Цікаві думки з книги Матвія
Слово Єгови живе
Цікаві думки з книги Матвія
ПЕРШИМ, хто написав захопливу розповідь про життя і служіння Ісуса Христа, був Матвій — його близький друг, а в минулому збирач податків. Євангеліє від Матвія написане близько 41 року н. е. єврейською мовою, а згодом перекладене грецькою. Ця книга є сполучною ланкою між Єврейськими і Християнськими Грецькими Писаннями.
У цьому зворушливому і змістовному Євангелії, яке, мабуть, спочатку призначалося для євреїв, Ісуса змальовано як обіцяного Месію, Божого Сина. Якщо ми ретельно проаналізуємо цю книгу, то зміцнимо свою віру в правдивого Бога, його Сина та Божі обіцянки (Євр. 4:12).
«НАБЛИЗИЛОСЯ ЦАРСТВО НЕБЕСНЕ»
Матвій зосереджується на темі Царства та Ісусових вченнях, а це означає, що йому доводиться жертвувати точною хронологічною послідовністю. Наприклад, Нагірна проповідь міститься на початку книги, хоча Ісус виголосив її, прослуживши приблизно півтора року.
Під час проповідування в Галілеї Ісус виконує чудеса, дає 12 апостолам вказівки, які стосуються служіння, викриває фарисеїв і наводить приклади про Царство. Потім з Галілеї він вирушає «до окраїн Юдеї за Йордан» (Матв. 19:1). Дорогою Ісус каже своїм учням: «Ми йдемо до Єрусалима, і Сина людського [засудять] на смерть... але на третій день він воскресне» (Матв. 20:18, 19).
Відповіді на біблійні запитання:
3:16. В якому значенні «розкрилися небеса» під час хрещення Ісуса? Це, очевидно, показує, що Ісус згадав, як він жив у небі, перш ніж став людиною.
5:21, 22. Чи дати волю гніву гірше, ніж затаювати його? Ісус застеріг, що людина, яка затаює лють на брата, чинить серйозний гріх. Але якщо вона виливає свій гнів, говорячи зневажливо, то поводиться ще гірше. Тоді людина відповідатиме перед судом, що вищий від місцевого суду.
5:48. Чи справді ми можемо бути «досконалими, як і [наш] небесний Батько»? У певному значенні так. Ісус говорив про любов і заохочував слухачів наслідувати Бога та бути досконалими, тобто бездоганними, в любові (Матв. 5:43—47). Як саме? Виявляючи любов навіть до своїх ворогів.
7:16. По яких «плодах» розпізнається правдива релігія? У ці плоди входить не лише наша поведінка. Вони також включають наші переконання — вчення, яких ми дотримуємось.
10:34—38. Чи біблійна звістка є причиною поділу в сім’ях? Зовсім ні. Поділ, швидше, виникає через позицію невіруючих членів сім’ї. Вони можуть відкидати християнську віру або протидіяти їй і таким чином вносити поділ у сім’ю (Луки 12:51—53).
11:2—6. Іван уже знав, що Ісус — Месія, адже чув голос Бога, який схвалював свого Сина. Чому ж Іван запитував, чи Ісус — «Той, хто має прийти»? Можливо, Іван прагнув, щоб Ісус підтвердив це особисто. Крім того, Іван хотів знати, чи треба «чекати іншого», хто матиме владу Царства і виправдає всі сподівання євреїв. Відповідь Ісуса показала, що не буде ніякого наступника.
19:28. Що представляють «дванадцять племен Ізраїля», яких буде суджено? Вони не зображають 12 племен духовного Ізраїля (Гал. 6:16; Об’яв. 7:4—8). Апостоли, до яких говорив Ісус, мали належати до духовного Ізраїля, а не судити його членів. Ісус уклав з ними «угоду про царство» і згодом «сформував з них царство та зробив священиками нашого Бога» (Луки 22:28—30; Об’яв. 5:10). Ті, хто утворює духовний Ізраїль, будуть «судити світ» (1 Кор. 6:2). Отже, «дванадцять племен Ізраїля», яких судять ті, хто перебуває на небесних престолах, очевидно, символізують людство, котре не належить до класу царів та священиків. Воно представлене 12 племенами в день Окуплення (16-й розділ книги Левит).
Уроки для нас:
4:1—10. Ця розповідь показує, що Сатана є реальною особою, а не просто злом. Для того щоб зводити нас, він використовує «прагнення плоті, прагнення очей та вихваляння своїми статками». Однак якщо ми застосовуємо біблійні принципи, то залишатимемось вірними Богові (1 Ів. 2:16).
5:1—7:29. Усвідомлюйте свою потребу в духовному. Будьте мирними. Цурайтеся неморальних думок. Дотримуйтеся свого слова. Коли молитесь, зосереджуйтеся на духовних справах, а не на матеріальних. Багатійте в Божих очах. Шукайте найперше Царства і Божої праведності. Не осуджуйте інших. Виконуйте волю Бога. Які ж практичні уроки містяться в Нагірній проповіді!
9:37, 38. Ми повинні діяти відповідно до свого прохання про те, щоб Господар «вислав робітників на свої жнива», і ревно брати участь у праці підготовки учнів (Матв. 28:19, 20).
10:32, 33. Нам ніколи не треба боятися говорити про свою віру.
13:51, 52. Якщо ми зрозуміли дорогоцінні істини про Царство, на нас лежить обов’язок навчати інших людей і ділитися з ними цими скарбами.
14:12, 13, 23. Для змістовних роздумів вкрай важливо час від часу залишатися на самоті (Марка 6:46; Луки 6:12).
17:20. Нам необхідна віра, щоб переборювати труднощі і подібні до гір перешкоди, які заважають робити духовний поступ. Ми не повинні нехтувати порадою зміцняти свою віру в Єгову та в його обіцянки (Марка 11:23; Луки 17:6).
18:1—4; 20:20—28. Через недосконалість і релігійне виховання, що формувало погляд на становище в суспільстві, Ісусові учні надмірно турбувалися про свою велич. Ми мусимо розвивати смирення і водночас остерігатися грішних схильностей та зберігати правильний погляд на почесні завдання й обов’язки.
«СИН ЛЮДСЬКИЙ БУДЕ ВИДАНИЙ»
Дев’ятого нісана 33 року н. е. Ісус в’їжджає до Єрусалима, він «сидить на ослі» (Матв. 21:5). На другий день Ісус іде до храму й очищає його. Одинадцятого нісана Ісус навчає в храмі, викриває книжників і фарисеїв, а потім розповідає учням про ознаку своєї «присутності та закінчення цієї системи» (Матв. 24:3). Наступного дня він каже їм: «Ви знаєте, що через два дні Пасха і Син людський буде виданий та прибитий до стовпа» (Матв. 26:1, 2).
Настає 14 нісана. Ісус започатковує Спомин своєї смерті, його зраджують, заарештовують, допитують і прибивають до стовпа. На третій день він воскресає. Перед своїм вознесінням на небо воскреслий Ісус дає послідовникам наказ: «Тож ідіть та робіть учнями людей з усіх народів» (Матв. 28:19).
Відповіді на біблійні запитання:
22:3, 4, 9. В які три періоди відбувається запрошення на весільний бенкет? Перше запрошення приєднатися до класу нареченої звучало з 29 року н. е., коли Ісус і його послідовники почали проповідувати, і продовжувалось до 33 року. Друге запрошення відбувалося в період з П’ятдесятниці 33 року — коли було вилито святий дух — до 36 року. Обидва запрошення стосувалися лише юдейських прозелітів і самарян. А третє запрошення скеровувалось до людей з доріг, що виходять з міста, тобто стосувалося необрізаних поган. Воно почалося в 36 році наверненням на християнство римського сотника Корнилія і триває до наших днів.
23:15. Чому було сказано, що прозеліт, або навернений в юдейство, «заслуговує геє́ни вдвічі більше», ніж самі фарисеї? Люди, яких фарисеї зробили прозелітами, раніше могли бути великими грішниками. Але з наверненням у фарисейство вони ставали гіршими і, можливо, радикальнішими за своїх осуджених вчителів. Тому ці прозеліти заслуговували геєни вдвічі більше, ніж самі фарисеї.
27:3—5. Через що Юду мучило почуття вини? Ніщо не вказує на те, що його докори сумління були правдивим каяттям. Замість того щоб шукати Божого прощення, він визнав свій гріх перед старшими священиками. Не дивно, що Юду мучило почуття вини та розпачу, після того як він вчинив «смертельний гріх» (1 Ів. 5:16). Юда відчував муки сумління, адже був у відчаї.
Уроки для нас:
21:28—31. Для Єгови важливо, щоб ми виконували його волю. Приміром, ми повинні запопадливо брати участь у праці проповідування і підготовки учнів (Матв. 24:14; 28:19, 20).
22:37—39. Як же влучно дві найбільші заповіді підсумовують вимоги, які Бог ставить своїм поклонникам!
[Ілюстрація на сторінці 31]
Чи ти запопадливо береш участь у жнивах?
[Відомості про джерело]
© 2003 BiblePlaces.com
[Ілюстрація на сторінці 31]
Матвій зосереджується на темі Царства.