Ваше життя може бути змістовним

БАГАТО людей живе заради грошей та матеріальних речей. Дехто прагне здобути славу. Інші присвячують себе мистецтву або доброчинній діяльності. А чимало людей взагалі не знають, для чого вони живуть.

Чи задумувались ви, у чому зміст життя? Чи, досягнувши своїх цілей, люди відчувають справжнє задоволення і ведуть змістовне життя.

Гроші та матеріальний достаток

В Екклезіяста 7:12 сказано: «В тіні мудрости — як у тіні срібла, та користь пізнання у тому, що мудрість життя зберігає тому, хто має її». З цього вірша видно, що без грошей не обійтись. Вони потрібні, щоб забезпечувати себе і свою сім’ю (1 Тимофія 5:8).

Справді, хіба можна назвати життя приємним, якщо не маєш грошей і в усьому собі відмовляєш? Ісус Христос, який був засновником християнської віри, визнав, що «не має де голови прихилити». Все ж час від часу він насолоджувався смачною їжею та вином, а дещо з його одягу дорого коштувало (Матвія 8:20; Івана 2:1—11; 19:23, 24).

Але Ісус не прагнув матеріального добробуту. Він чітко знав, для чого прийшов на землю. Ісус сказав: «Навіть якщо людина й має достаток, її  життя не залежить від її майна». Потім він розповів приклад про багатого чоловіка, у якого рясно вродила земля. Той чоловік міркував: «Що мені робити? Я ж не маю куди зібрати свій урожай... Поруйную свої комори й побудую більші, зберу туди все своє збіжжя і все добро та скажу своїй душі: „Душе, маєш багато добра на довгі роки. Відпочивай, їж, пий і веселися“». Чи правильне таке мислення? Ісус продовжує: «Бог промовив до нього [багатого чоловіка]: „Нерозумний, цієї ночі твою душу зажадають від тебе. Кому ж тоді дістанеться все, що ти наскладав?“» Навіть якби той чоловік зберіг врожай, після смерті він і так не скористався б плодами своєї праці. Ісус підсумував: «Так буває з тим, хто нагромаджує скарби для себе, але не є багатий у Божих очах» (Луки 12:13—21).

Звичайно, ми не можемо обійтися без грошей, а завдяки матеріальному добробуту наше життя стає приємнішим. Проте ні одне, ні друге не є найголовнішим у житті. Якщо ми будемо «багатими у Божих очах», то матимемо прихильність Творця, а це — найважливіше.

Бажання прославитись

Багато людей мріють здобути славу. Бажання мати добре ім’я та залишитись у пам’яті інших саме по собі не є поганим. «Краще добре ім’я від оливи хорошої, а день смерти людини — від дня її вродження!» (Екклезіяста 7:1).

Днем смерті людина, так би мовити, підсумовує свій життєвий шлях. За життя вона здобула певну репутацію. Якщо людина була доброю, то можна сказати, що день її смерті справді ліпший від дня народження. Адже коли хтось народжується, то невідомо, якою особою він буде.

У Соломона, який написав книгу Екклезіяста, був старший єдинокровний брат, Авесалом. Він дуже хотів прославитись. В Авесалома було три сини, які мали продовжити його рід. Однак вони, очевидно, померли ще в юному віці. Що ж зробив Авесалом? У Біблії розповідається: «Авесалом узяв був і поставив собі ще за життя свого пам’ятника, що в царській долині, бо він казав: „Нема в мене сина, щоб згадувати про ймення моє“. І він назвав пам’ятникові ім’я на своє ім’я» (2 Самуїла 14:27; 18:18). Але той пам’ятник не зберігся до наших часів. Сьогодні ті, хто читає Біблію, знають Авесалома як бунтаря, котрий захопив трон свого батька Давида.

Багато людей докладають неабияких зусиль, щоб увіковічити своє ім’я. Вони намагаються здобути славу в людей, чиї смаки дуже мінливі. Чи така слава довговічна? В одній книжці Крістофера Леша сказано: «Нині особливо  цінується молодість, чарівність, новизна й оригінальність, тому слава скороминуща, як ніколи. І ті, хто здобув симпатію публіки, постійно занепокоєні, щоб її не втратити» («The Culture of Narcissism»). Через це чимало знаменитостей вдаються до алкоголю та наркотиків, які часто вкорочують їм життя. Отож така слава є марною.

А в кого важливо здобувати добре ім’я? Ось що сказав Єгова через пророка Ісаю про тих, хто дотримується його Закону: «Я їм дам у Своїм домі та в мурах Своїх місце [«пам’ятник», Хом.] і ймення... вічне ім’я, яке не понищиться» (Ісаї 56:4, 5). Цим слухняним людям Бог дасть «пам’ятник» та «ймення». Бог пам’ятатиме імена своїх вірних служителів вічно. Саме таке ім’я, тобто добру репутацію в очах Єгови, нашого Творця, заохочує нас здобувати Боже Слово.

Ісая передрікав, що вірні Богові люди отримають вічне життя на райській землі. Вічне життя — це «справжнє життя», яке Бог мав на меті дати людям, коли створював їх (1 Тимофія 6:12, 19). Тому не варто жити заради скороминущих справ, які не зроблять нас щасливими. Хіба ж не ліпше прагнути вічного життя?

Мистецтво та доброчинність

Багато митців мріють досягти вершини досконалості у своїй творчості. Але для цього їм не вистачає життя, яке надто коротке. Гідео, художник, про якого згадувалось у попередній статті, у 90-літньому віці й далі вдосконалював свою майстерність. Усе ж, коли митець і досягає бажаного рівня, йому, можливо, вже не під силу робити стільки, як раніше. Лише уявіть собі, чого б він досягнув, коли б жив вічно.

А що сказати про людей, які присвячують себе доброчинності? Похвально, коли особа віддає свої засоби та час на благо бідним чи тим, хто потребує допомоги. У Біблії сказано: «Більше щастя — давати, а не брати» (Дії 20:35). Справді, приємно дбати про інших. Але скільки може зробити одна людина, навіть якщо присвятить доброчинності ціле своє життя? Нам не під силу усунути з землі страждання. Крім того, ніякими матеріальними дарами не можна задовольнити головної потреби мешканців землі. Більшість людей навіть не усвідомлюють цієї потреби або взагалі нехтують нею. Яка це потреба?

Головна потреба кожної людини

У Нагірній проповіді Ісус сказав про цю головну потребу кожної людини: «Щасливі ті, що усвідомлюють свою потребу в духовному, оскільки їм належить царство небесне» (Матвія 5:3). Згідно з Біблією, правдиве щастя не залежить від багатства, слави, мистецьких досягнень і доброчинності. Щасливою є та людина, яка задовольняє потребу в духовному — потребу служити Богові.

Апостол Павло заохочував пізнавати Творця: «Від одного чоловіка він [Бог] створив усі народи, щоб вони населяли цілу поверхню землі, і встановив призначені часи та межі проживання, аби вони наполегливо шукали Бога і таки знайшли його, а він недалеко від кожного з нас. Бо завдяки йому ми живемо, рухаємося та існуємо» (Дії 17:26—28).

Лише той, хто служить правдивому Богові і задовольняє потребу в духовному,  відчуватиме щастя і здобуде «справжнє життя». Розгляньмо приклад Терези. Вона була першою афроамериканською телезіркою, яка виконувала головну роль у популярному багатосерійному фільмі. Але згодом Тереза залишила свою кар’єру. Чому? Вона пояснює: «Я переконана, що найкраще в житті дотримуватися порад з Божого Слова». Тереза не хотіла втратити добрі стосунки з Богом, знімаючись у насильницьких і неморальних сценах. Хоча вона загубила славу в людей, її життя стало справді змістовним. Тереза почала повночасно проповідувати добру новину про Боже Царство та допомагала іншим наблизитись до Бога.

Ось що сказав один її знайомий: «Мені було дуже боляче дивитися, як така перспективна актриса відмовилась від кар’єри. Очевидно, вона знайшла щось ліпше і значно важливіше». Згодом Тереза померла. Після її смерті цей знайомий зауважив: «Вона була щасливою, і це найголовніше в житті. А чи багато з нас нині вважають себе щасливими?» На тих, хто помер, але при житті найбільше дорожив стосунками з Богом, чекає воскресіння під правлінням Божого Царства (Івана 5:28, 29).

Творець має визначений намір щодо землі і людей. Він хоче, щоб ми знали цей намір і втішалися вічним життям в Раю на землі (Псалом 37:10, 11, 29). Сьогодні важливо здобувати знання про Єгову, Величного Творця, а також про його намір щодо нас. Свідки Єгови з радістю допоможуть вам набувати таких знань. Зверніться до них або напишіть видавцям цього журналу.

[Ілюстрація на сторінці 5]

Чому мислення багатого чоловіка з Ісусового прикладу було неправильним?

[Ілюстрація на сторінці 7]

Чи хотіли б ви жити вічно в Раю на землі?