СЛОВА Олега та Світлани показують, що виховання, отримане в сім’ї, глибоко впливає на те, як людина навчатиме та дисциплінуватиме своїх дітей. Якщо чоловік і дружина походять з різних середовищ, вони, ймовірно, матимуть відмінні погляди на виховання дітей. Іноді такі розбіжності спричиняють у подружжі незгоди.

Напруження у стосунках може зростати через втому. З появою дитини батьки починають усвідомлювати, що її виховання — важка праця, яка поглинає весь час. Вікторія зі своїм чоловіком Євгеном виростила двох доньок. Вона каже: «Я люблю своїх дівчат, але пригадую, що вони ніколи не лягали спати тоді, коли я  цього хотіла. Вони прокидались у найневідповідніший час, завжди мене перебивали, всюди залишали своє взуття, одяг та іграшки і ніколи не клали масло назад у холодильник».

Після народження другої дитини дружина Максима страждала на післяпологову депресію. Він згадує: «Я часто приходив з роботи виснажений, а потім півночі сидів з немовлям. У таких умовах було нелегко послідовно виховувати нашу старшу доньку. Вона ревнувала, адже тепер ми приділяли увагу не тільки їй, а й молодшій сестрі».

Часто, коли втомленим батькам важко дійти згоди щодо того, яких виховних заходів вжити, незначні суперечки переростають у сварку. Невирішені конфлікти, наче клин, розколюють подружжя. Тоді дитина, щоб досягти власних цілей, може легко налаштувати батьків одне проти одного. Які біблійні принципи допоможуть чоловіку і дружині зміцнювати свої узи та успішно виховувати дітей?

Шлюб батьків був закладений ще до появи дитини і має тривати довго після того, як вона піде з дому. Про подружжя Біблія каже: «Що Бог з’єднав одним ярмом, нехай жодна людина не розділяє» (Матвія 19:6). Той самий біблійний уривок показує, що для дітей Бог мав на меті щось інше. Там говориться: «Покине чоловік батька і матір» (Матвія 19:5). Справді, виховання дітей — лише один з етапів подружнього життя, а не його основа. Батьки повинні приділяти дітям достатньо часу, але їм також не слід забувати, що найкраще виховати дітей вони зможуть тоді, коли матимуть міцний шлюб.

Що ж допоможе чоловіку й дружині залишатись близькими у період виховання дітей? Якщо можливо, регулярно виділяйте час, щоб побути наодинці, без дітей. Це чудова нагода обговорити важливі сімейні справи або просто поспілкуватися. Звичайно, знайти такий час нелегко. Оксана, про яку говорилося на початку, каже: «Тільки-но ми з чоловіком викроїмо вільну хвилинку — молодша донька вимагає уваги або в старшої, шестирічної, стається чергова “трагедія”, скажімо, вона не може знайти своїх олівців».

Вікторія та Євген чітко визначили, коли доньки повинні йти спати. Завдяки цьому подружжя має час для себе. Вікторія каже: «Ми вкладали дівчат спати о певній годині і вимикали світло. Тоді ми з Євгеном могли розслабитись і порозмовляти».

Якщо батьки встановлять конкретну годину, коли діти мають іти до ліжка, вони не лише знайдуть час одне для одного, а й допоможуть дитині «не думати про себе більше, ніж належить» (Римлян 12:3). Діти, яких привчають дотримуватись такого режиму, починають усвідомлювати, що в сімейному оркестрі першу скрипку грають не вони. Дітям слід підкорятись заведеному порядку і не очікувати, що сімейні правила пристосовуватимуть до їхніх забаганок.

«Послухай, мій сину, напучення батька свого, і не відкидай науки матері  своєї»,— говорить мудре біблійне прислів’я (Приповістей 1:8). Воно показує, що як батько, так і мати мають право виховувати дитину. Проте батьки можуть не погоджуватись щодо дисциплінарних заходів або вирішення якихось конкретних ситуацій, навіть якщо обоє мають однакове походження. Що їм тоді робити?

Олег, слова якого наводились на початку, каже: «Я зрозумів, наскільки важливо не показувати дитині, що ви маєте різні погляди на якусь ситуацію». Проте він визнає, що це легше сказати, ніж зробити. «Діти надзвичайно проникливі,— говорить Олег.— Навіть якщо ми не висловлюємо своєї незгоди вголос, наша донька все розуміє без слів».

Як Олег та Оксана справляються з цією трудністю? Оксана пояснює: «Якщо я не згідна з чоловіком у тому, як він виправляє нашу доньку, то при ній нічого йому не говорю. Я не хочу, аби вона вдавалась до тактики “поділяй і владарюй”, і використовувала те, що в нас з чоловіком різні погляди. Коли вона бачить, що ми в чомусь не погоджуємось, я кажу їй, що кожен член сім’ї мусить дотримуватись принципів Єгови і що я охоче підкоряюсь головуванню її тата, так само як вона має підкорятись нам, батькам» (1 Коринфян 11:3; Ефесян 6:1—3). Олег розповідає: «Зазвичай наших дочок дисципліную я. Але якщо Оксана більше ознайомлена з ситуацією, я дозволяю їй виправляти дітей і повністю підтримую її рішення. Якщо я з чимось не погоджуюсь, то обговорюю це з нею пізніше».

Розбіжності в поглядах на виховання дитини можуть виклика́ти в подружніх партнерів почуття образи. У результаті вони втрачають свій батьківський авторитет. Як цього уникнути?

Безперечно, виховання дітей — важка праця. Інколи може здаватись, що воно забирає у вас весь час та сили. Однак рано чи пізно ваша дитина залишить дім, і тоді ви з чоловіком або дружиною знову будете тільки вдвох. Чи виховання дітей зміцнить ваші подружні узи чи, навпаки, послабить їх? Відповідь залежить від того, наскільки ви застосовуєте принцип, записаний в Екклезіяста 4:9, 10. Там говориться: «Краще двом, як одному, бо мають хорошу заплату за труд свій, і якби вони впали, підійме одне свого друга».

Коли батьки співпрацюють, це може принести хороші результати. Ось як Світлана, чиї слова наводились раніше, описує свої почуття: «Я знала, що мій чоловік має багато хороших рис, але виховання дітей відкрило цілком нові для мене грані його особистості. Моя повага та любов до нього зростала кожного разу, коли я бачила, як ніжно він дбає про наших дівчаток». А Олег про свою дружину, Оксану, сказав: «Спостерігаючи за тим, з якою турботою моя жінка виконувала обов’язки матері, я відчував, що моя любов і захоплення нею зростали».

Якщо ви виділяєте час для свого партнера і виховуєте дітей, наче одна команда, ваш шлюб ставатиме міцнішим. А діти, виростаючи, наслідуватимуть ваш хороший приклад.