1, 2. Що зміцнить наше переконання в тому, що Царство виконає Божий намір стосовно людства, і чому? (Дивіться ілюстрацію на початку статті).

БУДУЧИ Свідками Єгови, ми часто говоримо, що лише Боже Царство вирішить усі наші проблеми, і звертаємо увагу людей на цю важливу біблійну істину. Також надія на Царство несе для нас велику потіху. Але наскільки міцне наше переконання в тому, що Царство є реальним і досягне бажаної мети? На підставі чого можна мати непохитну віру в Царство? (Євр. 11:1).

² Месіанське Царство — це устрій, встановлений Всемогутнім Богом для того, щоб виконати свій намір стосовно створіння. Непохитною основою Царства є абсолютне право Єгови володарювати. Все, що пов’язане з Царством,— цар, співправителі, їхнє володіння — було законно утверджене угодами, тобто юридичними зобов’язаннями або домовленостями, в яких одним з учасників є або Бог, або його Син, Ісус Христос. Роздуми про ці угоди допоможуть нам ліпше зрозуміти, як виконається Божий намір, а також побачити, наскільки непорушний  цей устрій. (Прочитайте Ефесян 2:12).

3. Що ми розглянемо в цій та наступній статтях?

³ Біблія згадує шість основних угод, пов’язаних з Месіанським Царством на чолі з Ісусом Христом. Мова йде про 1) угоду з Авраамом, 2) Закон-угоду, 3) угоду з Давидом, 4) угоду про священство, що подібне до Мелхиседекового, 5) нову угоду і 6) угоду про Царство. Розгляньмо, як кожна угода пов’язана з Царством і сприяє виконанню Божого наміру щодо землі й людства. (Дивіться супровідну інформацію  «Як Бог здійснить свій намір»).

4. Які постанови, згідно з книгою Буття, прийняв Єгова стосовно людей?

⁴ Підготувавши нашу гарну планету для життя людей, Єгова прийняв стосовно них три постанови: він мав створити людей на свій образ, вони мали розширити рай по всій землі й наповнити її праведними нащадками, люди не повинні були їсти плодів з дерева знання добра і зла (Бут. 1:26, 28; 2:16, 17). Цих трьох постанов було достатньо. Після створення людини все, що необхідно було для виконання Божого наміру,— це дотримуватися двох останніх постанов. Чому ж тоді виникла потреба укладати угоди?

5, 6. а) Як Сатана намагався розладнати Божий намір? б) Як Єгова відповів на закиди Сатани, висунуті в Едемі?

⁵ Сатана Диявол вдався до зухвалої спроби розладнати Божий намір і підняв бунт. Він зробив це, зосередивши свою увагу на постанові, яка вимагала слухняності з боку людей. Виконанню цієї постанови йому було найлегше завадити. Диявол схилив першу жінку, Єву, до порушення заборони стосовно дерева знання добра і зла (Бут. 3:1—5; Об’яв. 12:9). Так Сатана поставив під сумнів право Бога володарювати над своїм творінням. Пізніше Диявол також приписував егоїстичні спонуки Божим відданим слугам (Йова 1:9—11; 2:4, 5).

⁶ Як Єгова відповів на закиди Сатани, висунуті в Едемі? Знищення бунтівників поклало б край бунту. Але це означало б, що Божий намір наповнити землю слухняними нащадками Адама і Єви не виконається. Замість того щоб відразу стратити бунтівників, мудрий Творець проголосив багатозначне пророцтво — обіцянку, дану в Едемі,— і цим запевнив, що кожне його слово виконається. (Прочитайте Буття 3:15).

7. У чому нас запевняє обіцянка, дана в Едемському саду, коли йдеться про змія та його насіння?

⁷ Обіцянкою, яку Єгова дав в Едемі, він виніс вирок змієві та його потомству, тобто Сатані Дияволу і всім, хто стоїть на його боці в спірному питанні щодо права Бога володарювати. Правдивий Бог наділив владою насіння, або потомство, своєї небесної жінки, щоб воно знищило Сатану. Тож обіцянка, дана в Едемі, не тільки засвідчила, що буде усунений сам підбурювач до бунту і всі згубні наслідки його вчинку, але й виявила, як це станеться.

8. Що можна сказати про жінку та її насіння?

⁸ Хто мав стати насінням жінки? Оскільки це насіння має стерти голову  змієві, тобто знищити духовну істоту, Сатану Диявола, воно повинне бути духовною особою (Євр. 2:14). Тому жінка, яка народжує насіння, теж має бути чимось духовним. Тимчасом як насіння змія множилося, те, ким є насіння жінки, залишалося таємницею майже 4000 років після того, як Єгова дав обіцянку в Едемі. Втім Єгова уклав певні угоди, які допомагають розпізнати це насіння і запевняють його служителів, що завдяки цьому насінню Бог виправить наслідки лиха, яке Сатана стягнув на людство.

9. Що таке угода з Авраамом і коли вона набула чинності?

⁹ Приблизно через два тисячоліття після винесення вироку Сатані Єгова наказав патріарху Аврааму покинути свій дім в Урі у Месопотамії та піти до ханаанського краю (Дії 7:2, 3). Єгова сказав йому: «Вийди зі своєї землі, і від родини своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу. І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє,— і будеш ти благословенням. І поблагословлю, хто тебе благословить, хто ж тебе проклинає, того прокляну. І благословляться в тобі всі племена землі» (Бут. 12:1—3). Це найдавніша записана згадка про угоду з Авраамом — угоду, яку Бог Єгова уклав з Авраамом. Ми точно не знаємо, коли саме Єгова вперше уклав її з Авраамом. Однак вона набула чинності в 1943 році до н. е., коли 75-річний Авраам вийшов з Харана і перетнув річку Євфрат.

10. а) Як Авраам виявив непохитну віру в Божі обіцянки? б) Які подробиці про насіння жінки Єгова поступово розкривав?

 ¹⁰ Єгова повторював свою обіцянку Авраамові кілька разів, додаючи більше подробиць (Бут. 13:15—17; 17:1—8, 16). І, коли Авраам довів, що має непохитну віру в Божі обіцянки, виявивши готовність принести в жертву свого єдиного сина, Єгова підсилив цю угоду безумовним зобов’язанням. (Прочитайте Буття 22:15—18; Євреїв 11:17, 18). Після того як угода з Авраамом набула чинності, Єгова поступово розкривав важливі подробиці про насіння жінки. Воно мало походити від Авраама, бути численним, виконувати царські обов’язки, знищити всіх ворогів і принести благословення для багатьох.

11, 12. Як Святе Письмо показує, що угода з Авраамом має більше сповнення, і що це означає для нас?

¹¹ Угода з Авраамом виконалась на його нащадках, коли вони успадкували Обіцяну землю. Але Святе Письмо показує, що ця угода має також духовне сповнення (Гал. 4:22—25). У цьому більшому сповненні, як пояснив під натхненням апостол Павло, головна частина Авраамового насіння — це Христос, а другорядна — 144 000 помазаних духом християн (Гал. 3:16, 29; Об’яв. 5:9, 10; 14:1, 4). Жінка, яка дає початок насінню,— це «верхній Єрусалим», небесна частина Божої організації, що складається з відданих духовних створінь (Гал. 4:26, 31). Як зазначено в угоді з Авраамом, насіння жінки принесе благословення для людства.

¹² Ця угода вказує на Царя та його співправителів у Божому Царстві і є правовою основою для небесного Царства (Євр. 6:13—18). Скільки часу буде чинною ця угода? В Буття 17:7 говориться, що вона є вічною і залишатиметься в силі аж до часу, коли Месіанське Царство знищить Божих ворогів і всі родини на землі отримають благословення (1 Кор. 15:23—26). Усі, хто житиме тоді на землі, будуть вічно отримувати пожиток з цієї угоди. Угода з Авраамом доводить, що Єгова постановив виконати свій намір — «наповнити землю» праведними людьми (Бут. 1:28).

13, 14. Яку гарантію щодо правління Месії дає угода з Давидом?

¹³ Обіцянка, дана в Едемі, та угода з Авраамом наголошують на важливій думці про те, що верховна влада Єгови, яку він виявляє через Месіанське Царство, ґрунтується на Божих праведних нормах (Пс. 89:15). Чи Месіанський уряд колись зіпсується і через це буде усунений? Інша правова угода гарантує, що цього ніколи не станеться.

¹⁴ Розгляньмо, що Єгова пообіцяв цареві стародавнього Ізраїлю, Давиду, в угоді, яку названо угодою з Давидом. (Прочитайте 2 Самуїла 7:12, 16). Єгова уклав цю угоду з Давидом під час його правління в Єрусалимі, пообіцявши, що Месія буде його нащадком (Луки 1:30—33). Так Єгова чіткіше показав, з якого саме роду походитиме насіння, і постановив, що Давидів спадкоємець матиме «законне право» на трон Месіанського Царства (Єзек. 21:25—27, «Переклад нового світу», англ.). Давидове  царство «буде утверджене навіки» завдяки Ісусу. І справді, Давидове насіння «існуватиме вічно, і трон його стоятиме... як сонце» (Пс. 89:34—37, НС). Правління Месії ніколи не зіпсується і його досягнення будуть вічними!

15—17. Які додаткові обов’язки матиме насіння, згідно з угодою про священство, що подібне до Мелхиседекового, і чому?

¹⁵ Угода з Авраамом і угода з Давидом доводять, що насіння жінки виконуватиме царські обов’язки, але цього замало, щоб люди з усіх народів отримали благословення. Їх необхідно було визволити з грішного стану і привести у всесвітню родину Єгови. Щоб виконати цю вимогу, насіння також мало виконувати священицькі обов’язки. Для цього мудрий Творець уклав інший правовий договір — угоду про священство, що подібне до Мелхиседекового.

¹⁶ Через царя Давида Єгова виявив, що укладе особисту угоду з Ісусом, яка матиме подвійну мету. По-перше, Ісус мав сидіти праворуч від Бога, поки він не підкорить його ворогів, і, по-друге, він мав бути «священиком навіки за чином Мелхиседековим». (Прочитайте Псалом 110:1, 2, 4). Чому «за чином Мелхиседековим»? Тому що задовго до того, як Авраамові нащадки успадкували Обіцяну землю, Мелхиседек, цар Салима, служив «священиком Всевишнього Бога» (Євр. 7:1—3). Сам Єгова доручив йому це служіння. Лише Мелхиседек згадується в Єврейських Писаннях як той, хто виконував обов’язки царя і священика. Крім того, про нього було сказано, що він «залишається священиком довічно», оскільки немає жодних записів ні про його попередників, ні про наступників.

¹⁷ Сам Єгова призначив Ісуса священиком на основі цієї особистої угоди. Ісус залишиться «довіку священиком на подобу Мелхиседека» (Євр. 5:4—6). Це засвідчує про те, що Єгова юридично зобов’язався послуговуватись Месіанським Царством, щоб виконати свій початковий намір стосовно людей на землі.

18, 19. а) Що ми довідуємося про Царство з угод, які ми обговорили? б) Про що піде мова у наступній статті?

¹⁸ Розглянувши угоди, ми побачили, як вони пов’язані з Месіанським Царством і як устрій Царства ґрунтується на правових угодах. Обіцянка, дана в Едемі, зобов’язує Єгову виконати свій намір щодо землі й людства за допомогою насіння жінки. Хто мав бути тим насінням і ким воно мало служити? Відповідь на це запитання дає угода з Авраамом.

¹⁹ Угода з Давидом чіткіше показує, з якого саме роду походить головна частина насіння і дає йому право володарювати над землею, щоб досягнення Царства були вічними. Угода про священство, що подібне до Мелхиседекового, стає основою для того, щоб насіння виконувало священицькі обов’язки. Але Ісус не сам приводитиме людей до досконалості. Інших теж помазано на царів і священиків. Звідки вони походять? Про це піде мова у наступній статті.