Лихо на Соломонових островах

У понеділок, 2 квітня 2007 року, Соломонові острови, що на північному сході від Австралії, спіткало лихо. Там стався землетрус силою 8,1 бала за шкалою Ріхтера. Через лічені хвилини на острови Західної провінції накотилися височезні хвилі, деякі з них сягали 10 метрів. Внаслідок цього загинуло 52 людей і 6000 лишилося без даху над головою.

Найбільше постраждало прибережне місто Ґізо, населення якого становить приблизно 7000 мешканців. Місто розташоване на однойменному острові за 45 кілометрів від епіцентру землетрусу. Того вечора невеликий місцевий збір Свідків Єгови готувався до відзначення Спомину Ісусової смерті (1 Коринфян 11:23—26). Зранку ніщо не вказувало на стихію — був чудовий схід сонця та спокійне море. Але о 7:39 стався перший поштовх.

Землетрус

Рон Паркінсон, старійшина місцевого збору, разом з дружиною Дороті готували сніданок. Раптом почався землетрус. «Нашим старим будиночком стало трусити, як кокосовою пальмою,— розповідає Рон.— Почувся неймовірний гул. Посуд, піаніно, меблі та інші предмети падали на підлогу. Ми ледве вибрались з будинку. Дороті ненароком стала босою ногою на розбите скло і поранилася».

Неподалік жили місіонери Тоні та Крістін Шоу. Вони теж вибігли з дому. Крістін пригадує: «Поштовх був настільки сильний, що я впала на землю і не могла підвестися. Велетенська хвиля змила в море декілька прибережних будинків. Тому люди плавали на каное серед уламків і шукали уцілілих. Згодом стався наступний поштовх, а потім ще один. Поштовхи повторювались упродовж п’яти днів. Це було щось жахливе!»

Цунамі

Петсон Баеа жив на острові Сепо Хіте, що за 6 кілометрів від Ґізо. Як йому та його рідним вдалося врятуватись у час лиха?

Ось що розповів Петсон: «Я відразу побіг берегом моря до своєї дружини Наомі й наших чотирьох дітей. Від поштовху вони попадали на землю, та, на щастя, не завдали собі шкоди. Діти тремтіли і плакали, але ми швидко їх заспокоїли.

З морем відбувалося щось незвичне. Я зрозумів, що наближається цунамі й наш невеличкий острівець буде затоплено. Моя мама Евелін, яка жила на поблизькому острові, теж опинилася в небезпеці. Ми з дітьми швидко сіли в моторний човен та попрямували за нею.

 Не встигли ми далеко відплисти від берега, як нас піднесла велетенська хвиля. Море бушувало і шаленіло. Добравшись до берега, ми побачили маму. Вона була настільки приголомшена й розгублена, що боялась зайти у воду. Наомі та наш 15-літній син Джеремі стрибнули у воду і, подолавши сильну течію, допомогли мамі доплисти до човна. Тоді ми увімкнули мотор на максимальну швидкість і мерщій попливли у відкрите море.

Після цього море відступило від берега, відкривши довкола островів коралові рифи. Такого тут ще ніколи не було. Раптом налетіла велетенська хвиля і затопила обидва острови. Наш будиночок для гостей, що стояв біля берега, знесло з фундаменту, і він розвалився. Вода знищила багато речей у нашому домі. Коли вода спала, ми забрали вцілілі Біблії та пісенники і відправились до Ґізо».

Цунамі спричинило жахливі руйнування і забрало чимало життів. Найбільше постраждало західне узбережжя острова Ґізо. П’ятиметрова хвиля повністю знищила 13 сіл.

У місті Ґізо того вечора в Залі Царства Свідків Єгови на Спомин Ісусової смерті зібрались 22 особи. На щастя, ніхто з них не зазнав серйозних травм під час стихійного лиха. Рон, про якого вже згадувалось раніше, розповідає: «Пропала електрика, а гасові лампи були знищені. Тому брат Шоу виголошував промову при світлі ліхтарика. У темряві ми злагоджено та гучно співали пісень на хвалу Єгові».

Надання допомоги

Коли новина про стихійне лихо досягнула Хоніари, столиці Соломонових островів, місцевий філіал Свідків Єгови негайно організував допомогу. Спочатку брати по телефону з’ясували, що більшість Свідків у зоні стихійного лиха майже не постраждали. Потім філіал призначив братів поїхати на острів Чойсеул, аби дізнатися про нашу сестру, яка була там єдиним Свідком. З’ясувалося, що з нею все гаразд. Також до міста Ґізо філіал надіслав кошти на придбання речей першої необхідності.

Представники філіалу прилетіли до Ґізо в четвер першим рейсом. «Ми привезли кілька ящиків з допомогою,— розповідає член комітету філіалу Крейґ Текер.— Іншим пасажирам заборонили взяти додатковий багаж, оскільки він перевищував дозволену вагу, але нам зробили виняток. Фактично ми були першими, хто привіз допомогу в зону лиха. Решта допомоги надійшла через два дні кораблем».

Тоні Шоу та Петсон Баеа разом з деякими братами з Ґізо вирушили на каное до острова Ранонгга, де також жили Свідки. Внаслідок землетрусу весь острів, завдовжки 32 кілометри та завширшки 8 кілометрів, піднявся на 2 метри. Це призвело до раптового зміщення великих мас води навколо острова. Очевидно, саме вони спричинили цунамі, яке налетіло на довколишні острови.

«Як же зраділи брати і сестри з того збору, коли побачили нас,— каже Тоні.— Ніхто з них не постраждав. Все ж досі вони жили на вулиці, адже боялися повторних поштовхів. Ми були першими, хто привіз допомогу на острів Ранонгга. Перед від’їздом ми спільно подякували за все Єгові».

Ось що розповів Петсон: «Через кілька днів ми повернулися і привезли інші речі першої необхідності. Також ми хотіли розшукати Метью Іту та його сім’ю — Свідків, які жили у віддаленій частині острова. Зрештою нам вдалося їх знайти. Вони заради безпеки тимчасово оселились у лісі. Ця сім’я плакала від радості, що її не забули. Землетрус зруйнував не лише дім Метью, але й більшість будинків у їхньому селі. Попри все це Метью і його рідні найбільше прагнули отримати нові Біблії, бо свої втратили під час лиха».

 Схвальні відгуки

Багатьох людей вразила християнська любов, яку виявляли Свідки до одновірців. «Один журналіст, який критично висловлювався про погану організацію надання допомоги, був у захопленні від Свідків Єгови. Адже вони вже через кілька днів після землетрусу забезпечили своїх братів і сестер їжею, брезентом та іншими необхідними речами»,— розповідає Крейґ Текер. А брат Петсон додає: «Мешканці острова Ранонгга хвалили нас за те, що ми швидко надали допомогу, і нарікали на бездіяльність їхньої церкви». Одна жінка захоплено сказала: «Щойно сталося лихо, а ви вже тут!»

Свідки також допомагали іншим людям. Крістін Шоу пригадує: «Коли ми прийшли до тимчасової лікарні в Ґізо, то побачили там подружжя, якому недавно проповідували. Внаслідок стихійного лиха вони зазнали серйозних травм. До того ж під час цунамі втопився їхній внук. Ми відразу повернулись додому і взяли для них їжу та одяг. Які ж вони були вдячні!»

Люди потребували не лише матеріальної допомоги, але й підбадьорення з Божого Слова, Біблії. «Деякі релігійні служителі казали людям, що це Бог покарав їх за гріхи,— розповідає Рон.— А ми показували з Біблії, що від Бога не може походити зло. Чимало людей були дуже вдячні за таке духовне підбадьорення» * (2 Коринфян 1:3, 4; Якова 1:13).

[Примітка]

[Схема/Карти на сторінці 13]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

о. Чойсеул

о. Ґізо

Ґізо

о. Ранонгга

ХОНІАРА

АВСТРАЛІЯ

[Ілюстрація на сторінці 15]

Сім’я Баеа в моторному човні

[Ілюстрація на сторінці 15]

Наслідки цунамі в Ґізо

[Ілюстрація на сторінці 15]

Цей Зал Царства — єдина будівля, яка вціліла в селі Лале на острові Ранонгга