Наближаймось до Бога

Найбільший доказ Божої любові

Буття 22:1—18

АВРААМ любив Бога. Він також любив Ісака, сина своєї старості. Та коли Ісаку було близько 25 років, Авраам стикнувся з випробуванням, яке торкнулось його батьківських почуттів. Бог наказав цьому вірному патріарху принести в жертву його єдиного сина. Авраам був готовий виконати наказ, але в критичний момент Бог, пославши ангела, завадив йому вбити Ісака. Ця пророча оповідь, записана в Буття 22:1—18, лише в малій мірі відображає Божу любов до нас.

У першому вірші говориться: «Бог випробовував Авраама». Цей чоловік мав глибоку віру, але тепер вона перевірялась, як ніколи раніше. Бог сказав: «Візьми свого сина, свого одинака, що його полюбив ти, Ісака, та й піди собі до краю Морія, і принеси там його в цілопалення на одній із тих гір, що про неї скажу тобі» (вірш 2). Бог ніколи не допускає, щоб випробування були більші, ніж його служителі можуть витримати. Тож, давши Аврааму таке випробування, Бог показав, що впевнений у ньому (1 Коринфян 10:13).

Авраам смиренно погодився. Біблія каже: «Встав Авраам рано вранці, і свого осла осідлав; і взяв із собою двох слуг та Ісака, сина свого, і для цілопалення дров нарубав. І встав, і пішов він» (вірш 3). Авраам, очевидно, нікому не розповідав про те, що Бог наказав йому зробити.

Подорож тривала три дні, і Авраам мав достатньо часу на роздуми. Чи послабилась його рішучість? Анітрохи. Про віру Авраама свідчать слова, які він промовив до свого слуги, побачивши здалека вказану Богом гору. Він сказав: «Сідайте собі тут... а я й хлопець підемо аж туди, і поклонимося, і повернемося до вас». Коли Ісак спитав про ягня для жертвоприношення, його батько відповів: «Бог нагледить ягня Собі на цілопалення» (вірші 5, 8). Авраам сподівався повернутись разом із сином. Чому він мав таку впевненість? Тому що «вважав, що Бог спроможний навіть воскресити Ісака з мертвих» (Євреїв 11:19).

Коли Авраам «взяв ножа, щоб зарізати сина», Божий ангел стримав його. Бог подбав, щоб на горі опинився баран, який заплутався рогами в гущавині. Тож Авраам зміг пожертвувати барана «замість сина» (вірші 10—13). У Божих очах Ісак ніби справді був принесений в жертву (Євреїв 11:17). Як пояснює один біблеїст, «для Бога готовність людини щось зробити прирівнюється до самого вчинку».

Упевненість Єгови в Авраамі була виправдана, а довіра Авраама до Єгови — винагороджена. Бог повторив і розширив свою угоду з Авраамом. Тепер вона містила благословення для всіх народів землі (вірші 15—18).

Зрештою, через багато століть Бог зробив те, чого не дозволив зробити Аврааму. Готовність Авраама пожертвувати Ісака пророчо вказувала на жертву, яку приніс сам Бог. Щоб викупити нас від гріха, він віддав на смерть свого єдинородного Сина, Ісуса (Івана 3:16). Жертва Христа — найбільший доказ того, що Єгова нас любить. І якщо Бог так багато пожертвував заради нас, то було б добре себе запитати: «На які жертви я готовий піти, щоб догоджати Богу?»