблії про те, як він проповідував і які вказівки давав своїм послідовникам (Луки 10:1—11). Крім того, в цій статті ми поговоримо про щось дуже важливе — про правильне ставлення до проповідницької праці. Приклад такого ставлення подав своїм учням Ісус.

Турбота про людей

6, 7. Завдяки чому служіння Ісуса було ефективним і як ми можемо наслідувати його?

⁶ Чому Ісусове свідчення було таким ефективним? Одна з причин полягала в тому, що він глибоко цікавився людьми і турбувався про них. Псалмоспівець передрік, що Ісус «змилується над убогим та бідним» (Псалом 72:13). Він, безумовно, сповнив це пророцтво. Наприклад, Біблія говорить: «Як бачив людей, змилосерджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпорошені, «як ті вівці, що не мають пастуха» (Матвія 9:36). Навіть великі грішники відчували на собі його турботу і тягнулися до нього (Матвія 9:9—13; Луки 7:36—38; 19:1—10).

⁷ Наше служіння теж буде ефективним, якщо ми так само турбуватимемося про людей. Чому б перед тим, як іти в служіння, не замислитись на хвильку про те, наскільки сильно людям потрібні знання, які ти їм несеш? Подумай про те, що в них є проблеми, які зможе вирішити тільки Боже Царство. Рішуче настройся позитивно ставитися до кожного, адже ти не знаєш, хто відгукнеться на біблійну звістку. Можливо, перша ж людина, до якої ти підійдеш, молилася, щоб хтось прийшов і допоміг їй!

Спонукані любов’ю

8. Що спонукує послідовників Ісуса, наслідуючи його, проповідувати добру новину?

⁸ Добра новина, яку звіщав Ісус, стосувалася здійснення волі Єгови, освячення його імені і виправдання його верховної влади. Це найважливіші питання, які стоять перед людством (Матвія 6:9, 10). Ісус любив свого Отця, і це спонукувало його до кінця зберігати непорочність, а також ґрунтовно свідчити про Царство, яке вирішить ці питання (Івана 14:31). Сьогоднішні Ісусові послідовники мають такі самі спонуки, тому вони беруть ревну участь у служінні. Апостол Іван сказав: «Бо то любов Божа, щоб ми додержували Його заповіді», включаючи наказ проповідувати добру новину і робити людей учнями (1 Івана 5:3; Матвія 28:19, 20).

9, 10. Яка ще любов, крім любові до Бога, спонукує нас ґрунтовно свідчити?

⁹ Ісус сказав своїм послідовникам: «Якщо Ви Мене любите,— Мої заповіді зберігайте! Хто заповіді Мої має та їх зберігає,  той любить Мене» (Івана 14:15, 21). Отже, любов до Ісуса повинна спонукувати нас свідчити про правду і виконувати інші Ісусові накази. Одного разу, коли Ісус з’явився учням після свого воскресіння, він заохотив Петра: «Паси ягнята Мої! ...Паси вівці Мої! ...Паси вівці Мої!». Що мало спонукувати Петра до цього? Ісус вказав на відповідь, коли кілька разів запитав Петра: «Чи ти любиш мене? ...Чи ти любиш Мене? ...Чи кохаєш Мене?» Тож саме любов до Ісуса мала спонукувати Петра ґрунтовно свідчити, знаходити Ісусових «овець» і бути їхнім духовним пастирем (Івана 21:15—17).

¹⁰ Сьогодні ми, на відміну від Петра, не знайомі з Ісусом особисто. Проте ми добре розуміємо, що́ Ісус зробив для нас. Наші серця зворушує велика любов, яка спонукала його «смерть скуштувати за всіх» (Євреїв 2:9; Івана 15:13). Ми відчуваємо те саме, що Павло, який писав: «Христова любов спонукує нас... Вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер» (2 Коринтян 5:14, 15). Ми показуємо, що дорожимо Ісусовою любов’ю і що також любимо його, якщо з усією серйозністю ставимося до доручення свідчити ґрунтовно (1 Івана 2:3—5). Нам не можна легковажити працею проповідування, адже це виглядало б так, ніби ми вважаємо жертву Ісуса чимось звичайним і неважливим (Євреїв 10:29).

Зосереджуймося на найважливішому

11, 12. З якою метою Ісус прийшов у світ і як він зосереджувався на найважливішому?

¹¹ Стоячи перед Понтієм Пилатом, Ісус сказав: «Я на те народився, і на те прийшов у світ, щоб засвідчити правду» (Івана 18:37). Ісус не дозволяв нічому відволікати його від свідчення про правду. Такою була Божа воля, яку він мав виконати.

¹² Звичайно, Сатана випробовував Ісуса в цьому. Невдовзі після Ісусового хрещення Сатана сказав, що зробить Ісуса видатною людиною в цьому світі, і запропонував йому «всі царства на світі та їхнюю славу» (Матвія 4:8, 9). Пізніше євреї хотіли зробити його царем (Івана 6:15). Деякі люди, можливо, думають, що було б ліпше, якби Ісус прийняв ці пропозиції. Вони можуть аргументувати свій погляд тим, що Ісус, ставши царем, міг би зробити для людства багато доброго. Однак Ісус відкидав такий спосіб мислення. Він зосереджувався на свідченні про правду.

13, 14. а) Що не могло відволікти Ісуса від найважливішої справи? б) Що зробив Ісус, незважаючи на свою матеріальну бідність?

¹³ До того ж Ісус не відволікався на гонитву за багатством. Тому він не став заможною людиною. У нього не було навіть власного дому. Якось Ісус сказав: «Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки,— Син же Людський не має де й голови прихилити» (Матвія 8:20). Наскільки відомо, після смерті Ісуса залишилася лише одна цінна річ — його одяг, який римські воїни поділили між собою, кинувши жереб (Івана 19:23, 24). Чи означає це, що Ісус змарнував своє життя? У жодному разі!

¹⁴ Ісус зробив набагато більше, ніж це під силу найбагатшим благодійникам. Павло сказав: «Ви знаєте благодать Господа нашого Ісуса Христа, Який, бувши багатий, збіднів ради вас, щоб ви збагатились Його убозтвом» (2 Коринтян 8:9; Филип’ян 2:5—8). Будучи матеріально бідним, Ісус дав смиренним особам перспективу жити вічно в досконалості. Як же ми  йому вдячні! І як ми радіємо, що він отримав нагороду за те, що зосереджувався на виконанні Божої волі! (Псалом 40:9; Дії 2:32, 33, 36).

15. Що є ціннішим від матеріального багатства?

¹⁵ Християни, котрі в наш час намагаються наслідувати Ісуса, теж не дозволяють, щоб їх відволікала гонитва за багатством (1 Тимофія 6:9, 10). Вони розуміють, що матеріальні цінності можуть зробити життя комфортнішим, але вічне майбутнє від статків аж ніяк не залежить. Коли християнин помирає, матеріальне багатство стає для нього не ціннішим, ніж для Ісуса одяг після його смерті (Екклезіяста 2:10, 11, 17—19; 7:12). Коли християнин помирає, єдине, що має справжню цінність,— це його взаємини з Єговою та Ісусом Христом (Матвія 6:19—21; Луки 16:9).

Спротив не стає на заваді

16. Як Ісус реагував на спротив?

¹⁶ Незважаючи на спротив, Ісус продовжував зосереджуватись на свідченні про правду. Навіть знаючи, що апогеєм його земного служіння стане жертовна смерть, він не знеохочувався. Павло сказав, що Ісус «замість [«заради», СМ] радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого» (Євреїв 12:2). Слід підкреслити, що Ісус не звертав уваги на сором. Він не переймався тим, що про нього думають противники. Він зосереджувався на виконанні Божої волі.

17. Чого ми можемо навчитися з прикладу Ісусової стійкості?

¹⁷ Павло заохочує християн брати приклад з Ісусової стійкості: «Подумайте про Того, Хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх» (Євреїв 12:3). Зрозуміло, що безперервний спротив і глузування можуть нас виснажувати. Може бути втомливо постійно опиратися спокусам цього світу, особливо коли цим ми розчаровуємо родичів, які хочуть, щоб ми «стали кимось». Однак, подібно до Ісуса, ми покладаємося на підтримку Єгови і рішуче ставимо на перше місце в житті Боже Царство (Матвія 6:33; Римлян 15:13; 1 Коринтян 2:4).

18. Який урок ми можемо взяти з того, що Ісус сказав Петру?

¹⁸ Ісус не дозволяв, аби щось відволікало його від виконання Божої волі. Зокрема, це виявилося в ситуації, коли він розповів учням про свою близьку смерть. Петро звернувся до Ісуса: «Змилуйся [«пожалій себе», Хом.], Господи,— такого Тобі хай не буде!» Ісус відмовився слухати те, що могло послабити його рішучість чинити волю Єгови. Він відвернувся від Петра  і сказав: «Відступися від Мене, сатано,— ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське!» (Матвія 16:21—23). Відкидаймо і ми настільки ж рішуче людський спосіб мислення і завжди керуймося Божими думками!

Справжня користь

19. Що в Ісусовому служінні було найважливішим, хоча він і чинив чудеса?

¹⁹ Ісус чинив багато чудес, які доводили, що він Месія. Він навіть воскрешав померлих. Такі діла притягували до нього натовпи людей, але Ісус прийшов на землю не для того, щоб просто займатися соціальними проблемами. Він прийшов, аби свідчити про правду. Ісус знав, що, задовольняючи матеріальні потреби людей, він приносить їм лише короткочасну користь. Наприклад, йому було відомо, що навіть воскрешені ним особи знову помруть. І лише завдяки свідченню про правду він міг допомогти декому отримати вічне життя (Луки 18:28—30).

20, 21. Якого врівноваженого погляду правдиві християни дотримуються стосовно добрих діл?

²⁰ У наші дні деякі люди намагаються наслідувати Ісуса в добрих ділах, відкриваючи лікарні для бідних або дбаючи про них у якийсь інший спосіб. Інколи такі особи витрачають на це дуже великі кошти, і їхня щирість заслуговує на похвалу. Але така допомога приносить у ліпшому випадку лише тимчасову користь. Тільки Боже Царство може назавжди визволити людей від страждань. Саме тому Свідки Єгови, як і Ісус, зосереджуються на проповідуванні правди про Царство.

²¹ Безперечно, правдиві християни чинять добрі діла. Павло писав: «Поки маємо час, усім робімо добро, а найбільш одновірним» (Галатів 6:10). У тяжку хвилину ми без вагань ‘робимо добро’ ближнім або нашим християнським братам. Але насамперед ми зосереджуємося на тому, що є справді найважливішим,— на свідченні про правду.

Вчімося з Ісусового прикладу

22. Чому християни проповідують своїм ближнім?

²² Павло сказав: «Горе мені, коли я не звіщаю Євангелії!» (1 Коринтян 9:16). Він не легковажив доброю новиною, оскільки її проповідування означало життя для нього і для тих, хто його слухав (1 Тимофія 4:16). Ми так само ставимося до свого служіння. Ми хочемо допомагати нашим ближнім і виявляти свою любов до Єгови.  Ми хочемо доводити, що любимо Ісуса і що цінуємо його велику любов до нас. Отож ми проповідуємо добру новину і тому живемо «вже не для пожадливостей людських, а для Божої волі» (1 Петра 4:1, 2).

23, 24. а) Яким уроком служить для нас чудо, пов’язане з ловлею риби? б) Хто сьогодні ґрунтовно свідчить?

²³ Коли інші глузують з нас або гнівно відкидають нашу звістку, ми, подібно до Ісуса, не відволікаємось, а й далі зосереджуємось на найважливішому. Для нас служить уроком чудо, яке вчинив Ісус, коли покликав Петра та Андрія стати його послідовниками. Ми бачимо, що, слухаючись Ісуса і, образно кажучи, закидаючи свій невід навіть у тих місцях, які здаються непродуктивними, можна досягти результату. Чимало християн, які займаються символічною риболовлею, мають добрий улов після багатьох років праці у, здавалося б, непродуктивних водах. Інші змогли переїхати в більш рибні місця і мають там добрий улов. Хоч би якою була наша ситуація, ми не припинимо закидати свій невід. Ми знаємо, що Ісус ще не оголосив працю проповідування закінченою в жодному куточку землі (Матвія 24:14).

²⁴ Понад шість мільйонів Свідків Єгови виконують сьогодні своє служіння в більш ніж 230 країнах і територіях. У «Вартовій башті» за 1 лютого 2005 року буде опубліковано щорічний всесвітній звіт про їхню діяльність упродовж 2004 службового року. Цей звіт покаже, що Єгова рясно благословляє працю проповідування. Протягом часу, який ще залишився цій системі речей, усім серцем прислухаймося до Павлового заклику: «Проповідуй Слово Боже. Будь готовий виконувати своє завдання» (2 Тимофія 4:2, СМ). Продовжуймо ґрунтовно свідчити, поки Єгова не скаже, що працю завершено.

Починаючи з цього року, всесвітній звіт про діяльність Свідків Єгови за службовий рік не включатиметься до номеру «Вартової башти» за 1 січня. Він публікуватиметься в номері за 1 лютого.

Чи ви можете відповісти?

• Чому нам варто знати, як Ісус навчав своїх учнів?

• Як Ісус ставився до людей, яким проповідував?

• Що спонукує нас ґрунтовно свідчити?

• Як ми, подібно до Ісуса, можемо зосереджуватися на виконанні Божої волі?

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрація на сторінці 15]

Наше служіння буде ефективним, якщо ми турбуватимемося про людей так само, як Ісус.

[Ілюстрація на сторінках 16, 17]

Ісус прийшов на землю насамперед для того, щоб свідчити про правду.

[Ілюстрації на сторінці 17]

Свідки Єгови зосереджуються на тому, щоб ґрунтовно свідчити.