Пануймо над собою, коли зазнаємо лиха

«Раб Господній не повинен сваритись, але бути привітним до всіх... до лиха терплячим» (2 ТИМОФІЯ 2:24).

1. Чому під час християнського служіння ми інколи зустрічаємо людей, які розмовляють грубо?

ЯК ТИ реагуєш, коли зустрічаєшся з людьми, які неприхильно ставляться до тебе або до правдивого християнства, яке ти представляєш? Говорячи про останні дні, апостол Павло передрік, що люди будуть «богозневажниками... осудливими, нестримливими, жорстокими» (2 Тимофія 3:1—5, 12). Ти можеш зіткнутися з такими людьми під час служіння або в інших ситуаціях.

2. Які вірші допоможуть нам поводитися мудро з людьми, які розмовляють з нами грубо?

² Не всі, хто вдається до лихослів’я, байдужі до того, що правильне. Скрута або розчарування іноді призводять до того, що людина накидається на всіх, хто поряд (Екклезіяста 7:7). Багато хто поводиться так тому, що живе й працює серед людей, для яких груба мова є чимось звичайним. Це не робить таку мову прийнятною для нас як християн, але допомагає зрозуміти, чому інші вдаються до неї. Як нам реагувати на грубі висловлювання? У Приповістей 19:11 сказано: «Розум людини припинює гнів її». А в Римлян 12:17, 18 нам радиться: «Не платіть нікому злом за зло... Коли можливо, якщо це залежить від вас,— живіть у мирі зо всіма людьми!»

3. Як звістка, яку ми проповідуємо, пов’язана з миролюбністю?

 ³ Якщо ми дійсно миролюбні, це буде очевидним для інших. Миролюбність буде віддзеркалюватися в наших словах і вчинках, а також, імовірно, передаватиметься виразом обличчя і тоном голосу (Приповістей 17:27). Коли Ісус посилав своїх апостолів проповідувати, він радив їм: «Входячи в дім, вітайте його, промовляючи: «Мир дому цьому!» І коли буде достойний той дім,— нехай зійде на нього ваш мир; а як недостойний він буде, то мир ваш нехай до вас вернеться» (Матвія 10:12, 13). Звістка, яку ми несемо людям,— це добра новина. Біблія називає її «Євангелією миру», «Євангелією благодаті Божої» і «Євангелією Царства» (Ефесян 6:15; Дії 20:24; Матвія 24:14). Наша мета не полягає в тому, щоб критикувати когось за його переконання і сперечатися з ним про його погляди, а в тому, щоб ділитися з ним доброю новиною з Божого Слова.

4. Що можна сказати, коли, перш ніж розповісти про мету свого візиту, ти чуєш слова: «Мене це не цікавить»?

⁴ Навіть не вислухавши нас, господар помешкання може різко відповісти: «Мене це не цікавить». У багатьох випадках ти міг би сказати: «Я хотів прочитати вам лише один короткий вірш з Біблії». Можливо, твій співрозмовник не буде проти. В інших випадках можна було б сказати: «Я хотів розповісти вам про час, коли не буде несправедливості і коли всі люди навчаться любити одне одного». Якщо співрозмовник відразу після цього не висловить бажання дізнатися більше, можна додати: «Але я бачу, що прийшов невчасно». Навіть якщо він зреагує немиролюбно, то чи варто робити висновок, що він «недостойний»? Хоч би якою була його реакція, пам’ятай, що Біблія радить кожному Божому служителю «бути привітним до всіх... до лиха терплячим [«панувати над собою, коли зазнає лиха», НС]» (2 Тимофія 2:24).

«Зухвалець», введений в оману

5, 6. Як Савл обходився з Ісусовими послідовниками і чому?

⁵ Чоловіка на ім’я Савл, який жив у першому столітті, знали за його нешанобливу манеру говорити й агресивну поведінку.  У Біблії говориться, що він дихав «грізьбою й убивством на учнів Господніх» (Дії 9:1, 2). Пізніше він сам визнав, що «був богозневажник, і гнобитель, і напасник [«зухвалець», СМ]» (1 Тимофія 1:13). Хоча деякі його родичі на той час, можливо, вже стали християнами, своє ставлення до Христових послідовників він описав так: «Лютуючи вельми на них, переслідував їх навіть по закордонних містах» (Дії 23:16; 26:11; Римлян 16:7, 11). Немає підстав вважати, що ці учні вступали в публічні суперечки з Савлом, коли він поводився таким чином.

⁶ Чому Савл так поводився? Через багато років він написав: «Я те чинив нетямучий у невірстві» (1 Тимофія 1:13). Савл був фарисеєм, «докладно навченим Закону отців» (Дії 22:3). Хоча його вчитель, Гамаліїл, очевидно, був досить толерантною людиною, проте первосвященик Кайяфа, з яким Савл мав справи, виявився фанатиком. Кайяфа відіграв провідну роль у змові, результатом якої стала страта Ісуса Христа (Матвія 26:3, 4, 63—66; Дії 5:34—39). Пізніше Кайяфа зробив усе можливе, щоб Ісусових апостолів висікли, і суворо заборонив їм проповідувати від імені Ісуса. Кайяфа головував на засіданні Синедріону, з якого Степана в пориві гніву витягли за місто, щоб побити камінням (Дії 5:27, 28, 40; 7:1—60). Савл спостерігав за цим побиттям. Кайяфа вповноважив його вжити подальших заходів проти Ісусових послідовників — арештовувати їх у Дамаску, щоб придушити їхню діяльність (Дії 8:1; 9:1, 2). Перебуваючи під таким впливом, Савл вважав, що його поведінка свідчить про ревність у служінні Богові, але йому бракувало справжньої віри (Дії 22:3—5). У результаті він не зміг зрозуміти, що Ісус був правдивим Месією. А втім, Савл отямився, коли воскреслий Ісус у надприродний спосіб заговорив з ним по дорозі в Дамаск (Дії 9:3—6).

7. Яким був результат того, що Савлу по дорозі в Дамаск з’явився Ісус?

⁷ Невдовзі після цього учень Ананій отримав завдання дати Савлу свідчення. Чи на його місці ти був би готовий зробити такий візит? Ананій побоювався Савла, але розмовляв із ним доброзичливо. Настроєність розуму Савла змінилася внаслідок того, що дорогою в Дамаск йому чудом з’явився Ісус (Дії 9:10—22). Савл став відомий як апостол Павло, ревний християнський місіонер.

Лагідний, але мужній

8. Як Ісус віддзеркалював ставлення свого Отця до людей, які чинили щось погане?

⁸ Ісус ревно звіщав іншим про Боже Царство. У поводженні з людьми він був лагідним, але водночас мужнім (Матвія 11:29). Він віддзеркалював дух свого небесного Отця, який закликає злих людей полишити свої погані дороги (Ісаї 55:6, 7). Коли Ісус зустрічав грішників, у яких помічав зміни на краще, він підбадьорював цих осіб (Луки 7:37—50; 19:2—10). Ісус не судив інших за їхнім зовнішнім виглядом, а наслідував свого Отця, який виявляє доброту, терпимість і довготерпіння, даючи цим людям можливість розкаятися (Римлян 2:4). Єгова бажає, щоб усілякі люди розкаялись і отримали спасіння (1 Тимофія 2:3, 4).

9. Чого ми можемо навчитися з того, як слова з Ісаї 42:1—4 сповнились на Ісусі?

⁹ У своєму Євангелії Матвій цитує пророчі слова, які розкривають нам ставлення Єгови до Ісуса Христа: «Ото Мій Отрок, що Я вибрав Його, Мій Улюблений, що Його полюбила душа Моя! Вкладу Свого Духа в Нього,— і Він суд проголосить поганам. Він не буде змагатися, ані кричати, і на вулицях чути не буде ніхто Його голосу. Він очеретини надломленої не доломить, і ґнота догасаючого не погасить, поки не допровадить присуду до перемоги... І погани надіятись будуть на Ймення Його» (Матвія 12:17—21; Ісаї 42:1—4). Як  і передрікалося в цьому пророцтві, Ісус не вдавався до галасливих суперечок. Навіть зазнаючи переслідування, він говорив правду так, що це приваблювало щиросердих людей (Івана 7:32, 40, 45, 46).

10, 11. а) Чому Ісус свідчив декому з фарисеїв, хоча вони були серед тих, хто найбільше противився йому? б) Як Ісус іноді відповідав своїм противникам і чого він не робив?

¹⁰ Під час свого служіння Ісус розмовляв з багатьма фарисеями. І хоча деякі з них намагалися зловити його на слові, він не робив висновку, що в усіх них погані спонуки. Фарисей Симон, який мав дещо критичний склад розуму, хотів ближче познайомитися з Ісусом і запросив його на обід. Ісус прийняв запрошення і дав свідчення присутнім (Луки 7:36—50). В іншому випадку видатний фарисей на ім’я Никодим прийшов до Ісуса під покровом ночі. Ісус не докорив йому за те, що той чекав, доки стемніє. Натомість він розповів Никодимові про любов, яку виявив Бог, пославши свого Сина, щоб відкрити шлях до спасіння тим, хто матиме віру. Також Ісус доброзичливо підкреслив, як важливо підкорятися Божому розпорядку (Івана 3:1—21). Пізніше Никодим вступився за Ісуса, коли інші фарисеї, почувши про нього добрий відгук, почали принижувати його (Івана 7:46—51).

¹¹ Ісус добре бачив лицемірство тих, хто хотів зловити його на слові. Він не дозволяв противникам втягнути його в марні суперечки. Однак коли було доцільно, Ісус давав короткі влучні відповіді, наводячи якийсь принцип, наочний приклад або вірш з Писання (Матвія 12:38—42; 15:1—9; 16:1—4). В інших ситуаціях він просто не відповідав, коли було очевидно, що це не принесе жодної користі (Марка 15:2—5; Луки 22:67—70).

12. Як Ісус міг допомагати людям, навіть коли на нього кричали?

¹² Часом на Ісуса кричали люди, що були опановані нечистими духами. Коли це траплялося, він виявляв стриманість і навіть допомагав їм даною Богом силою (Марка 1:23—28; 5:2—8, 15). Якщо під час нашого служіння дехто гнівається і кричить на нас, то нам теж потрібно виявляти стриманість і старатися вийти з такої ситуації доброзичливо й тактовно (Колосян 4:6).

У колі сім’ї

13. Чому інколи люди можуть чинити опір члену своєї сім’ї, який починає вивчати Біблію зі Свідками Єгови?

¹³ Нерідко Ісусовим послідовникам доводиться виявляти стриманість у колі сім’ї. Людина, се́рця якої глибоко торкнулася біблійна правда, бажає цього і своїм близьким. Але, як попереджав Ісус, члени сім’ї можуть виявляти ворожість (Матвія 10:32—37; Івана 15:20, 21). Це трапляється з різних причин. Наприклад, Біблія допомагає нам стати чесними, відповідальними та ввічливими. І водночас вона вчить нас, що за будь-яких обставин ми несемо відповідальність у першу чергу перед нашим Творцем (Екклезіяста 12:1, 13; Дії 5:29). Член сім’ї, якому здається, що його авторитет у сім’ї певним чином применшується через нашу відданість Єгові, може ображатись. Як же важливо в такій ситуації  наслідувати приклад стриманості, поданий Ісусом! (1 Петра 2:21—23; 3:1, 2).

14—16. Що спонукало змінитися людей, які чинили опір членам своєї сім’ї?

¹⁴ Чимало осіб, які тепер служать Єгові, зазнавали опору, коли почали вивчати Біблію і змінюватися. Чоловік, дружина або інший член їхньої сім’ї, почувши від когось негативні висловлювання про Свідків Єгови, міг побоюватися, що його сім’я потрапить під поганий вплив. Що спонукало таких осіб змінити свою думку? Нерідко цьому дуже сприяв добрий приклад. Віруючий член сім’ї наполегливо застосовував біблійні поради — регулярно відвідував християнські зібрання та брав участь у служінні і при цьому не забував про свої сімейні обов’язки, а також стримано реагував на будь-які словесні напади. Завдяки цьому спротив послаблювався (1 Петра 2:12).

¹⁵ Дехто не хотів нічого чути про біблійні істини через свою упередженість і гордість. Так було у випадку з одним чоловіком із США, який мав сильні патріотичні почуття. Одного разу, коли його дружина була на конгресі, він зібрав весь свій одяг і пішов з дому. Іншим разом він вийшов з дому з пістолетом і сказав, що застрелиться. Причиною своєї нерозсудливої поведінки він називав релігію дружини. Але вона намагалася й далі застосовувати біблійні поради. Через двадцять років після того, як вона стала Свідком Єгови, він теж зробив це. Жінку з Албанії дратувало те, що її дочка почала вивчати Біблію зі Свідками Єгови й згодом охрестилася. Дванадцять разів мати нищила Біблію своєї дочки, аж поки одного дня не розгорнула нову Біблію, яку та залишила на столі. Випадково вона натрапила на Матвія 10:36 і, прочитавши цей вірш, зрозуміла, що ці слова стосуються її. Але вона й далі переживала за свою дочку, тому провела її до корабля, на якому та мала вирушити разом з іншими Свідками на конгрес в Італію. Коли мати побачила, як вони люблять і обіймають одне одного, усміхаються й радісно сміються, її ставлення до них почало мінятися. Невдовзі вона погодилася вивчати Біблію. Сьогодні ця жінка старається допомогти людям, які спочатку теж чинять опір.

¹⁶ В іншому випадку чоловік наблизився до своєї дружини з ножем у руці, коли вона підходила до Залу Царства. Він осипав її гострими звинуваченнями. Вона ж лагідно відповіла: «Ходімо в Зал Царства, і ти побачиш усе на власні очі». Він зробив це і згодом став християнським старійшиною.

17. Яка біблійна порада допоможе християнам, якщо в сім’ї виникає напружена ситуація?

¹⁷ Навіть якщо всі члени твоєї сім’ї є християнами, інколи можуть виникати напружені ситуації, коли через людську недосконалість хтось вдається до різких висловлювань. Цікаво, що християнам у стародавньому Ефесі радилося: «Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас  разом із усякою злобою» (Ефесян 4:31). Очевидно, на ефеських християн впливало середовище, в якому вони жили, їхня власна недосконалість, а в деяких випадках і їхній колишній спосіб життя. Завдяки чому вони могли б змінитись? Їм потрібно було «відновлятися духом [свого] розуму» (Ефесян 4:23). Ці християни мусили вивчати Боже Слово, роздумувати над тим, як воно має впливати на їхнє життя, спілкуватися зі співвіруючими і палко молитись, і тоді змогли б повнішою мірою виявляти плід Божого духу. Вони б навчилися бути «ласкавими, милостивими, прощаючи один одному, як і Бог через Христа [їм] простив» (Ефесян 4:32). Хоч би що чинили інші люди, нам слід бути стриманими, добрими, вміти співчувати і прощати. Ми не повинні ‘нікому платити злом за зло’ (Римлян 12:17, 18). Було б завжди правильно, наслідуючи Бога, виявляти щиру любов (1 Івана 4:8).

Порада для всіх християн

18. Чому порада, записана в 2 Тимофія 2:24, була доречною для старійшин в стародавньому Ефесі і як вона може приносити користь усім християнам?

¹⁸ Порада ‘панувати над собою, коли зазнаєш лиха’ стосується всіх християн (2 Тимофія 2:24, НС). Але спершу вона була дана Тимофієві, який потребував її, служачи старійшиною в Ефесі. Дехто в ефеському зборі відкрито поширював власні погляди і неправильні вчення. Такі люди не повністю розуміли мету Мойсеєвого Закону, тому недооцінювали важливість віри, любові й чистого сумління. Вони вели словесні змагання, і через їхню гордість між ними виникала ворожнеча. При цьому вони не усвідомлювали суті Христового вчення і важливості того, щоб бути відданим Богові. За таких обставин Тимофій повинен був непохитно триматися правди, викладеної в Писаннях, і водночас залишатись лагідним в обходженні з братами. Як і старійшини в наш час, він знав, що отара не належить йому і що він має поводитися з іншими так, щоб підтримувати християнську любов і єдність (Ефесян 4:1—3; 1 Тимофія 1:3—11; 5:1, 2; 6:3—5).

19. Чому всім нам важливо ‘шукати смирення’?

¹⁹ «Шукайте смирення»,— заохочує Бог своїх служителів (Софонії 2:3). Єврейське слово, перекладене тут як «смирення», означає настроєність розуму, завдяки якій людина може терпеливо зносити образи, не дратуючись і не вдаючись до помсти. Палко благаймо Єгову, щоб він допомагав нам панувати над собою і навіть за важких обставин достойно його представляти.

Чого ви навчилися?

• Які біблійні вірші допоможуть нам, якщо хтось розмовлятиме з нами в зневажливому тоні?

• Чому Савл поводився зухвало?

• Як приклад Ісуса допомагає нам належно поводитися з будь-якими людьми?

• Яку користь може принести стриманість щодо мови в колі сім’ї?

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрація на сторінці 26]

Незважаючи на Савлову репутацію, Ананій поставився до нього доброзичливо.

[Ілюстрація на сторінці 29]

Вірно виконуючи свої обов’язки, християнин може послабити спротив з боку своєї сім’ї.

[Ілюстрація на сторінці 30]

Християни підтримують любов і єдність.