Ви можете жити вічно

ПЕРЕВАЖНА більшість прихильників різних релігій плекають надію на вічне життя. Уявлення про таке життя може різнитись, але надія загалом залишається одна — жити щасливо в досконалих умовах без страху перед смертю. Хіба ви теж цього не прагнете? Чим пояснити повсюдне прагнення людей до вічного життя? І чи таке життя колись настане?

Святе Письмо показує, що від самого початку існування людини Творець вклав у її серце бажання жити вічно. У Біблії сказано: «[Бог] вічність поклав їм у серце» (Екклезіяста 3:11).

Аби жити вічно, перша людська пара повинна була визнавати Боже право вирішувати, що добре, а що погане. Якщо б вони виконали цю вимогу, то Єгова визнав би їх гідними жити повік-віку в приготованому для них домі — Еденському саду (Буття 2:8; 3:22).

Вічне життя втрачено

Біблія повідомляє, що Бог посадив у тому саду «дерево Пізнання добра і зла». Адамові та Єві було заборонено їсти плоди того дерева. У разі непослуху вони мали понести кару — смерть (Буття 2:9, 17). Якщо б Адам і Єва послухалися Божого наказу, це свідчило б, що вони визнають його владу. Але коли б вони з’їли з того дерева, то показали б, що відкидають Божу владу. Адам і Єва не послухалися вказівки від Єгови і стали на бік Сатани — духовної особи, яка збунтувалась проти свого Творця. Через це Бог справедливо вирішив, що Адам і Єва не гідні вічного життя (Буття 3:1—6).

Бог дав вибір — життя чи смерть, буття чи небуття. Внаслідок непокори мала настати смерть, тобто цілковите небуття. Тож ні Адам, ні Єва, ні хтось із їхніх нащадків не могли продовжити собі життя якимись чудодійними еліксирами або далі жити як безсмертні душі *.

Бунт Адама приніс страждання усім його нащадкам. Про наслідки того бунту апостол Павло написав: «Як через одного чоловіка у світ увійшов гріх, а через гріх — смерть, так і смерть поширилась на всіх людей, бо всі згрішили» (Римлян 5:12).

Вічне життя буде відновлено

Щоб пояснити, в якому стані перебувають Адамові потомки, апостол Павло  навів приклад про рабство в першому сторіччі. Через успадкований гріх діти Адама і Єви народжувались «рабами гріха», приреченими на смерть (Римлян 5:12; 6:16, 17). Якщо б Єгова не постачив законного засобу для звільнення, з такого рабства викупитись було б неможливо. Павло пояснив: «Як через один проступок [Адама] усілякі люди отримали осуд, так само через один вчинок, який привів до виправдання, усілякі люди були визнані праведними, щоб мати можливість отримати життя». Цей «вчинок, який привів до виправдання» стосується жертви досконалого людського життя Ісуса, котре він віддав «як відповідний викуп за всіх». Єгова визнав викуп законним засобом для звільнення від вироку, який «ніс із собою осуд» (Римлян 5:16, 18, 19; 1 Тимофія 2:5, 6).

Ось чому науковці ніколи не знайдуть ключа до вічного життя, котре, на їхню думку, залежить від генетичного коду. Біблія показує, що причина людської смерті пов’язана з моральними засадами і вимогами справедливості, а не з біологічними процесами. Тому лише Ісусова викупна жертва, як засіб для досягнення вічного життя, відповідає вимогам справедливості. Крім того, викуп є виявом Божої праведності й милості. Але хто може отримати вічне життя завдяки викупу?

Дар безсмертя

Бог Єгова живе «відвіку й довіку». Він безсмертний (Псалом 90:2). Перший, кому Єгова подарував безсмертя, був Ісус Христос. Апостол Павло пояснив: «Воскреслий з мертвих Христос більше не помирає, і смерть уже не панує над ним» (Римлян 6:9). Павло протиставляє воскреслого Ісуса земним правителям і каже, що лише Ісус отримав безсмертя. Ісус — «той, хто живе вічно». Він здобув «незнищенне життя» (Євреїв 7:15—17, 23—25; 1 Тимофія 6:15, 16).

Дар безсмертя має не лише Ісус. Помазані духом християни, вибрані царювати  в небі, отримують таке ж воскресіння, як і Ісус (Римлян 6:5). Апостол Іван бачив, що цю нагороду матимуть 144 000 людей (Об’явлення 14:1). Вони також є безсмертними. Ось що про їхнє воскресіння написав Павло: «Тіло і кров не успадкують Божого царства... Бо сурма подасть звук — і мертві воскреснуть нетлінними, і ми змінимося. Бо тлінне мусить зодягтися в нетління, і смертне — в безсмертя». Над тими, хто отримав таке воскресіння, смерть не має влади (1 Коринфян 15:50—53; Об’явлення 20:6).

Безсмертя є справді чудовим даром від Бога. Навіть ангели, духовні особи, не були створені безсмертними, тобто вони можуть зазнати смерті. Це видно з того, що духовні створіння, які приєднались до бунту Сатани, будуть знищені (Матвія 25:41). А Ісусові співправителі отримують дар безсмертя як доказ того, що Єгова цілковито впевнений у їхній вірності.

Чи це означає, що лише 144 000 людей зможуть жити вічно? А що сказати про мільярди людей, які жили на землі?

Вічне життя в раю на землі

Біблійна книга Об’явлення зображає чудову картину: величезний натовп людей, які втішаються вічним життям на райській землі. Серед них є ті, хто воскрес після смерті та повернувся до молодечого здоров’я і сили (Об’явлення 7:9; 20:12, 13; 21:3, 4). Об’явлення також говорить про «ріку води життя — чисту, як кришталь. Вона текла від престолу Бога». Власне до тої ріки приведено великий натовп. Понад її берегами ростуть «дерева життя... А листя дерев слугувало для зцілення народів». Бог Єгова люб’язно запрошує: «Хай кожен спраглий прийде і всі, що хочуть, беруть воду життя даром» (Об’явлення 22:1, 2, 17).

Ці дерева і вода не є якимось еліксиром життя чи джерелом молодості, які сторіччями шукали алхіміки та мандрівники. Дерева і вода символізують Божий засіб, завдяки якому люди через Ісуса Христа стануть такими ж досконалими, якими були Адам і Єва в раю.

Намір Бога — дати слухняному людству вічне життя на землі — не змінився. Він буде виконаний, бо Єгова є відданим. У Псалмі 37:29 сказано: «Успадкують праведні землю, і повік будуть жити на ній». Така надія спонукує нас разом з тими, хто отримав безсмертне життя на небі, проголошувати: «Великі й дивовижні діла твої, Єгово Боже, Всемогутній. Праведні та правдиві дороги твої, Царю вічності. Єгово, хіба може хтось не боятися тебе і не прославляти твого імені? Адже ти, ти єдиний, відданий!» (Об’явлення 15:3, 4).

Чи ви прагнете отримати дорогоцінний дар вічного життя? Якщо так, то мусите бути відданими і слухняними «Царю вічності». Вам треба навчитись про Єгову та Ісуса Христа, завдяки якому таке життя стало можливим. Всі, хто приймає Божий погляд на добро і зло, отримають чудовий дар — «вічне життя» (Івана 17:3).

[Примітка]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 5]

Давня мрія

У месопотамському епосі про Гільгамеша, датованому другим тисячоліттям до н. е., розповідається, як один з героїв шукає вічну молодість. Стародавні єгиптяни муміфікували померлих, бо вірили, що їхні безсмертні душі знову повернуться у свої тіла. Тому в гробницях деяких єгиптян було все, що могло б їм знадобитись у так званому потойбічному житті.

Китайські алхіміки вже у VIII сторіччі до н. е. вірили в безсмертя тіла. Аж до IV сторіччя до н. е. вони вважали, що його можна досягти за допомогою чародійних напоїв. Європейські та арабські алхіміки середньовіччя розшукували і навіть самі намагались приготувати еліксири життя. Деякі з приготованих ними сумішей містили солі миш’яку, ртуті і сірки. Невідомо, скільки людей отруїлось, куштуючи ті «чудодійні напої».

Свого часу були дуже поширеними легенди про джерело молодості. Люди вірили, що відновиться їхня життєва сила, якщо вони скуштують його води.

 [Рамка/Ілюстрації на сторінці 7]

Чи вічне життя буде нудним?

Дехто вважає, що вічне життя буде нудним, що це просто марна і безцільна трата часу впродовж цілої вічності. Можливо, хтось думає, що нескінченне життя буде таким же нудним і беззмістовним, як і теперішнє життя багатьох людей. Проте, згідно з обіцянкою Бога, у відновленому раю люди «зарозкошують миром великим» (Псалом 37:11). Протягом такого життя люди вивчатимуть творива Єгови. Вони матимуть нагоду розвивати свої вміння, здібності й таланти, про що нині можна тільки мріяти.

Доктор Обрі де Ґрей, генетик з Кембриджського університету, який працював над питаннями продовження життя, сказав: «Освічені люди, котрі вміють добре використовувати свій час, ніколи не нудьгують. Вони не можуть собі уявити, що колись уже не буде чого досліджувати або чим займатись». У Божому натхненному Слові написано, що людина не в стані до кінця збагнути «тих діл, що Бог учинив, від початку та аж до кінця» (Екклезіяста 3:11).