Чи бідність — ознака Божого несхвалення?

СТАРОДАВНІМ ізраїльтянам Бог сказав: «Не буде серед тебе вбогого». У Законі, який Єгова дав своєму народу, наказувалось дбати про бідних і передбачалося звільнення від боргів (Повторення Закону 15:1—4, 7—10). Серед ізраїльтян не мало бути нужденних, оскільки Єгова обіцяв благословити народ. Але Боже благословення залежало від їхнього послуху. На жаль, ізраїльтяни часто порушували Закон Бога.

Якщо хтось був бідним, це не означало, що Бог його не схвалює, так само як і багатство людини не завжди свідчило про Боже благословення. Чимало вірних служителів Бога не були заможними. Наприклад, пророк Амос виконував сезонні роботи і випасав отари (Амоса 1:1; 7:14). Пророк Ілля терпів нужду, коли в Ізраїлі настав голод. Бідна вдова виявила до Іллі гостинність, і Єгова чудом подбав, щоб під час голоду її скромні запаси борошна та олії не вичерпувались. Ані Ілля, ані вдова не стали багатими. Єгова піклувався лише про їхні основні потреби (1 Царів 17:8—16).

Часто люди стають бідними через непередбачені обставини. Хтось може стати непрацездатним внаслідок нещасного випадку чи хвороби. Інші можуть втратити батьків або подружнього партнера. Однак усе це не свідчить про Боже несхвалення. Єгова ніжно піклується нужденними, і прикладом цього служить історія Ноомі та Рут. Хоча ці дві жінки після смерті своїх чоловіків жили у злиднях, Бог благословив їх і подбав про те, щоб вони мали найнеобхідніше (Рут 1:1—6; 2:2—12; 4:13—17).

Отже, бідність не є ознакою Божого несхвалення. Якщо ми будемо віддані Богу Єгові, то зможемо, як цар Давид, упевнено сказати: «Я був молодий і постарівся, та не бачив я праведного, щоб опущений був, ні нащадків його, щоб хліба просили» (Псалом 37:25).

[Ілюстрація на сторінці 8]

Хоча Ноомі і Рут жили у злиднях, Єгова поблагословив їх і подбав про їхні потреби