Цікаві думки з книги Марка
Слово Єгови живе
Цікаві думки з книги Марка
ЄВАНГЕЛІЄ від Марка найкоротше з чотирьох Євангелій. Його написав Іван, званий Марком, приблизно через 30 років після смерті та воскресіння Ісуса Христа. У цьому Євангелії змальовано дуже багато захопливих подій, які відбувалися протягом трьох з половиною років Ісусового служіння.
У книзі Марка, що призначалася, мабуть, для неєвреїв, передусім для римлян, Ісуса змальовано як Божого Сина, котрий чинить чуда і заповзято проповідує. В Євангелії від Марка наголошується на тому, що́ Ісус робив, а не чого навчав. Якщо ми зосередимо увагу на цій книзі, то зміцнимо свою віру в Месію. Також вона спонукатиме нас бути ревними християнами і проповідниками Божої звістки (Євр. 4:12).
ВИЗНАЧНЕ СЛУЖІННЯ В ГАЛІЛЕЇ
На початку книги лише в 14 віршах Марко розповідає про діяльність Івана Хрестителя та сорокаденне перебування Ісуса в пустелі. Далі він захопливо розказує про Ісусове служіння в Галілеї. В оповіді не раз вжито слово «відразу», що вказує на динамічний розвиток подій (Марка 1:10, 12).
Менш ніж за три роки Ісус завершує три кампанії проповідування в Галілеї. Марко веде оповідь переважно в хронологічному порядку. Він опускає Нагірну проповідь, а також багато довших проповідей Ісуса.
Відповіді на біблійні запитання:
1:15. В якому розумінні «визначений час минув»? Визначений час, за словами Ісуса, минув у тому розумінні, що тепер він мав розпочати своє служіння. Оскільки він як призначений майбутній Цар був присутній на землі, то Боже Царство наблизилось. Відтак люди праведного серця могли відгукнутися на його проповідницьку працю і вжити заходів, щоб отримати Боже схвалення.
1:44; 3:12; 7:36. Чому Ісус не хотів, щоб про його чуда розповідали? Він не хотів, щоб люди робили висновки на основі сенсаційних чи, можливо, перебільшених розповідей. Ісус прагнув, аби вони самі переконувалися, що він Христос і, зважаючи на це, приймали особисте рішення (Ісаї 42:1—4; Матв. 8:4; 9:30; 12:15—21; 16:20; Луки 5:14). У випадку з чоловіком, що мешкав у місцевості геразинів і був раніше опанований нечистим духом, Ісус зробив виняток. Він наказав йому піти додому і розповісти про чудо родичам. Оскільки тамтешні люди наполягали, щоб Ісус пішов звідти, він майже не спілкувався з ними. Своєю присутністю і свідченням чоловік, якому Ісус вчинив добро, міг спростувати будь-які негативні чутки про загибель свиней (Марка 5:1—20; Луки 8:26—39).
2:28. Чому Ісуса названо «Господом і суботи»? «Закон є лише тінню прийдешніх благ»,— написав апостол Павло (Євр. 10:1). Згідно з Законом, субота наставала після шести робочих днів. Ісус зцілював багатьох людей саме в той день. Це прообраз мирного відпочинку та інших благословень, якими втішатиметься людство під Тисячолітнім царюванням Христа, після того як прийде кінець жорстокому правлінню Сатани. Тому Цар, який стоїть на чолі Божого Царства, також є «Господом суботи» (Матв. 12:8; Луки 6:5).
3:5; 7:34; 8:12. Звідки Марко міг знати, як почувався Ісус у різних ситуаціях? Марко не був ані одним з 12 апостолів, ані близьким другом Ісуса. За стародавнім переказом, Марко товаришував з апостолом Петром, і саме той багато йому розповів (1 Пет. 5:13).
6:51, 52. Учні не збагнули «всієї глибини того, що Ісус зробив з хлібинами». Що означає ця глибина? Всього за кілька годин до згаданих у цих віршах подій Ісус лише п’ятьма хлібами і двома рибинами нагодував 5000 чоловіків, окрім жінок і дітей. Та учні не збагнули «всієї глибини того, що Ісус зробив з хлібинами», тобто не зрозуміли, що саме Бог Єгова наділив Ісуса силою чинити чуда (Марка 6:41—44). Якби вони усвідомили, наскільки велику силу Бог дав Ісусові, то не дивувалися б, побачивши, як він чудесним способом йде по воді.
8:22—26. Чому Ісус повернув зір сліпому чоловікові у два етапи? Мабуть, так Ісус виявив уважність до цього чоловіка. Завдяки поступовому відновленню зору сліпий чоловік, якого довгий час огортала темрява, міг звикнути до яскравого сонячного світла.
Уроки для нас:
2:18; 7:11; 12:18; 13:3. Марко описує місцевості і пояснює звичаї, слова та вірування, які, можливо, були незнайомі читачам-неєвреям. Він розповідає, що фарисеї «мали звичай постити», що корван — це «дар, присвячений Богові», що саддукеї «говорять, що немає воскресіння» і що храм «було видно» з «Оливкової гори». Оскільки родовід Месії цікавив переважно євреїв, Марко зовсім пропускає цю інформацію. Таким чином він подає нам приклад. Коли ми беремо участь у християнському служінні чи виголошуємо промови на зібраннях, то повинні зважати на те, які люди нас слухають.
3:21. Рідні Ісуса були невіруючими. Тож він розуміє почуття тих, хто через свою віру зазнає протидії та висміювання з боку невіруючих родичів.
3:31—35. Під час хрещення Ісус народився як духовний Син Бога, а «верхній Єрусалим» став його матір’ю (Гал. 4:26). Відтоді учні Ісуса були йому ближчими і дорожчими, ніж кровні родичі. Це вчить нас ставити на перше місце в житті духовні справи (Матв. 12:46—50; Луки 8:19—21).
8:32—34. Нам слід швидко розпізнавати і відкидати будь-які вияви невідповідної доброти інших. Послідовнику Христа треба бути готовим зректись самого себе, тобто сказати «ні» своїм егоїстичним прагненням і цілям. Він, будучи християнином, повинен охоче взяти «свого стовпа мук» — якщо необхідно, страждати, терпіти приниження, переслідування чи навіть зазнати смерті. Християнин мусить постійно йти за Ісусом, наслідуючи його приклад. Щоб бути християнськими учнями, нам треба розвивати і зберігати дух саможертовності, подібно як це робив Ісус Христос (Матв. 16:21—25; Луки 9:22, 23).
9:24. Ми не повинні соромитися розповідати іншим про свою віру чи просити в Бога додати нам віри (Луки 17:5).
ОСТАННІЙ МІСЯЦЬ
Наприкінці 32 року н. е. Ісус приходить «до окраїн Юдеї за Йордан» і народ знову збирається коло нього (Марка 10:1). Ісус проповідує тут, а потім вирушає до Єрусалима.
Восьмого нісана Ісус перебуває у Віфанії. Коли він сидить за столом, приходить жінка і виливає йому на голову пахучу олію. Події, які відбуваються з часу тріумфального в’їзду Ісуса в Єрусалим аж до його воскресіння, описано в хронологічній послідовності.
Відповіді на біблійні запитання:
10:17, 18. Чому Ісус виправив одного чоловіка, коли той назвав його «Учителем Добрим»? Відмовившись прийняти цей улесливий титул, Ісус віддав славу Єгові і показав, що лише правдивий Бог є джерелом усього доброго. Крім того, Ісус звернув увагу на основоположну істину, що тільки Творець, Бог Єгова, має право встановлювати норми добра і зла (Матв. 19:16, 17; Луки 18:18, 19).
14:25. Що мав на увазі Ісус, коли сказав своїм вірним апостолам: «Більше не буду пити від плоду виноградної лози аж до того дня, коли питиму вже молоде вино в Божому царстві»? Ісус не говорив, що на небі є буквальне вино. Вино іноді символізує радість. Тож Ісус мав на увазі радість, яку він відчуватиме через те, що буде зі своїми воскреслими помазаними послідовниками в Царстві (Пс. 104:15; Матв. 26:29).
14:51, 52. Хто був тим юнаком, що «втік голий»? Лише Марко розповідає про цей випадок. Тому логічно дійти висновку, що він говорив про себе.
15:34. Чи слова Ісуса: «Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?» — вказують на брак віри? Ні. Нам точно не відомо, чому Ісус сказав ці слова. Але Син, ймовірно, знав, що Єгова на деякий час перестав його захищати, аби його непорочність була повністю випробувана. Також Ісус міг сказати ці слова, щоб стосовно нього виконалось передречене в Псалмі 22:2 (Матв. 27:46).
Уроки для нас:
10:6—9. Божий намір полягає в тому, щоб подружня пара завжди жила разом. Тому чоловік і дружина повинні намагатися застосовувати біблійні принципи, щоб долати будь-які труднощі в подружжі, а не поспішно вдаватися до розлучення (Матв. 19:4—6).
12:41—44. З прикладу бідної вдови ми вчимося безкорисливо підтримувати правдиве поклоніння Богу.
[Ілюстрація на сторінці 29]
Чому чоловік мав розповісти рідним про чудо, яке зробив йому Ісус?