Як ми повинні ставитися до інших?

«Що тільки хочете, аби робили вам люди, те саме робіть їм і ви» (ЛУКИ 6:31).

1, 2. а) Що таке Нагірна проповідь? б) Що ми розглянемо в цій та наступній статтях?

ІСУС ХРИСТОС був справді Великим Учителем. Коли релігійні противники послали вартових арештувати його, ті повернулися з порожніми руками і сказали: «Ми ще ніколи не бачили людини, яка б говорила так, як він» (Ів. 7:32, 45, 46). Одна з Ісусових чудових промов — це Нагірна проповідь. Вона записана в розділах 5—7 Євангелія Матвія та в Луки 6:20—49 *.

² Мабуть, найвідоміші слова цієї проповіді — вислів, який часто називають Золотим правилом. Воно показує, як нам ставитись до інших. Ісус сказав: «Що тільки хочете, аби робили вам люди, те саме робіть їм і ви» (Луки 6:31). Він робив людям багато добра. Ісус зціляв хворих і навіть воскрешав мертвих. А втім, благословення люди отримували особливо тоді, коли приймали добру новину, яку звіщав Ісус. (Прочитайте Луки 7:20—22). Ми, як Свідки Єгови, радіємо, що беремо участь у подібній проповідницькій діяльності (Матв. 24:14; 28:19, 20). У цій та наступній статтях ми розглянемо, що́ говорив Ісус про цю працю, а також обговоримо інші думки з Нагірної проповіді, які пов’язані з нашим ставленням до людей.

Виявляйте лагідність

3. Що таке лагідність?

³ Ісус промовив: «Щасливі лагідні, бо вони успадкують землю» (Матв. 5:5). У Святому Письмі лагідність не має нічого спільного зі слабкістю. Йдеться про м’якість, яку ми виявляємо згідно з вимогами Бога. Ця риса характеру відображається в нашому поводженні з ближніми. Наприклад, ми слухаємося поради: «Не віддавайте злом за зло» (Рим. 12:17—19).

4. Чому лагідні особи щасливі?

⁴ Лагідні особи щасливі, бо «вони успадкують землю». Ісус, який був «лагідний та смиренний», є законним «спадкоємцем усього», і тому він головний Спадкоємець землі (Матв. 11:29; Євр. 1:2; Пс. 2:8). У Біблії передрікалось, що Месія, «Син людський», матиме співправителів у небесному Царстві (Дан. 7:13, 14, 21, 22, 27). Будучи співспадкоємцями з Христом, 144 000 лагідних помазанців разом з ним успадкують землю (Рим. 8:16, 17; Об’яв. 14:1). Інші лагідні служителі Бога отримають вічне життя в земних володіннях Царства (Пс. 37:11).

5. Чому важливо виявляти лагідність, яку виявляв Христос?

⁵ Якби ми були різкими, то, схоже, випробовували б терпіння інших і відштовхували їх від себе. Але коли ми, подібно до Христа, виявляємо лагідність, з нами приємно спілкуватись і ми підбадьорюємо членів збору. Лагідність належить до плоду, який породжує в нас Божа діюча сила. А це можливо за умови, що «ми живемо згідно з духом» і продовжуємо «дотримуватися керівництва духу». (Прочитайте Галатів 5:22—25). Безумовно, ми хочемо бути серед лагідних осіб, яких Єгова веде своїм духом.

 Щасливі милосердні

6. Які хороші риси виявляють «милосердні»?

⁶ У Нагірній проповіді Ісус також сказав: «Щасливі милосердні, бо їм буде виявлено милосердя» (Матв. 5:7). «Милосердні» виявляють ніжне співчуття, доброзичливість і навіть жаль до нужденних. «Пройнявшись жалем» до людей, Ісус у чудесний спосіб звільняв їх від страждань (Матв. 14:14; 20:34). Співчуття й уважність повинні спонукувати і нас бути милосердними (Як. 2:13).

7. До чого спонукував Ісуса жаль?

⁷ Коли Ісус ішов трохи відпочити, його по дорозі зустрів натовп людей. Ісус «пройнявся до них жалем, адже були вони, як вівці без пастуха». Тому він «почав їх багато навчати» (Марка 6:34). Яку ж радість ми відчуваємо, ділячись з людьми звісткою про Царство і розповідаючи їм про велике милосердя Бога!

8. Чому милосердні є щасливими?

⁸ Милосердні особи щасливі, бо їм «виявлено милосердя». Коли ми ставимось до людей милосердно, вони зазвичай відповідають тим самим (Луки 6:38). Крім того, Ісус сказав: «Якщо ви будете прощати людям їхні проступки, то й ваш небесний Батько прощатиме вам» (Матв. 6:14). Лише милосердні почуватимуться щасливими, оскільки матимуть прощення гріхів і Боже схвалення.

Чому миротворці щасливі

9. Як ми діятимемо, якщо є миротворцями?

⁹ Згадуючи іншу причину для щастя, Ісус промовив: «Щасливі миротворці, бо їх буде названо “Божими синами”» (Матв. 5:9). Якщо ми є миротворцями, то не дивитимемось крізь пальці на наклепи і самі не будемо поширювати їх. Адже наклепницькі розмови ‘розділяють друзів’ (Прип. 16:28). Мудрими словами і вчинками ми сприятимемо миру як у зборі, так і за його межами (Євр. 12:14). А особливо ми будемо докладати всіх сил, щоб мати мир з Богом Єговою. (Прочитайте 1 Петра 3:10—12).

10. Чому «миротворці» щасливі?

¹⁰ Ісус сказав, що «миротворці» щасливі, «бо їх буде названо “Божими синами”». Оскільки помазанці виявляють віру в Ісуса як Месію, вони отримують «право стати Божими дітьми» (Ів. 1:12; 1 Пет. 2:24). А що сказати про мирних Ісусових послідовників з «інших овець»? Для них Ісус буде «Отцем довічним» упродовж Тисячолітнього царства, правлячи зі своїми небесними співспадкоємцями (Ів. 10:14, 16; Ісаї 9:5, Хом.; Об’яв. 20:6). У кінці Тисячолітнього царювання Христа такі миротворці в повному розумінні стануть земними дітьми Бога (1 Кор. 15:27, 28).

11. Як ми будемо ставитись до інших, якщо керуємося «мудрістю, що згори»?

¹¹ Щоб втішатися дружбою з Єговою, «Богом миру», треба виявляти притаманні йому риси, в тому числі миролюбність (Фил. 4:9). Якщо ми керуємося «мудрістю, що згори», то мирно ставитимемось до інших (Як. 3:17). Тоді ми будемо щасливими миротворцями.

 «Ваше світло нехай світить»

12. а) Що сказав Ісус про духовне світло? б) Як ми даємо світлу сяяти?

¹² Ми обходимося з людьми якнайліпше, коли допомагаємо їм ходити в Божому світлі правди (Пс. 43:3). Ісус казав своїм учням, що вони «світло для світу», і настійно радив їм давати світлу сяяти, аби люди бачили їхні «добрі вчинки». Тоді духовне світло світитиме «перед людьми», а саме на благо людству. (Прочитайте Матвія 5:14—16). Сьогодні наше світло сяє, якщо ми чинимо добро ближнім та проповідуємо новину про Царство «хоч би де у світі», тобто «поміж усіма народами» (Матв. 26:13; Марка 13:10). Яка ж честь виконувати цю роботу!

13. Що помічають люди, спостерігаючи за нами?

¹³ «Якщо місто розташоване на горі, воно не може сховатися»,— говорив Ісус. Місто на горі видно відразу. Коли ми проповідуємо добру новину, люди бачать наші добрі вчинки та хороші риси, як-от поміркованість і чистість (Тита 2:1—14).

14. а) Як виглядали лампи I століття? б) Що означає не ховати духовного світла під «мірильну посудину»?

¹⁴ Ісус говорив, що світильник запалюють і ставлять не під посудину, а на підставку, аби він світив для всіх мешканців дому. У I столітті лампою зазвичай була глиняна посудина з ґнотом, який вбирав рідину (переважно оливкову олію), і так горіло полум’я. Лампу часто поміщали на дерев’яну чи металеву підставку, щоб вона світила «для всіх у домі». Запаливши світильник, люди не ставили його під «мірильну посудину», велику посудину місткістю приблизно дев’ять літрів. Ісус не хотів, щоб його учні ховали духовне світло під образну мірильну посудину. Тому наше світло має світити і ми не повинні допускати, щоб протидія та переслідування змусили нас приховувати біблійну правду або не ділитися нею з іншими.

15. Як наші «добрі вчинки» впливають на деяких людей?

¹⁵ Після того як Ісус розповів своїм учням приклад про світильник, він сказав: «Подібно й ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі вчинки і прославляли вашого небесного Батька». Через наші «добрі вчинки» деякі люди прославляють Бога тим, що стають його служителями. Якою ж це є спонукою для нас і далі сяяти, «немов світила у світі»! (Фил. 2:15).

16. Що необхідно, аби бути «світлом для світу»?

¹⁶ Щоб бути «світлом для світу», нам необхідно проповідувати і готувати учнів. Але іноді від нас вимагається ще чогось. Апостол Павло написав: «Не припиняйте поводитись як діти світла, адже плід світла — це всіляка великодушність, праведність і правда» (Еф. 5:8, 9). Нам слід вести себе побожно і цим подавати іншим гарний приклад. Ми повинні слухатися поради апостола Петра: «І далі  добре поводьтеся серед інших народів, аби за те, за що обмовляють вас, наче злочинців, вони, дивлячись на ваші добрі вчинки, прославили Бога в день, коли він здійснить перевірку» (1 Пет. 2:12). А що робити, коли ми маємо натягнуті стосунки з одновірцем?

«Примирися з братом»

17—19. а) Про який «дар» іде мова в Матвія 5:23, 24? б) Наскільки важливо примиритися з братом і як це показав Ісус?

¹⁷ У Нагірній проповіді Ісус застеріг своїх учнів, що небезпечно затаювати злобу на брата і зневажати його. Натомість треба було швидко примиритися з ображеним братом. (Прочитайте Матвія 5:21—25). Уяви себе в тій ситуації і ретельно проаналізуй Ісусову пораду. Як ти мусив діяти, якщо приніс дар до жертовника і згадав, що твій брат має щось проти тебе? Ти мав залишити дар перед жертовником і піти спочатку примиритися з братом. Після того ти міг повернутися і принести свій дар.

¹⁸ «Даром» часто була жертва, яку людина могла скласти в храмі Єгови. Тваринні жертви вважалися дуже цінними, оскільки за Законом, який Бог дав Мойсеєві, жертвоприношення було невід’ємною частиною поклоніння ізраїльтян. Але якщо особа згадувала, що її брат має щось проти неї, залагодити непорозуміння було важливішим, ніж принести жертву. «Залиши дар перед жертовником і піди звідти,— сказав Ісус.— Спочатку примирися з братом, а тоді повернись та принеси свій дар». Перш ніж принести жертву, яку вимагав Закон, обов’язково треба було примиритися з ближнім.

¹⁹ Слова Ісуса не стосувалися лише певних жертвоприношень і особливих провин. Тому приношення будь-якої жертви слід було відкласти, якщо особа згадувала, що її брат має щось проти неї. Якщо в жертву приносили живу тварину, її залишали «перед жертовником» цілопалення на подвір’ї священиків. Після того як проблему було вирішено, кривдник міг повернутися і принести жертву.

20. Чому ми повинні швидко залагодити справу з братом, на якого ми розгнівались?

²⁰ Бог хоче, що ми, як його поклонники, мали добрі стосунки з нашими братами. Єгова вважав тваринні жертви нічого не вартими, якщо люди, які приносили їх, не ставилися належно до своїх одновірців (Мих. 6:6—8). Отож Ісус наполегливо радив кожному зі своїх учнів: «Швидко залагоджуй справи» (Матв. 5:25). Подібні слова написав Павло: «Гнівайтесь, але не грішіть; коли заходить сонце, не залишайтесь роздратованими, а також не  давайте місця Дияволу» (Еф. 4:26, 27). Якщо ми маємо підставу сердитися, то повинні швидко залагодити справу. Інакше ми залишимось роздратованими і таким чином дозволимо Дияволу перемогти нас (Луки 17:3, 4).

Завжди ставтесь до людей з повагою

21, 22. а) Як нам застосовувати Ісусові поради, які ми щойно обговорили? б) Що ми розглянемо в наступній статті?

²¹ Розгляд деяких висловлювань Ісуса в Нагірній проповіді допоможе нам ставитися до інших доброзичливо та з повагою. Хоча всі ми недосконалі, ми в стані застосовувати Ісусові поради. Адже він, як і наш небесний Батько, не очікує від нас більше, ніж нам під силу. Якщо ми будемо молитися, наполегливо докладати зусиль, то з допомогою Бога Єгови зможемо бути лагідними, милосердними і миролюбними. Ми відображатимемо духовне світло, що світить на славу Єгові. Також, коли виникатиме потреба, нам вдасться примирятися з нашими братами.

²² Щоб Єгова схвалював наше поклоніння, слід належно обходитися з ближніми (Марка 12:31). У наступній статті ми обговоримо ще деякі висловлювання з неперевершеної Нагірної проповіді, які допоможуть нам і далі чинити добро іншим. Однак вже тепер, розглянувши цю статтю, можна запитати себе: «Чи добре я ставлюся до інших?»

[Примітка]

Як би ви відповіли?

• Що означає бути лагідним?

• Чому милосердні є щасливими?

• Як може сяяти наше світло?

• Чому слід швидко примирятися з братом?

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрація на сторінці 4]

Проповідування звістки про Царство — важливий спосіб давати своєму світлу сяяти

[Ілюстрація на сторінці 5]

Християни повинні вирізнятися побожною поведінкою

[Ілюстрація на сторінці 6]

З усіх сил намагайся примиритись з братом