Не живімо вже для себе самих

«Вмер Він [Христос] за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих» (2 КОРИНТЯН 5:15).

1, 2. Яка біблійна заповідь спонукувала Ісусових послідовників I століття бути неегоїстичними?

ОСТАННЯ ніч Ісуса на землі. Уже через кілька годин він віддасть своє життя за всіх, хто вірить у нього. Цієї ночі Ісус говорить своїм вірним апостолам багато важливих речей. Зокрема, він наказує їм виявляти одну рису, яка стане розпізнавальною ознакою його послідовників. «Нову заповідь Я вам даю,— каже Ісус.— Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви! По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою» (Івана 13:34, 35).

² Правдиві християни повинні виявляти саможертовну любов одне до одного, а також ставити потреби співвіруючих вище від власних. Вони мають бути готовими ‘свою душу покласти за друзів своїх’ (Івана 15:13). Як ранні християни відгукнулися на цю нову заповідь? У своїй знаменитій праці «Апологія» письменник II століття Тертулліан навів слова людей, які казали про християн: «Ти глянь... як вони люблять одне одного... і як вони готові навіть померти одне за одного».

3, 4. а) Чому нам слід боротися з егоїзмом? б) Про що піде мова в цій статті?

³ Нам теж слід ‘носити тягарі один одного і так виконувати закона Христового’ (Галатів 6:2). Проте егоїзм є одною з найбільших перепон, які заважають людині виконувати закон Христа і любити «Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою», а також «свого ближнього, як самого себе» (Матвія 22:37—39). Ми  недосконалі, тому схильні зосереджуватися на собі. Крім того, ця природна схильність посилюється через напруженість повсякденного життя, атмосферу суперництва в школі чи на роботі й намагання зводити кінці з кінцями. І така схильність до егоїзму не йде на спад. Апостол Павло попереджав, що ‘останніми днями люди будуть самолюбні’ (2 Тимофія 3:1, 2).

⁴ Наприкінці свого земного служіння Ісус описав учням три кроки, які допоможуть їм подолати егоїзм. Про які кроки йде мова і як ми можемо отримати користь з Ісусових настанов?

Надійний засіб від егоїзму

5. Що Ісус відкрив своїм учням, проповідуючи на півночі Галілеї, і чому це їх приголомшило?

⁵ Ісус проповідує на півночі Галілеї поблизу Кесарії Пилипової. Атмосфера цього мирного мальовничого куточка, здається, схиляє до думки скоріше про приємний відпочинок, ніж про самозречення. Однак, перебуваючи тут, Ісус починає відкривати своїм учням, що «Він мусить іти до Єрусалиму, і постраждати багато від старших, і первосвящеників, і книжників, і вбитому бути,— і воскреснути третього дня» (Матвія 16:21). Як же це, напевно, приголомшує Ісусових учнів, адже до цього моменту вони сподівалися, що їхній Провідник установить своє Царство на землі! (Луки 19:11; Дії 1:6).

6. Чому Ісус рішуче докорив Петрові?

⁶ Петро відразу ж відвів Ісуса вбік і «став Йому докоряти й казати: «Змилуйся [«пожалій себе», Хом.], Господи,— такого Тобі хай не буде!» Якою була реакція Ісуса на ці слова? «Він обернувся й промовив Петрові: «Відступися від Мене, сатано,— ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське!» Якою ж великою була відмінність у способі мислення цих двох людей! Ісус з готовністю погодився виконати Божу волю, згідно з якою через кілька місяців він мав саможертовно вмерти на стовпі мук. Петро ж рекомендував йому спокійне життя. «Пожалій себе»,— сказав він. Безперечно, Петро мав добрі спонуки. Але Ісус докорив йому, оскільки в тій ситуації Петро піддався впливу Сатани. Петро думав «не про Боже, а про людське» (Матвія 16:22, 23).

7. Що, згідно з Матвія 16:24, потрібно робити послідовникам Ісуса?

⁷ Відлуння слів, з якими Петро звернувся до Ісуса, можна почути й сьогодні. Світ часто спонукує людину «жаліти себе» чи «йти шляхом найменшого опору». А Ісус заохочував розвивати зовсім інший склад розуму. Він сказав своїм учням: «Коли хоче хто йти вслід за Мною,— хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста [«стовпа мук», НС], та й [«постійно», НС] іде вслід за Мною» (Матвія 16:24). «Ці слова не запрошують сторонніх людей стати учнями,— говориться в «Нью Інтерпретерс Байбл»,— вони запрошують замислитись над значенням учнівства тих, хто вже відгукнувся на заклик Христа». Три кроки, про які в цьому вірші говорить Ісус, треба зробити людям, які вже мають віру. Розгляньмо окремо кожен з цих кроків.

8. Поясніть, що означає зректися самих себе.

⁸ По-перше, нам слід зректися самих себе. Грецький відповідник вислову «зректися самого себе» вказує на готовність відкинути егоїстичні бажання чи  особисту вигоду. Зректися себе — це не просто час від часу відмовлятися від якихось утіх. Це також не означає, що треба стати аскетами чи займатися самобичуванням. Ми вже «не свої», тобто не належимо собі самим, оскільки ціле своє життя охоче присвячуємо Єгові (1 Коринтян 6:19, 20). Наше життя зосереджується вже не на власному «я», а на служінні Богові. Крім того, зректися себе — значить рішуче виконувати Божу волю, навіть всупереч власним схильностям. Ми засвідчуємо свою виняткову відданість Богу, коли присвячуємося йому та охрещуємось. Після цього ми намагаємося жити відповідно до свого присвячення решту свого життя.

9. а) Що символізував стовп мук, коли Ісус був на землі? б) Як ми беремо свій стовп мук?

⁹ По-друге, треба взяти свій стовп мук. У першому столітті стовп мук символізував страждання, ганьбу і смерть. Як правило, на стовпі страчували або вішали мертвими лише злочинців. Цим висловом Ісус показав, що християнин має бути готовим до переслідування, зневаги чи смерті, оскільки він не є частиною цього світу (Івана 15:18—20). Ми вирізняємося серед інших своїми християнськими нормами, і за це світ може нас зневажати (1 Петра 4:4). Це може відбуватися в школі, на роботі і навіть у сім’ї (Луки 9:23). А втім, ми готові зносити зневагу, оскільки вже не живемо для себе самих. Ісус сказав: «Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться,— нагорода-бо ваша велика на небесах!» (Матвія 5:11, 12). Без сумніву, дуже важливо мати Боже схвалення.

10. Що означає постійно йти вслід за Ісусом?

¹⁰ По-третє, Ісус Христос сказав, що ми повинні постійно йти вслід за ним. Згідно з «Тлумачним словником слів Нового Завіту» Вайна (англ.), грецьке слово, перекладене як «іти вслід», означає бути попутником, «особою, яка йде тим самим шляхом». У 1 Івана 2:6 (Кул.) сказано: «Хто говорить, що в Ньому [в Бозі] пробуває, повинен, яко ж Той [Христос] ходив, і він так ходити». Ісусова любов до небесного Отця і своїх учнів не залишала місця егоїзму. «Христос не Собі догоджав»,— писав Павло (Римлян 15:3). Навіть коли Ісус був утомлений і голодний, він ставив потреби інших вище від власних (Марка 6:31—34). Крім того, він докладав багато зусиль у праці проповідування й навчання про Царство. Хіба ми не повинні наслідувати Ісуса, ревно виконуючи доручення робити учнями людей з усіх народів і навчати їх дотримуватися всього, що він наказав? (Матвія 28:19, 20). Цілим своїм життям Христос подав нам приклад, і ми маємо йти «слідами Його» (1 Петра 2:21).

11. Чому важливо зректися самих себе, взяти свій стовп мук і постійно йти вслід за Ісусом Христом?

¹¹ Дуже важливо зректися самих себе, взяти свій стовп мук і постійно йти вслід за нашим Взірцем. Це надійний засіб, який допоможе нам нейтралізувати егоїзм, що заважає виявляти саможертовну любов. До того ж Ісус сказав: «Хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той знайде її. Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?» (Матвія 16:25, 26).

Не можна служити двом панам

12, 13. а) Що турбувало молодого начальника, який попросив в Ісуса поради? б) Яку пораду Ісус дав молодому чоловікові і чому?

¹² Через кілька місяців після того, як Ісус наголосив, що його учням потрібно зректися себе, до нього підійшов один багатий молодий начальник і запитав:  «Учителю Добрий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне?» Ісус відповів йому: «Виконай заповіді» — і процитував деякі з них. Молодий чоловік сказав: «Це я виконав все». Очевидно, він був щирим і робив усе можливе, щоб виконувати заповіді Мойсеєвого Закону. Тож він запитав: «Чого ще бракує мені?» У відповідь він почув від Ісуса унікальне запрошення: «Коли хочеш бути досконалим,— піди, продай добра свої та й убогим роздай,— і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною» (Матвія 19:16—21).

¹³ Ісус бачив, що цей молодий чоловік зможе усією душею служити Єгові, лише якщо позбудеться того, що його сильно відволікає,— свого матеріального багатства. Правдивий учень Христа не може служити двом панам. Він не може «Богові служити й мамоні» (Матвія 6:24). Його око має бути «здоровим», тобто зосередженим на духовному (Матвія 6:22). Позбутися своїх маєтків і роздати їх бідним — це вияв саможертовності. За готовність пожертвувати матеріальним Ісус надав би цьому молодому чоловіку безцінну можливість збирати скарб у небі — скарб, який означав би для нього вічне життя і перспективу правити разом із Христом у небі. Але молодий чоловік не був готовий зректися себе. Він «відійшов, зажурившись,— бо великі маєтки він мав» (Матвія 19:22). Проте інші Ісусові послідовники відреагували інакше.

14. Як четверо рибалок відгукнулися на запрошення Ісуса піти за ним?

¹⁴ Приблизно за два роки до того подібне запрошення від Ісуса отримали четверо рибалок: Петро, Андрій, Яків та Іван. Двоє з них у той момент рибалили, а інші двоє лагодили неводи. Ісус сказав їм: «Ідіть за Мною,— Я зроблю вас ловцями людей!» Усі четверо зрештою полишили свої рибальські справи і до кінця свого життя йшли за Ісусом (Матвія 4:18—22).

15. Як одна жінка, яка є Свідком Єгови, погодилася на жертви, щоб іти за Ісусом?

¹⁵ Чимало християн сьогодні наслідують приклад не багатого молодого начальника, а чотирьох рибалок. Вони жертвують багатством і славою в цьому світі заради служіння Єгові. «Коли мені було 22 роки, я мусила прийняти серйозне рішення,— розповідає Дебора.— Я вивчала Біблію вже шість місяців і хотіла присвятити своє життя Єгові, але моя сім’я дуже цьому противилася. Мої батьки були мультимільйонерами і вважали, що, коли я стану Свідком, це знеславить їх. Вони дали мені 24 години, аби вирішити, що мені більше подобається — розкішне життя чи правда. Батьки пригрозили, що позбавлять мене спадщини, якщо я не припиню всіх контактів зі  Свідками. Єгова допоміг мені прийняти правильне рішення і дав сил дотримати його. Упродовж 42 років я служу повночасно і ні про що не шкодую. Відмовившись від егоїстичного способу життя, зосередженого на втіхах, я уникнула порожнечі й нещастя, які бачу серед членів моєї сім’ї. Разом зі своїм чоловіком я допомогла більш ніж сотні людей пізнати правду. Ці духовні діти для мене набагато цінніші від будь-яких матеріальних багатств». Мільйони інших Свідків Єгови поділяють почуття Дебори. А ти?

16. Як ми можемо показати, що вже не живемо для себе самих?

¹⁶ Бажання не жити вже для себе самих спонукало тисячі Свідків Єгови служити піонерами, тобто повночасними вісниками Царства. Інші, кому обставини не дозволяють служити повночасно, розвивають піонерський дух і підтримують працю проповідування про Царство у міру своїх можливостей. Подібний дух виявляють і батьки, котрі жертвують часом та особистими інтересами, аби дати духовне навчання своїм дітям. Так чи інакше, усі ми можемо показувати, що інтереси Царства стоять у нашому житті на першому місці (Матвія 6:33).

Чия любов спонукує нас?

17. Що спонукує нас іти на жертви?

¹⁷ Виявляти саможертовну любов не так і легко. Але подумайте про те, що нас спонукує до цього. Павло писав: «Христова любов спонукує нас, що думають так, що... вмер Один за всіх... А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес» (2 Коринтян 5:14, 15). Саме Христова любов спонукує нас не жити більше для себе самих. Яка ж потужна спонука! Оскільки Христос помер за нас, то хіба ми не відчуваємо морального обов’язку жити для нього? Адже вдячність за глибоку любов, яку виявляють до нас Бог і Христос, спонукала нас присвятитися Богові і стати учнями Христа (Івана 3:16; 1 Івана 4:10, 11).

18. Чому вести саможертовне життя варто?

¹⁸ Чи варто не жити більше для себе самих? Після того як багатий молодий начальник відкинув Христове запрошення і пішов, Петро сказав Ісусові: «От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом; що ж нам буде за це?» (Матвія 19:27). Петро та інші апостоли по-справжньому зреклися самих себе. Якою ж буде їхня нагорода? Спочатку Ісус сказав, що вони матимуть честь правити з ним у небі (Матвія 19:28). Після цього він згадав про благословення, які отримує кожен з його послідовників. Він сказав: «Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сестер, або матір, чи батька, або діти, чи поля ради Мене та ради Євангелії, і не одержав би в сто раз більше тепер, цього часу... а в віці наступному — вічне життя» (Марка 10:29, 30). Ми отримуємо набагато більше, ніж жертвуємо. Хіба наші духовні батьки, матері, брати, сестри й діти не є набагато ціннішими за все, від чого ми відмовилися заради Царства? Хто мав змістовніше життя: Петро чи багатий молодий начальник?

19. а) Від чого залежить справжнє щастя? б) Що ми розглянемо в наступній статті?

 ¹⁹ Своїми словами й ділами Ісус показав, що щастя приходить від щедрості й служіння іншим, а не від егоїзму (Матвія 20:28; Дії 20:35). Якщо ми вже не живемо для себе самих і постійно йдемо вслід за Христом, то отримуємо велику насолоду від життя тепер і маємо надію на вічне життя в майбутньому. Звичайно, коли ми зрікаємося себе, Єгова стає нашим Власником, а ми — його рабами. Чому таке рабство приносить нам користь? Як воно впливає на рішення, які ми приймаємо в житті? Ці запитання буде розглянуто в наступній статті.

Чи ви пригадуєте?

• Чому нам слід боротися зі своїми егоїстичними схильностями?

• Що означає зректися самих себе, взяти свій стовп мук і постійно йти вслід за Ісусом?

• Що спонукує нас не жити більше для себе самих?

• Чому вести саможертовне життя варто?

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрація на сторінці 11]

«Пожалій себе, Господи».

[Ілюстрація на сторінці 13]

Що заважало багатому молодому начальнику піти за Ісусом?

[Ілюстрації на сторінці 15]

Любов спонукує Свідків Єгови служити ревними вісниками Царства.