Біблія змінює життя

ЩО ДОПОМОГЛО філіппінці порвати з алкоголізмом та поліпшити своє родинне життя? Як один каратист з Австралії став миролюбним релігійним служителем? Прочитайте розповіді цих людей.

«Зміни давались нелегко» (КАРМЕН АЛЕҐРЕ)

РІК НАРОДЖЕННЯ: 1949

ДЕ НАРОДИЛАСЬ: ФІЛІППІНИ

ФАКТИ З ЖИТТЯ: ПИЯЧИЛА

МОЄ МИНУЛЕ. Я народилась у містечку Сан-Фернандо (провінція Південний Камаринес). Але більшість мого свідомого життя пройшло в Антиполо (провінція Рисаль). Це тихе містечко розташоване в пагористій лісистій місцевості. Колись рідко хто виходив на вулицю після смерку. Проте нині це місто багатолюдне.

Через якийсь час після переїзду до Антиполо я познайомилася з Бенджаміном, і невдовзі ми одружилися. Але подружнє життя виявилось не таким приємним, як уявлялось. Щоб не думати про проблеми, я почала напиватись і поступово стала прикрою, що відчували на собі чоловік та діти. Мені було важко панувати над собою і терпеливо ставитись до інших. Я зовсім не поважала чоловіка. Отже, наше родинне життя було нікудишнім.

ЯК БІБЛІЯ ЗМІНИЛА МОЄ ЖИТТЯ. Моя зовиця Едіт є Свідком Єгови. Вона заохотила нас з Бенджаміном вивчати Біблію. Ми погодилися, сподіваючись, що це поліпшить наші стосунки.

Вивчення Біблії допомогло нам зрозуміти чудові істини. Особливо торкнулись мого серця слова з Об’явлення 21:4. Тим, хто житиме в майбутньому земному раю під правлінням Божого Царства, Бог «витре кожну сльозу з їхніх очей. І вже не буде ані смерті, ані жалоби, ані голосіння, ані болю». Мені хотілося бути серед тих людей, які побачать виконання цієї обіцянки.

Я зрозуміла, що треба докорінно змінити свої погляди й звички. Зміни давались нелегко, але зрештою мені вдалось подолати свою залежність. Я також навчилась ставитися з добротою і терпінням до рідних. Крім того, почала поважати чоловіка як голову нашої сім’ї.

Нам з Бенджаміном дуже подобалась атмосфера на зібраннях Свідків Єгови. Серед них не було залежних від азартних ігор, пияків і тих, хто упереджено ставиться до інших. Свідки виявляли  повагу до всіх. Там ми переконалися, що знайшли правдиву релігію (Івана 13:34, 35).

ЯКИЙ ПОЖИТОК Я ОТРИМАЛА. Дуже поліпшилися наші родинні стосунки, і тепер ми — щасливе подружжя. Ми з Бенджаміном допомагаємо теж іншим вивчати Біблію. Наші два дорослі сини з дружинами також почали навчатись про Бога. Сподіваємось, що вони приєднаються до нас у служінні Єгові, адже це — найкращий вибір у житті.

«Я вважав себе непереможним» (МАЙКЛ БЛАНСДЕН)

РІК НАРОДЖЕННЯ: 1967

ДЕ НАРОДИВСЯ: АВСТРАЛІЯ

ФАКТИ З ЖИТТЯ: КАРАТИСТ

МОЄ МИНУЛЕ. Я виростав в Олбері — гарному багатому місті, що в Новому Південному Уельсі. Як і в більшості міст, там час від часу траплялися злочини, хоча назагал життя тут досить спокійне.

Моє дитинство було приємним. Хоча батьки розлучились, коли мені було сім років, вони дбали, аби ми з братом і двома сестрами мали все необхідне. Мені дали добру освіту в найліпшій приватній школі міста. Батько хотів, щоб після закінчення школи я почав власний бізнес. Але мене більше цікавив спорт, особливо велоспорт і карате. Тому я влаштувався на роботу в авторемонтну майстерню, аби мати більше часу на тренування.

Я пишався тим, що підтримував себе в добрій фізичній формі. Інколи я вважав себе непереможним і знав, що можу силою підкорити своїй волі інших. Однак мій тренер карате, знаючи, що мені важко стримуватися, виховував у мені самодисципліну та прищеплював певні норми моралі. Він постійно наголошував на важливості покори й відданості.

ЯК БІБЛІЯ ЗМІНИЛА МОЄ ЖИТТЯ. Коли подружжя Свідків Єгови почало вивчати зі мною Біблію, я зрозумів, що Єгова ненавидить насилля (Псалом 11:5). Спершу здавалося, що карате не має нічого спільного з насиллям, що це безпечний вид спорту. Я вважав, ніби чесноти й високоморальні принципи, пов’язані з карате, цілком відповідають біблійним вченням. Свідки виявляли до мене велике терпіння. Вони не казали, що треба полишити бойові мистецтва, а просто продовжували навчати біблійної правди.

 Чим більше я здобував біблійних знань і наближався до Єгови, тим більше змінювались мої погляди на життя. Особливо близьким моєму серцю був приклад Божого Сина — Ісуса. Він володів надзвичайною силою, проте ніколи не вдавався до насилля. Найбільше мене вразили його слова, записані в Матвія 26:52: «Кожен, хто візьме меча, від меча й загине».

Моя любов і пошана до Єгови зростали. Мене дуже зворушило знання про те, що наш мудрий і всемогутній Творець дбає про мене особисто. Коли я засмучував Єгову і здавалося, що вже не витримую, мені опускалися руки. Проте потішала думка: Бог завжди буде поряд доти, доки я намагаюсь панувати над собою. Ця обіцянка додавала мені сил: «Я — Господь, Бог твій, що держить тебе за правицю й говорить до тебе: Не бійся,— Я тобі поможу» (Ісаї 41:13). Коли я зрозумів, що Єгова виявляє таку любов, то не хотів завдавати йому болю.

Я знав, що найважче буде покинути карате. Але також розумів, що цим потішу серце Єгови, а служіння йому вартує такої жертви. Вирішальними для мене стали Ісусові слова: «Ніхто не може бути рабом двох панів» (Матвія 6:24). Зрозуміло, служити Єгові від усього серця і займатися карате — речі несумісні. Карате віддалило б мене від Бога. Тому треба було робити вибір.

Розпрощатися з карате було важко. Я мав змішані почуття: з одного боку, було приємно усвідомлювати, що так я догоджаю Богові, а з іншого — здавалося, що я зраджую свого тренера. Для тих, хто займається бойовим мистецтвом, зрадити когось — те саме, що вчинити непростимий гріх. Дехто навіть воліє покінчити життя самогубством, аніж жити з тавром зрадника.

Я не наважувався зізнатися тренерові, що покидаю карате. Тому пішов, не попрощавшись, і порвав з ним та іншими каратистами всі зв’язки. Я переконаний, що, полишивши карате, зробив правильно. Усе ж мене гризло почуття вини, бо я не використав нагоди розповісти їм про свої вірування. Здавалось, я розчарував Єгову, ще навіть не почавши йому служити. Я часто намагався молитись до Єгови, але не міг помолитися до кінця, бо починав гірко плакати.

Єгова, напевне, бачив у мені щось добре, бо спонукував братів та сестер зі збору підтримувати мене. Їхня любов, розрада й доброта були безцінними. Також у великій пригоді мені стала біблійна розповідь про Давида і Вірсавію. Хоча Давид вчинив тяжкі гріхи, Єгова простив йому, адже він розкаявся. Ця історія допомогла інакше подивитись на власні помилки.

ЯКИЙ ПОЖИТОК Я ОТРИМАВ. До того, як я почав вивчати Біблію, я зосереджувався виключно на собі. Але з допомогою Єгови та моєї коханої дружини, з якою ми одружені вже сім років, я став більш співчутливим. Ми з дружиною мали нагоду навчати біблійної правди кількох людей. Дехто з них боровся з великими проблемами. Коли бачу, як любов Єгови змінює їхнє життя, то отримую надзвичайну радість. Вона не йде в порівняння з жодною радістю, яку може принести навіть найбільше досягнення в карате.

[Вставка на сторінці 14]

«Мене дуже зворушило знання про те, що наш мудрий і всемогутній Творець дбає про мене особисто»

 [Рамка/Ілюстрація на сторінці 15]

«Дякую вам за цю чудову рубрику»

Чи вам подобається читати розповіді про те, як Біблія змінює життя людей? У цьому журналі надруковано лише дві такі розповіді. З серпня 2008 року у «Вартовій башті» було надруковано понад 50 таких статей. Рубрика «Біблія змінює життя» стала улюбленою для багатьох наших читачів. Чому?

У цих статтях ідеться про людей різного походження. Декотрі з них перед тим, як пізнали правду про Бога, були успішними людьми, але не бачили справжньої мети в житті. Іншим доводилося долати такі проблеми, як агресивна вдача, зловживання наркотиками чи алкоголізм. Декотрі знали Єгову змалечку, але пізніше покинули його. Усі ці розповіді показують: людина в стані змінитися, якщо прагне подобатися Богові. Такі зміни завжди були тільки на добро. Як ці розповіді впливають на наших читачів?

Одна читачка розповідає, як стаття з видання за 1 лютого 2009 року допомогла деяким жінкам, що відбувають покарання у в’язниці:

▪ «Багатьом ув’язненим близькі почуття людей, про яких ідеться у статті. Фотографії до і після з короткими відомостями про особу справляють особливе враження. Чимало в’язнів мали таке ж минуле. Ці оповіді спонукали двох жінок погодитись на біблійне вивчення» (С. В.).

Деякі оповіді особливо зворушливі. Наприклад, у журналі за 1 квітня 2011 року йшлося про Гуадалупе Вільяреал, який порвав з гомосексуалізмом, щоб служити Єгові. Ось лише два відгуки читачів на цю статтю:

▪ «Приклад Гуадалупе торкнувся мого серця. Дуже приємно бачити, як любов до Єгови та його Слова може докорінно змінити людину» (Л. Ф.).

▪ «Колись я намагався проповідувати кожному, навіть гомосексуалістам. Але пізніше піймав себе на думці, що почав уникати цих людей. Стаття була для мене дуже своєчасною. Вона допомогла подивитися на цих людей очима Єгови і побачити в них його майбутніх служителів» (М. К.).

Ще одна розповідь, яка дуже зворушила читачів, була надрукована в журналі за 1 серпня 2011 року. У ній ішлося про Вікторію Тонг, яка мала важке дитинство. Їй було нелегко повірити, що Єгова любить її, навіть після багатьох років служіння йому. Вона розповіла, що́ допомогло їй поступово переконатися в любові Єгови. Ось відгуки деяких читачів:

▪ «Розповідь Вікторії зігріла моє серце. Я зазнала багато лиха в житті. І навіть будучи охрещеним Свідком чимало років, я все ще борюся з негативним мисленням. Історія Вікторії заохотила мене наполегливіше працювати над собою, щоб подивитися на себе очима Єгови» (М. М).

▪ «В юності я приохотився до порнографії. Недавно стався рецидив. Я звернувся до старійшин збору по допомогу і поступово переборов свою проблему. Старійшини запевнили мене в Божому милосерді та любові. Але інколи мене проймає почуття нікчемності. Здається, що Єгова не любить мене. Розповідь Вікторії мені дуже допомогла. Коли думаю, що Бог мені не може пробачити, то ніби кажу, що жертва його Сина не в стані загладити моїх гріхів. Я прикріпив на видне місце цю статтю, щоб перечитувати її та роздумувати над нею, коли охоплює почуття нікчемності. Дякую вам за цю чудову рубрику» (Л. К.).