Музика в часи царя Давида

МАБУТЬ, жодне інше ім’я не є так тісно пов’язане з музикою біблійних часів, як ім’я Давида. Цей славетний чоловік жив приблизно три тисячі років тому. Майже усе про тогочасну музику ми дізнає́мось з біблійних розповідей про Давида. Починаючи з юнацьких років, коли Давид випасав овець, аж до днів свого плідного царювання в Ізраїлі, музика була невід’ємною частиною його життя.

З цих біблійних оповідей ми можемо багато довідатись про те, на яких інструментах грали і які пісні співали в давнину, а також про те, яку роль відігравала музика в житті Давида і цілого ізраїльського народу.

Музика в стародавньому Ізраїлі

Коли ми повторюємо слова якоїсь пісні, то мимоволі згадуємо і мелодію. У Біблії містяться тексти багатьох пісень, але, на жаль, невідомо, під яку музику їх виконували. Вона, напевне, була прекрасною, навіть урочистою. Псалми дуже поетичні і піднесені, тож музичний супровід теж мав бути чудовим.

У Біблії немає детального опису музичних інструментів. (Дивіться інформацію  «Музичні інструменти у біблійні часи»). Хоча ми не знаємо, на якій арфі грав Давид, втім, відомо, що ізраїльтяни створили декілька інструментів, наприклад унікальні арфи, виготовлені  з дорогоцінного дерева (2 Хронік 9:11; Амоса 6:5).

Музика відігравала важливу роль у житті єврейського народу, особливо в поклонінні Богу. Вона звучала під час коронацій, релігійних урочистостей і навіть на війні. Музикою розважали царську родину і знать, гостей на весіллях і сімейних зустрічах, вона створювала радісну атмосферу під час святкувань, якими завершувався збір винограду та зерна. Прикро, але музику було чути і під час неморальних розваг. Вона розраджувала тих, у кого смерть забирала близьку людину.

В Ізраїлі музика мала ще й інше призначення. Вона допомагала пророкам звільнитись від тривожних думок і налаштуватись на сприймання Божих звісток. Саме під звуки струнного інструменту Єлисей отримав керівництво від Бога (2 Царів 3:15). Музикою оголошували щорічні особливі події. Наприклад, звук срібних сурем вказував на новомісяччя та свята. А звуком рогу проголошували початок ювілейного року, в який давали свободу рабам і повертали власникам відібрані за борги землі та будинки. Як же, мабуть, раділи ті, для кого ця музика означала свободу або повернення майна! (Левит 25:9; Числа 10:10).

Серед ізраїльтян були талановиті музиканти і співаки. Наприклад, на ассирійському барельєфі зображено, як цар Санхерів просить, щоб Єзекія дав йому музикантів, як чоловіків, так і жінок. Очевидно, ці люди були професіоналами. Але з-поміж усіх віртуозів Давид був неперевершеним.

Обдарований музикант

Давид вирізняється не лише як талановитий музикант, але як і поет. Його вважають автором більшої частини псалмів. Ще в юному віці Давид тонко відчував красу. Випасаючи отари, він милувався віфлеємськими пейзажами, слухав, як мекають вівці у відповідь на його голос, як дзюрчать потічки. Зворушений музикою природи, Давид брав арфу і починав піснями хвалити Єгову. Яку ж прекрасну мелодію він, мабуть, грав, співаючи 23-й псалом!

Юний Давид грав так гарно, що цар Саул взяв його до свого двору. Коли царя щось тривожило або коли його охоплювали душевні муки, мелодійні і спокійні звуки Давидової арфи приносили йому полегшення. Музика  розвіювала гнітючі думки і відганяла тривоги (1 Самуїла 16:16).

Музика, яку Давид так любив і яка приносила йому задоволення, іноді була причиною проблем. Одного разу, коли Саул і Давид поверталися додому після перемоги над филистимлянами, жінки зустріли їх тріумфальною музикою. Вони співали: «Саул повбивав свої тисячі, а Давид — десятки тисяч». Почувши це, цар розлютився і «від того дня... дивився заздрісним оком на Давида» (1 Самуїла 18:7—9).

Джерело натхнення

Музичні твори, які Давид написав під Божим натхненням, були прекрасні. Він склав пісні для роздумів, а також псалми, в яких оспівував турботу пастуха про овець. Його твори надзвичайно багатогранні: від хвалебних віршів до історичних розповідей, від радісних пісень для свята збору винограду до урочистих пісень під час відкриття палаців, від нагадувань до слів надії, від прохань до палких благань. (Дивіться Псалом 8, 23, 30, 32, 38, 51, 72, 86, 145 та надписи до них). Давид також написав жалобну пісню, в якій вилив свій смуток через смерть Саула та його сина Йонатана. Вона починається словами: «О пишното Ізраїлева, побита із лука на згір’ях своїх». Справді, Давид вміло виражав усе багатство і глибину почуттів як словами, так і грою на арфі (2 Самуїла 1:17—19).

Давид був енергійною людиною і любив веселу та жваву музику. Коли ковчег заповіту перенесли в Сіон, Давид  так радів, що скакав і танцював з усієї сили. Читаючи цю біблійну оповідь, можна уявити, якою запальною була музика. Давид навіть не переймався тим, що його дружина Мелхола засудила його за таку поведінку. Він любив Єгову, і ця музика наповнювала його серце радістю та спонукувала скакати (2 Самуїла 6:14, 16, 21).

До того ж Давид створював нові музичні інструменти (2 Хронік 7:6). Він, очевидно, був обдарованим майстром, митцем, поетом, композитором і виконавцем. Подивімось, чим ще прославився Давид.

Спів і музика у храмі

Давид багато зробив для прославлення Бога, організувавши хор і оркестр у храмі. Чотири тисячі співаків та музикантів були під керівництвом Асафа, Гемана і Єдутуна (якого, можливо, ще називали Етаном), яких на цю посаду призначив Давид. У навчанні та нагляді цим чоловікам допомагали 288 знавців музики. Увесь хор та музиканти були присутні на трьох великих щорічних святах. Яким же величним був їхній спів! (1 Хронік 23:5; 25:1, 6, 7).

У храмі співали тільки чоловіки. Вираз «на спів “Аламот”» у надписі до 46-го Псалма означає, що його виконували високими голосами або музиканти грали у високих октавах. Пісні співали в унісон. Це видно з 2 Хронік 5:13, де сказано, що хор співав «як одне». Певні псалми співали під музичний супровід, як-от Псалом 3-й та багато інших. Декотрі мають приспів. Прикладом приспіву є Псалом 42:6, 12 та 43:5. Популярним був антифон, коли два хори або хор і соліст співали у відповідь одне одному. Так виконували Псалом 24-й, який, очевидно, склали на честь того, що Давид переніс ковчег заповіту до Сіону (2 Самуїла 6:11—17).

На щорічних святах в Єрусалимі, співали не лише ті, хто служив у храмі, але й увесь ізраїльський народ. Можливо, тоді виконували «Пісні сходження»  (Псалом 120—134, НС). Наприклад, у Псалмі 133 Давид оспівує братерську єдність, яка панувала між ізраїльтянами на таких зборах. Ця пісня починається словами: «Оце яке добре та гарне яке,— щоб жити братам однокупно!» Уявіть, якою прекрасною була мелодія!

Музика у поклонінні Єгові

Пісні складають десяту частину Біблії, і книга Псалмів заохочує усіх співати на хвалу Богу (Псалом 150). Музика допомагає на деякий час забути про життєві тривоги і може загоювати зранені серця. Однак Біблія спонукує співати псалми і тоді, коли в нас хороший настрій (Якова 5:13).

Спів — це чудова можливість показати, що ми віримо в Бога і любимо його. У ніч перед стратою Ісус та його апостоли повечеряли і почали співати (Матвія 26:30). Який же голос мав Син Давида — той, хто чув славетний хор ангелів! Можливо, Ісус з учнями виконували галел, тобто хвалебні гімни, записані у Псалмах 113—118. Ісус разом з апостолами, котрі не знали, що його чекає, голосно співав: «Люблю я Господа, бо Він почув голос мій у благаннях моїх... Болі смерти мене оточили і знайшли мене муки шеолу... “О Господи, визволи ж душу мою!”» (Псалом 116:1—4).

Музика не є творивом людини. Біблія розповідає, що музика і спів лунають на небесах. У ній образно описується, як ангели грають на арфах і співають хвалебні пісні навколо престолу Єгови (Об’явлення 5:9; 14:3; 15:2, 3). Бог подарував людям музику і наділив нас здатністю її відчувати. Ось чому ми прагнемо виражати свої почуття за допомогою гри та співу. Божі служителі завжди пам’ятають, що музика — це дар від Бога (Якова 1:17).

[Вставка на сторінці 27]

«В день вашої радости, і в ваші свята... засурмите в ті сурми» (ЧИСЛА 10:10)

[Вставка на сторінці 28]

«Господь — то мій Пастир, тому в недостатку не буду,— на пасовиськах зелених оселить мене, на тихую воду мене запровадить!» (ПСАЛОМ 23:1, 2)

[Вставка на сторінці 29]

«Із них... чотири тисячі тих, що славлять Господа на музичних знаряддях, “які я [Давид] зробив на славлення”» (1 ХРОНІК 23:4, 5)

[Вставка на сторінці 29]

Давид виражав багатство і глибину своїх почуттів як словами, так і музикою

[Вставка на сторінці 30]

«Алілуя!.. Хваліте Його на бубні та танцем... Все, що дихає,— хай Господа хвалить!» (ПСАЛОМ 150:1, 4, 6)

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 28]

 Музичні інструменти у біблійні часи

До струнних інструментів належали лютня, арфа і десятиструнні музичні інструменти (Псалом 92:4). Їх налаштовували на «Аламот» або «Шемініт». Так, очевидно, позначались високі та низькі октави (1 Хронік 15:20, 21, НС, примітка). Із духових інструментів грали на флейті, сопілці, трубі та сурмі (2 Хронік 7:6; 1 Самуїла 10:5; Псалом 150:3, 4). Сурмачі і співаки вправлялися так, аби на присвяченні храму «подати один голос» (2 Хронік 5:12, 13). Це означало, що інструменти були налаштовані в одній тональності, а виконавці співали в унісон. Ударні інструменти у ті часи — це систри (музичний інструмент з брязкальцями), бубни, а також «різні інструменти з ялівця». Грали і на маленьких «мелодійних кимвалах», і на великих, «що бряжчать» (2 Самуїла 6:5, НС; Псалом 150:5, НС).

[Ілюстрації]

Зверху: частина арки Тита (Рим, Італія), на якій видно сурми, винесені 70 року н. е. з Єрусалимського храму. Монети з зображенням єврейських музичних інструментів (близько 130 року н. е.)

[Відомості про джерело]

Coins: © 2007 by David Hendin. All rights reserved.