Цікаві думки з книги Дії
Слово Єгови живе
Цікаві думки з книги Дії
БІБЛІЙНА книга Дії детально описує історію утворення християнського збору і його подальший ріст. Написав цю книгу лікар Лука. У ній міститься цікава розповідь про християнське служіння, яке охоплює приблизно 28 років — від 33 до 61 року.
У першій частині книги Дії розповідається переважно про діяльність апостола Петра, а в другій йдеться про апостола Павла. Використовуючи такі займенники, як «ми» і «нас», Лука показує, що він був свідком певних подій. Якщо ми уважно дослідимо книгу Дії, то ще більше усвідомимо, яку велику силу має написане Слово Бога і його святий дух (Євр. 4:12). Також це допоможе нам бути саможертовними і зміцнить нашу надію на Царство.
ПЕТРО ВИКОРИСТОВУЄ «КЛЮЧІ ВІД НЕБЕСНОГО ЦАРСТВА»
Після того як апостоли отримують святий дух, вони відважно дають свідчення. Петро використовує перший з «ключів від небесного царства», щоб, так би мовити, відчинити двері до знання і благословень євреям та прозелітам, які ‘взяли його слова до серця’ і так могли увійти до Царства (Матв. 16:19; Дії 2:5, 41). Через переслідування учні розпорошились, але це посприяло розширенню праці проповідування.
Коли апостоли в Єрусалимі дізнались, що жителі Самарії прийняли Боже Слово, то відправили до них Петра та Івана. Відкривши самарянам нагоду увійти в Царство, Петро послуговується другим ключем (Дії 8:14—17). Мабуть, того ж року, коли воскрес Ісус, відбулося дивовижне навернення Савла з Тарса. У 36 році Петро використовує третій ключ, і святий дух, Божий дар, виливається на необрізаних людей з інших народів (Дії 10:45).
Відповіді на біблійні запитання:
2:44—47; 4:34, 35. Чому учні Христа продавали своє майно і жертвували виручені гроші? Багато людей, які ставали віруючими, походили з далеких місць і не мали достатньо засобів для подальшого перебування в Єрусалимі. Однак вони хотіли залишитися в місті довше, аби більше дізнатися про новознайдену віру і потім свідчити іншим людям. Щоб допомогти таким особам, деякі християни продавали своє майно, а гроші роздавали згідно з потребою.
4:13. Чи Петро та Іван були неосвіченими? Зовсім ні. Їх назвали «неосвіченими й простими», тому що вони не закінчили рабинських релігійних шкіл.
5:34—39. Звідки Лука міг знати, що́ сказав Гамаліїл на закритому засіданні Синедріону? Припускають: 1) що Луці розповів про це Павло, колишній учень Гамаліїла; 2) що Лука спілкувався з членом Синедріону (скажімо, з Никодимом), який прихильно ставився до послідовників Христа; 3) що Лука отримав цю інформацію під натхненням Бога.
7:59. Чи Степан молився до Ісуса? Ні. Поклонятись, а отже, й молитися, слід лише Богу Єгові (Луки 4:8; 6:12). За звичайних обставин Степан молився б до Єгови в ім’я Ісуса (Ів. 15:16). Але в цьому випадку Степан бачив у видінні «Сина людського», який стояв праворуч від Бога (Дії 7:56). Степан добре знав, що Ісусові дано силу воскрешати мертвих, тому й просив Ісуса прийняти його дух, але не молився до нього (Ів. 5:27—29).
Уроки для нас:
1:8. Поклонники Єгови не можуть виконувати всесвітню працю проповідування без допомоги святого духу.
4:36—5:11. Йосипа з Кіпру називали Варнавою, що означає «Син потіхи». Апостоли дали йому ім’я Варнава, мабуть, тому, що він був сердечний, добрий і любив допомагати іншим. Нам треба наслідувати Йосипа, а не Ананія та Сапфіру, які вдалися до обману, лицемірства і крутійства.
9:23—25. Якщо ми стараємось уникати ворогів, щоб і далі проповідувати, це не значить, що ми боягузи.
9:28—30. Іноді свідчення в певній околиці чи якимось людям несе нам фізичну, моральну або духовну небезпеку. Тоді слід бути розсудливими і зважати на те, коли і де ми проповідуємо.
9:31. У відносно мирний час намагаймося зміцнювати віру за допомогою особистого вивчення і роздумів. Це допоможе нам ходити у страху перед Єговою, застосовуючи набуті знання, та ревно виконувати своє служіння.
РЕВНЕ СЛУЖІННЯ ПАВЛА
У 44 році Агав приходить до Антіохії, де Варнава і Савл навчають людей уже «цілий рік». Агав провіщає «великий голод», який настає через два роки (Дії 11:26—28). Варнава і Савл, «закінчивши справу, пов’язану з матеріальною допомогою в Єрусалимі», повертаються до Антіохії (Дії 12:25). У 47 році, майже через 12 років після навернення Савла, святий дух посилає Варнаву і Савла в місіонерську подорож (Дії 13:1—4). А 48 року вони повертаються до Антіохії, «де свого часу їх ввірили Божій незаслуженій доброті» (Дії 14:26).
Приблизно через дев’ять місяців Павло (знаний також як Савл) вибирає своїм супутником Силу і вирушає в другу подорож (Дії 15:40). По дорозі до Павла приєднуються Лука і Тимофій. Лука зупиняється у Филипах, Павло ж іде до Афін, а потім до Коринфа, де зустрічає Акилу і Прискиллу. Там він перебуває півтора року (Дії 18:11). Залишивши Тимофія та Силу в Коринфі, Павло бере з собою Акилу й Прискиллу і на початку 52 року відпливає до Сирії (Дії 18:18). Акила і Прискилла супроводжують його до Ефеса і залишаються там.
Провівши деякий час у сирійській Антіохії, 52 року Павло вирушає в третю подорож (Дії 18:23). В Ефесі «слово Єгови з великою силою переможно» поширюється далі (Дії 19:20). Там Павло перебуває приблизно три роки (Дії 20:31). Перед П’ятдесятницею 56 року він приходить в Єрусалим. Після того як Павла заарештували, він безстрашно свідчить можновладцям. У Римі апостол живе два роки під домашнім арештом (бл. 59—61 роки) і намагається звіщати Царство та навчати «про Господа Ісуса Христа» (Дії 28:30, 31).
Відповіді на біблійні запитання:
14:8—13. Чому мешканці Лістри «Варнаву назвали Зевсом, а Павла — Герме́сом»? У грецькій міфології Зевс був верховним богом, а його сина Гермеса знали за красномовство. Оскільки Павло брав провід у розмові, мешканці Лістри назвали його Гермесом, а Варнаву — Зевсом.
16:6, 7. Чому святий дух заборонив Павлу і його товаришам свідчити в Азії та Віфінії? На той час було небагато проповідників. Тож святий дух скерував їх у продуктивніші території.
18:12—17. Чому проконсул Галліон не втрутився, коли натовп почав бити Состена? Галліон, мабуть, вважав, що чоловік, який, схоже, підбурив юрбу проти Павла, отримав по заслузі. Але цей випадок, очевидно, приніс добрий результат. Адже Состен став християнином. Згодом Павло говорив про нього: «Наш брат» (1 Кор. 1:1).
18:18. Яку обітницю дав Павло? Деякі вчені заявляють, що свого часу Павло склав обітницю назорея (Чис. 6:1—21). Однак Біблія не говорить, що Павло дав таку клятву. Крім того, Святе Письмо не згадує, коли була складена обітниця — до чи після навернення Павла. Також у Біблії не сказано, чи дія обіцянки тільки починалася, чи закінчувалась. У будь-якому випадку Павло, склавши обіцянку, не вчинив жодного гріха.
Уроки для нас:
12:5—11. Ми можемо і повинні молитися за своїх братів.
12:21—23; 14:14—18. Ірод охоче прийняв славу, яка належить тільки Богові. Як же відрізнялись від Ірода Павло та Варнава! Вони негайно й рішуче відмовилися від недоречної хвали і слави. Нам не треба прагнути слави за те, чого ми досягаємо в служінні Єгові.
14:5—7. Виявляючи розсудливість, ми залишатимемось активними у служінні (Матв. 10:23).
14:22. Християни готові до страждань. Божі служителі не йдуть на компроміс, намагаючись уникнути бід (2 Тим. 3:12).
16:1, 2. Християнська молодь повинна наполегливо служити Єгові і шукати його допомоги, щоб здобути добре ім’я.
16:3. Нам слід робити все можливе, не порушуючи біблійних принципів, аби ділитися з іншими доброю новиною (1 Кор. 9:19—23).
20:20, 21. Свідчення від дому до дому — один з основних видів нашого служіння.
20:24; 21:13. Залишатись непорочним у Божих очах набагато важливіше, ніж берегти своє життя.
21:21—26. Нам треба з готовністю приймати хороші поради.
25:8—12. Сьогодні християни можуть і повинні вдаватися до юридичних заходів, щоб ‘обороняти та законно утверджувати добру новину’ (Фил. 1:7).
26:24, 25. Навіть якщо для «фізичної людини» добра новина — це безглуздя, нам все одно слід проголошувати слова правди, які свідчать про «здоровий глузд» (1 Кор. 2:14).
[Ілюстрація на сторінці 30]
Коли Петро використав «ключі від небесного царства»?
[Ілюстрація на сторінці 31]
Всесвітню працю проповідування неможливо виконувати без допомоги святого духу