Чи ви знаєте?

Яка була вартість двох монет бідної вдови?

У першому сторіччі нашої ери річний храмовий податок, який сплачували євреї, становив дві драхми — середня дводенна зарплата (Матвія 17:24). Ісус сказав, що «за одну дрібну монету», яка відповідала заробітку за 45 хвилин роботи, можна було придбати двох горобців, а п’ятьох горобців — за дві дрібні монети, що дорівнювали платні приблизно за 90 хвилин роботи (Матвія 10:29; Луки 12:6).

Пожертва на храм, яку зробила бідна вдова, була дуже мізерна, за неї не можливо було купити і п’яти горобців. Її дві монетки, дві лепти, були найдрібнішими мідними монетами в Ізраїлі тих часів. Вони становили тільки 64-ту частину плати за день роботи, тобто це була вартість праці за менш як 12 хвилин робочого дня, тривалістю 12 годин.

Ісус Христос сказав, що дар вдови цінніший від дарів усіх тих, які давали «через те, що мають надмір». Чому дар вдови був таким цінним в очах Ісуса? У розповіді говориться, що жінка мала «дві монетки», тож одну могла пожертвувати, а другу залишити собі. Проте вона пожертвувала «все, що мала, весь свій прожиток» (Марка 12:41—44; Луки 21:2—4).

Коли Савл став відомим як Павло?

Апостол Павло був євреєм та мав римське громадянство (Дії 22:27, 28; Филип’ян 3:5). Тому з дитинства він, імовірно, мав два імені: єврейське — Савл і римське — Павло. Дехто з Павлових родичів також міг мати як римське, так і грецьке ім’я (Римлян 16:7, 21). Серед тодішніх євреїв, особливо тих, котрі жили за межами Ізраїлю, було прийнято мати два імені (Дії 12:12; 13:1).

Апостола Павла, здається, знали головно під його єврейським іменем Савл протягом більш ніж десяти років після того, як він став християнином (Дії 13:1, 2). А втім, за часу першої місіонерської подорожі (приблизно 47—48 роки н. е.) Савл, очевидно, захотів, щоб його називали римським іменем Павло. Він мав доручення звіщати добру новину неєвреям, тому вирішив, що йому доречніше буде вживати римське ім’я (Дії 9:15; 13:9; Галатів 2:7, 8). Крім того, він, мабуть, використовував ім’я Павло через те, що його єврейське ім’я своїм звучанням нагадувало грекам слово, яке мало негативний підтекст. Хоч би що спонукало Павла змінити своє ім’я, це показує, що він був охочим стати «усім для усіляких людей, аби всіма можливими способами спасти хоча б декотрих» (1 Коринфян 9:22).

[Ілюстрація на сторінці 12]

Лепта в натуральну величину