У пісні хвали Творцеві цар стародавнього Ізраїлю, Давид, сказав: «Твою волю чинити, мій Боже, я хочу, і Закон Твій — у мене в серці» (Пс. 40:9). Від виконання Божої волі Давид отримував справжню насолоду, хоча зносив чимало труднощів і зазнавав випробувань. Звичайно, поклоніння Єгові приносило задоволення також іншим його служителям.

Апостол Павло пояснив, що слова з Псалма 40:9 стосуються Месії, або Христа. Павло написав: «Приходячи у світ, він [Ісус] говорить: “Жертви й приношення ти не захотів, але приготував мені тіло. Цілопалень і приношень за гріх ти не схвалив”. Тоді я сказав: “Ось я прийшов (як написано про мене в сувої) виконувати волю твою, Боже”» (Євр. 10:5—7).

На землі Ісус із задоволенням спостерігав за творінням, проводив час з друзями і споживав їжу з іншими (Матв. 6:26—29; Ів. 2:1, 2; 12:1, 2). Але найважливішим і найприємнішим для нього було виконання волі його небесного Батька. Ісус сказав: «Моя їжа — виконувати волю того, хто мене послав, і завершити його справу» (Ів. 4:34; 6:38). Від свого Господа, Ісуса, учні довідалися, що є ключем до справжнього щастя. Вони з великою радістю і за́палом несли іншим звістку про Царство (Луки 10:1, 8, 9, 17).

Ісус звелів своїм послідовникам: «Ідіть та робіть учнями людей з усіх народів, хрестячи їх в ім’я Батька, і Сина, і святого духу, навчаючи їх дотримуватися всього того, що я вам наказав. І я буду з вами всі дні, аж до закінчення цієї системи» (Матв. 28:19, 20). Виконувати це доручення означає проповідувати людям усюди, де їх можна зустріти, робити повторні відвідини до зацікавлених і проводити з ними  біблійні вивчення. Ця праця може бути джерелом справжньої насолоди.

Радість у служінні залежить передусім від нашого складу розуму, а не від реакції людей на звістку, яку ми проголошуємо. Чому ми продовжуємо звіщати добру новину попри те, що люди виявляють байдужість? Бо усвідомлюємо, що участь у праці проповідування про Царство та підготовки нових учнів свідчить про нашу любов до Бога і ближніх. Адже під загрозою їхнє і наше життя (Єзек. 3:17—21; 1 Тим. 4:16). Розгляньмо, що́ допоможе багатьом нашим одновірцям зберігати чи відновлювати ревність до служіння у важких територіях.

Можна досягти хороших результатів, якщо послуговуватись у служінні добре продуманими запитаннями. Одного ранку Амалія побачила в парку чоловіка, який читав газету. Вона підійшла до нього і запитала, чи там пишуть щось добре. Коли він відповів, що ні, Амалія сказала: «Я хочу розповісти вам добру новину про Боже Царство». Це зацікавило чоловіка, і він погодився вивчати Біблію. Ця сестра змогла розпочати в парку три біблійні вивчення.

Дженіс старається проповідувати на роботі. Коли охоронець і його напарниця зацікавились статтею з «Вартової башти», Дженіс запропонувала їм регулярно приносити наші журнали. Те саме вона запропонувала іншому співпрацівникові, якого вразило розмаїття тем у журналах «Вартова башта» і «Пробудись!». Згодом ще одна працівниця попросила приносити їй журнали. «Яке ж це благословення від Єгови!» — каже Дженіс. Зрештою вона регулярно приносила журнали аж 11 колегам.

Один роз’їзний наглядач радив вісникам не закінчувати розмови з людиною, яку вони зустріли під час проповідування від дому до дому, просто пообіцявши прийти іншим разом. Натомість можна сказати: «Я хотів би показати вам, як проводиться біблійне вивчення». Або ж можна запитати співрозмовника: «Коли я можу прийти до вас, щоб продовжити розмову?» Цей роз’їзний наглядач повідомив, що завдяки застосуванню такої поради брати і сестри в одному зборі за тиждень розпочали 44 домашніх вивчення Біблії.

Якщо не зволікати з повторними відвідинами,— скажімо, робити їх через кілька днів після першої розмови,— можна досягти добрих результатів. Адже так ми покажемо, що справді хочемо допомогти щиросердим людям зрозуміти Біблію. Коли одну жінку запитали, чому вона погодилась вивчати Біблію зі Свідками Єгови, та відповіла: «Я почала вивчати, тому що вони щиро цікавились мною і виявляли любов».

 Невдовзі після навчання в Школі піонерського служіння Мадаї проводила 15 біблійних вивчень, а ще п’ять передала іншим вісникам. Кілька її зацікавлених почали регулярно приходити на зібрання. Що допомогло Мадаї розпочати стільки вивчень? Під час навчання у школі вона зрозуміла, наскільки важливо знову й знову приходити до людей, які виявили зацікавлення і яких важко застати вдома. Інша сестра, котра познайомила багатьох з біблійними істинами, каже: «Я зрозуміла, що потрібно наполегливо робити повторні відвідини. Тільки так можна допомогти людям, які хочуть пізнати Єгову».

Необхідно докладати неабияких зусиль, щоб робити повторні відвідини і проводити біблійні вивчення. Але ці зусилля не є даремними. Якщо ми старанно проповідуємо про Царство, то допоможемо іншим набути «точного знання правди», а це може принести їм спасіння (1 Тим. 2:3, 4). Так ми отримаємо справжнє задоволення й незрівнянну насолоду.