Найзмістовніша праця матері

ПО ЦІЛОМУ світі жінкам доводиться ходити на роботу. У багатьох промислово розвинених країнах вони працюють нарівні з чоловіками. А от у країнах, що розвиваються, жінки виконують важкі сільськогосподарські роботи, аби прогодувати свою родину.

Чимало представниць слабкої статі розривається між сім’єю та роботою. Адже вони не лише заробляють гроші на харчі, одяг і житло, але й доглядають за дітьми та домом — готують, перуть і прибирають.

Крім того, матері-християнки мають додатковий обов’язок — прищеплювати духовні цінності своїм дітям. «Дуже важко зрівноважувати домашні справи та роботу, особливо якщо в тебе малі діти,— зізнається Крістіна, матір двох дівчаток.— Мені не завжди вдається приділити дітям достатньо уваги».

То чому ж матері йдуть на роботу? З якими труднощами вони стикаються? І чи справді жінка повинна працювати, аби почуватись щасливою?

Чому матері працюють

Чимало матерів вважає, що їм необхідно влаштуватись на роботу з повним робочим днем. Якщо жінка не має чоловіка, то змушена сама заробляти на життя. Але іноді навіть подружжя бачать, що їм недостатньо однієї зарплати.

Щоправда, не всі жінки змушені працювати через фінансові труднощі. Дехто йде на роботу задля почуття власної гідності. Інші хочуть працювати, щоб бути фінансово незалежними чи дозволити собі розкішніше життя. А багатьом жінкам просто подобається їхня робота, і вони досягають великого успіху.

Деякі матері йдуть на роботу через тиск оточення. Загалом прийнято думати, що матір, яка працює, постійно виснажена та переживає стрес. Але жінок, котрі сидять удома,  часто не розуміють, а то й засуджують. «Нелегко пояснити комусь, що ти домогосподарка,— зізнається одна жінка.— Мені не раз давали зрозуміти, що я просто марную своє життя». Ребека, яка виховує дворічну доньку, каже: «Хоча прийнято, що жінка повинна дбати про дітей, я бачу, що до матерів, які не працюють, ставляться дещо зневажливо».

Реалії життя

У деяких частинах світу мас-медіа створили образ «ідеальної жінки», яка успішна на роботі, має високу зарплатню, вишукано одягається і впевнена в собі. Коли така жінка приходить додому, вона вирішує проблеми дітей, виправляє недоліки чоловіка та займається всіма побутовими справами. Зрозуміло, що в реальному житті мало якій жінці це під силу.

Зазвичай жінки виконують монотонну роботу, мають низьку зарплату і не можуть сповна реалізувати себе. В одній книжці з проблем соціальної психології зазначається: «Хоча жінки домоглися рівності, чоловіки й далі виконують більш високооплачувану роботу та посідають впливовіші посади. І жінки, які прагнуть самоутвердитись на роботі, рідко коли цього досягають». В іспанській газеті «Паіс» сказано: «Жінки піддаються стресу втричі частіше, ніж чоловіки, оскільки більшість жінок працює у дві зміни: одну відпрацьовує на роботі, а другу — вдома».

Допомога чоловіка

Звичайно, кожна християнка сама вирішує, працювати їй чи ні. Але якщо вона одружена, то повинна обговорити це з чоловіком, зваживши всі за і проти (Приповістей 14:15).

Коли подружжя вирішило, що через важкі економічні обставини обоє партнерів мусять працювати цілий робочий день, голові родини варто прислухатись до біблійної поради: «Ви, чоловіки, продовжуйте жити з ними [«з розумінням», «Новий Заповіт сучасною мовою»]... і віддавайте їм пошану як посудині слабішій, жіночій, бо і вони є спадкоємицями незаслуженого дару життя» (1 Петра 3:7). Християнський чоловік повинен виявляти пошану до дружини, зважаючи на її фізичні та емоційні обмеження. Він старатиметься допомагати дружині у хатніх справах. Чоловік, так само як Ісус, смиренно виконуватиме хатню роботу і не вважатиме, що це принижує його гідність (Івана 13:12—15). Охоче допомагаючи, чоловік виявлятиме любов своїй працьовитій дружині. А вона, безсумнівно, дуже цінуватиме його допомогу (Ефесян 5:25, 28, 29).

Якщо доводиться працювати обом подружнім партнерам, важливо, щоб у домі панувала атмосфера співпраці. На цьому наголошувала іспанська газета «А Бе Се». Посилаючись на дослідження, проведене Інститутом у справах сім’ї, часопис вказав, чому розпадається так багато сімей в Іспанії. Серед причин згадується не лише «втрата релігійних та моральних цінностей», але й те, що «жінки почали ходити на роботу, а чоловіки перестали їм допомагати вдома».

Важливий обов’язок християнської матері

Обов’язок навчати дітей Єгова доручив передусім голові сім’ї. Але християнська дружина знає, що вона теж має виконувати це важливе завдання, особливо протягом немовлячого віку (Приповістей 1:8; Ефесян 6:4). Бог, звертаючись до ізраїльтян, заохочував як батька, так і матір пильно навчати своїх дітей Божого Закону. Єгова знав, що  таке навчання вимагає багато часу й терпіння, зокрема тоді, коли формується особистість дитини. Тому Бог наказав батькам: «Навчиш [Божого закону] синів своїх... як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш» (Повторення Закону 6:4—7).

Боже Слово наказує дітям: «Не відкидай науки матері своєї» (Приповістей 6:20). Це показує, яку важливу й почесну роль Бог відвів матері. Зрозуміло, що заміжня жінка порадиться з чоловіком, перш ніж буде встановлювати якісь правила для своїх дітей. А втім, як видно з цього вірша, матір має право навчати дітей. І діти, які прислухатимуться до духовних та моральних настанов богобоязливої матері, отримають чудові благословення (Приповістей 6:21, 22). Тереза, яка виховує двох хлопчиків, пояснює, чому вона не працює: «Мені доручено найважливіше завдання — навчити своїх дітей служити Богові. І я хочу якнайліпше його виконати».

Матері, котрі подали чудовий приклад

Ізраїльський цар Лемуїл отримав добре навчання від своєї матері. «Слова Лемуїла... що ними навчала його його мати» навіть стали частиною Божого натхненого Слова (Приповістей 31:1; 2 Тимофія 3:16). Його матір дала чудові поради, як знайти чеснотну жінку. Ці поради, як і застереження щодо неморальності та пияцтва, дієві донині (Приповістей 31:3—5, 10—31).

Апостол Павло похвалив християнку Євникію, яка чудово виховала свого сина Тимофія. Її невіруючий чоловік, очевидно, поклонявся грецьким богам, тому Євникія мусила переконувати Тимофія, наскільки важливо довіряти «святим писанням». З якого віку Євникія стала навчати Тимофія Святого Письма? У Біблії сказано, що від «самого народження», тобто тоді, коли Тимофій був ще немовлям (2 Тимофія 1:5; 3:14, 15). Своєю вірою і чудовим прикладом, а також постійним навчанням Євникія підготувала Тимофія до майбутнього місіонерського служіння (Филип’ян 2:19—22).

У Біблії теж розповідається про матерів, які виявляли гостинність відданим Божим служителям. Завдяки цьому їхні діти вже з дитинства спілкувалися з духовно зрілими людьми. Наприклад, одна шунамітянка часто запрошувала до себе в гості пророка Іллю. Коли в неї сталось нещастя — помер її син, то Ілля воскресив його (2 Царів 4:8—10, 32—37). Також варто згадати Марію, матір Марка, одного з письменників Євангелія. У її домі в Єрусалимі, мабуть, проходили зібрання ранніх християн (Дії 12:12). Марко міг багато навчитися, спілкуючись у своєму домі з апостолами та іншими християнами.

Єгова дуже цінує старанну працю матерів, які прищеплюють Його закони в серця своїх дітей. Бог любить цих жінок за їхню відданість, наполегливість і прагнення підтримувати духовність сім’ї (2 Самуїла 22:26; Приповістей 14:1).

Вибір, який приносить благословення

Як видно з попередніх прикладів, Єгова щедро благословляє тих, хто старанно дбає про фізичні, духовні та емоційні потреби своєї родини. Але це доволі нелегке завдання. Домашня робота забирає у багатьох матерів значно більше сили, ніж робота жінок на керівних посадах.

Звичайно, якщо жінка, порадившись з чоловіком, вирішує не ходити на роботу  чи менше працювати, то в сім’ї можуть виникати деякі труднощі. Скажімо, це позначиться на сімейному бюджеті або доведеться зносити насмішки інших за таке рішення. А втім, з’явиться багато переваг. Пакі, яка виховує трьох дітей і працює неповний робочий день, каже: «Тепер, коли діти приходять зі школи, я завжди можу з ними поспілкуватись... Я допомагаю їм з домашніми завданнями, і якщо з’являються проблеми, ми негайно їх вирішуємо. Завдяки тому, що ми проводимо багато часу разом, діти зі мною дуже відверті. І я настільки ціную це, що відхилила пропозицію працювати повний робочий день».

Чимало матерів-християнок побачило, що, коли менше часу присвячувати роботі, це йде на благо усім членам сім’ї. «Після того як я перестала ходити на роботу, в сім’ї рідше виникають різні проблеми,— пригадує Крістіна, про яку згадувалось раніше.— Тепер у мене достатньо часу, щоб спілкуватися з дітьми і допомагати чоловікові. Я з радістю навчаю своїх дівчат і бачу, що це приносить добрі плоди». Крістіна пригадує: «Моя старша донька навчилась ходити в дитячих яслах, а другу донечку я вже вчила сама. Вона зробила кілька перших кроків, а коли почала падати, я її підхопила. Скільки ж радості принесла мені ця мить!»

Коли жінка перестає ходити на роботу, то це не обов’язково відбивається на бюджеті родини. «Фактично, значна частина моєї зарплатні йшла на догляд за дитиною і на транспорт,— пояснює Крістіна.— Усе ретельно обдумавши, ми побачили, що моя зарплата не була для нас джерелом великих прибутків».

Деякі сім’ї, добре зваживши на можливі матеріальні жертви, все-таки вирішують, що жінці ліпше не працювати, а дбати про дім. «Я дуже щасливий, що дружина вдома і дбає про наших двох дітей,— каже Пол, чоловік Крістіни.— Нам було важко, коли дружині доводилося ходити на роботу». А як їхнє рішення вплинуло на доньок? Пол пояснює: «Діти не лише стали спокійнішими, але вже з дитинства мали більший захист від поганого впливу». Коли цю пару запитали, чому так важливо проводити достатньо часу з дітьми, Пол відповів: «Якщо ми, батьки, не будемо формувати розум і серце наших дітей, то це зробить хтось інший».

Звичайно, кожне подружжя повинне обдумати свої обставини. І ніхто не має права критикувати його за те чи інше рішення (Римлян 14:4; 1 Фессалонікійців 4:11). Якщо жінка не працює повний робочий день, сім’я отримує від цього великий пожиток. Ось як висловилась Тереза, про яку згадувалось на початку статті: «Коли я сповна присвячую себе дітям, то це приносить мені найбільше щастя» (Псалом 127:3).

[Ілюстрація на сторінці 31]

Християнські матері виконують почесну працю, виховуючи своїх дітей.