Я НАРОДИЛАСЯ 10 грудня 1968 року в провінції Північний Ілокос (Філіппіни). Я була сьомою з десяти дітей. Як і більшість філіппінців, ми виховувались у католицькій вірі. У 1986 році я закінчила школу і хотіла стати медсестрою. Однак моя мрія не справдилася, тому що я підхопила тяжку хворобу. Я навіть думала, що помру. У розпачі я просила в Бога допомоги і пообіцяла, що якщо одужаю, то буду служити йому все своє життя.

Після довгого лікування я зрештою одужала і не забула своєї обіцянки. Тож у червні 1991 року я поступила в біблійну школу п’ятидесятників. Студентів запевняли, що завдяки навчанню вони отримають «дар благодаті святого духу». Я хотіла мати дар зцілення. У школі нас вчили, що такий дар можна отримати завдяки посту і молитвам. Мені дуже хотілося, щоб інші вважали, ніби я маю цей «дар». Одного разу, в час, відведений для молитов, я підслухала, як моя однокласниця молилася вголос у кутку кімнати. Коли вона вже закінчувала молитися, я швиденько повернулася на місце, де мала стояти навколішках. Потім я дослівно розповіла їй, про що вона просила у своїй молитві, і вона повірила, що я маю «дар благодаті»!

Під час навчання в школі у мене виникало багато запитань. Наприклад, у Матвія 6:9 сказано про Батька і його ім’я. Я запитувала: «Хто той Батько, про якого говорив Ісус?» і «Чиє ім’я треба святити?» Відповіді моїх вчителів переважно були нечіткими і не задовольняли мене. Вони розповідали мені про Трійцю і казали, що це таємниця. Мене це дуже заплутувало. Та все ж я продовжувала вчитися на пастора.

У біблійній школі нас навчали, що Свідки Єгови пропагують найгіршу з фальшивих релігій. Їх називали антихристами. У мене розвинулась відраза до цієї релігії.

На другому році навчання під час канікул я поїхала додому відвідати батьків. Кармен, одна з моїх старших сестер, дізнавшись, що я приїхала, прийшла побачитися зі мною. Тоді вона вже була охрещеним Свідком Єгови і повночасним служителем. Коли вона намагалась розповісти  мені щось про Бога, я розгнівано відповіла: «Я знаю Бога, якому служу!» Я накричала на неї, штовхнула і більше не дозволяла говорити мені про Бога.

Після того як я повернулась у біблійну школу, Кармен вислала мені брошуру «Чи вам вірити в Трійцю?» *. Я відразу зім’яла її та кинула у вогонь. Я все ще злилася на сестру.

Протягом навчання в біблійній школі мені вдалося навернути на свою віру декількох людей. Особливо я пишалася тим, що моя мама і брат також стали п’ятидесятниками.

У березні 1994 року я закінчила біблійну школу п’ятидесятників. Як згадувалось у вступі, на випуск приїхав проповідник. Усім нам, випускникам, хотілося бути ближче до нього, бо ми вірили, що він має дар зцілення. Ми вийшли до нього на сцену і почали разом з ним стрибати та плескати в долоні під звуки музики. Потім кожен, кого він торкався, падав на землю, «відпочиваючи у дусі» *. Він торкнувся мене, і я теж впала, знепритомнівши. Коли я прийшла до себе, мене охопив страх. Однак я відчула, що отримала дар зцілення, тому дуже тішилася.

Невдовзі я застосувала свій дар, зціливши хвору дитину, яка мала високу температуру. Коли я помолилася, дитина відразу почала пітніти і температура спала. Нарешті я відчула, що зможу сповнити обіцянку, яку дала Богові. Дивно, але в серці у мене була порожнеча. Десь глибоко я розуміла, що існує лише один Бог, проте я не знала, хто він. Крім того, мене мучили сумніви щодо вчень моєї церкви.

Після всього цього я почала ще більше ненавидіти Свідків Єгови. Як тільки до моїх рук потрапляла їхня література, я її спалювала. Потім сталося щось несподіване. Я дізналася, що мама більше не хоче бути п’ятидесятницею, і це мене просто шокувало. Кармен почала вивчати з нею Біблію! Я дуже гнівалася на свою сестру.

Якось я знайшла у мами вдома журнал «Пробудись!». Зазвичай я б спалила його, але мені стало цікаво, що вона читає. Я почала гортати сторінки і натрапила на статтю про чоловіка, який твердо тримався церковних вчень. Однак коли він став читати публікації Свідків разом з Біблією, він переконався, що вчення про Трійцю, пекло і безсмертну душу є небіблійними. Це торкнулось мого серця. Саме з цими вченнями я хотіла розібратися. Тоді у мене з’явилося сильне бажання знайти біблійну правду.

 Прочитавши в журналі «Пробудись!» життєпис колишнього алкоголіка і наркомана, який зробив у своєму житті великі зміни завдяки вивченню Біблії, я почала читати літературу Свідків Єгови. Я знайшла брошуру «Божественне Ім’я, яке буде навіки тривати» *. З неї я довідалася, що ім’я Бога — Єгова. Як же я раділа, пізнаючи правду про єдиного правдивого Бога! (Повторення Закону 4:39; Єремії 10:10).

Я потай читала публікації Свідків і зрозуміла багато інших біблійних істин. Наприклад, у школі п’ятидесятників мене вчили, що Ісус — це Бог, а з Біблії я дізналася, що він «Син живого Бога» (Матвія 16:15, 16).

Коли я знову зустрілася з Кармен, то дуже її здивувала, попросивши брошуру «Божественне Ім’я, яке буде навіки тривати» і ще деякі публікації. Я стільки років навчалась у біблійній школі, але так і не знайшла правди: я була засліплена. Тепер же моє серце переповнювала радість від того, що я пізнавала правду з Біблії. Я в повній мірі зрозуміла значення Ісусових слів: «Ви пізнаєте правду, і правда зробить вас вільними» (Івана 8:32). Біблійні істини почали змінювати моє життя.

Якийсь час я вважала, що мені вдасться таємно поклонятись Богу Єгові і продовжувати служити пастором. Та невдовзі я зрозуміла, що вже не можу навчати багатьох п’ятидесятницьких доктрин. Проте у мене були побоювання: як я буду забезпечувати себе, якщо перестану служити пастором? І яка це буде ганьба для церкви п’ятидесятників, якщо хтось із пасторів стане Свідком Єгови! Тож я продовжувала служити пастором, але не навчала фальшивих доктрин.

Кармен під час наступної зустрічі порадила мені відвідати зібрання Свідків Єгови. Оскільки я деколи приїздила в місто Лаоаг в головну церкву п’ятидесятників, то вирішила, що таємно піду там у Зал Царства, місце зібрань Свідків Єгови. Я познайомилася з повночасною служителькою того збору Альмою Преціозою Вілларін, яку називали «Прешес» («Дорогоцінною»). Я погодилась вивчати з нею Біблію, незважаючи на те що досі відчувала неприязнь до Свідків.

Моя сестра була надзвичайно терпелива зі мною, ділячись біблійними істинами. Тепер я побачила, що Прешес виявляє таке саме терпіння. Вона допомагала  мені зрозуміти Біблію, хоча я дратувалася, сперечалася з нею і деколи підвищувала голос, обстоюючи те, чого мене навчили раніше. Прешес та інші Свідки цікавилися мною, виявляли смирення і лагідність. Це зворушило моє серце, і в мене з’явилось бажання служити Єгові.

У липні 1995 року я зрозуміла, що мушу перестати служити пастором. Чому? В Об’явлення 18:4 про фальшиву релігію сказано: «Вийди з неї, народе мій, якщо не хочеш розділити вину за її гріхи і зазнати кар, посланих на неї». А як же я буду заробляти на життя? З Євреїв 13:5 я знала, що́ Бог обіцяє тим, хто виконує його волю: «Я нізащо тебе не залишу й ніколи тебе не покину».

Хоча мій батько і брат запекло противилися мені, але за два тижні до свого хрещення я набралася сміливості, поїхала додому і спалила всі речі, які використовувала, служачи пастором. Після цього я усвідомила, що втратила всю ту особливу силу, яку отримала раніше. В минулому під час сну я постійно відчувала, ніби на мене щось тисне. Це відчуття теж зникло. Я вже жодного разу не бачила тіней, які до того з’являлись у вікні моєї кімнати. Завдяки вивченню Біблії я зрозуміла, що сьогодні будь-які так звані дари, наприклад дар зцілення, походять не від Бога, а від злих духів. Я надзвичайно рада, що звільнилась від їхнього впливу, подібно до служниці, яку Павло звільнив від «демона віщування» (Дії 16:16—18).

Я дуже тішилася, що разом зі мною у вересні 1996 року охрестилася, ставши Свідком Єгови, і моя мама! Після свого хрещення я розпочала повночасне служіння і багато років з радістю його виконувала.

Я вийшла заміж за Свідка, на ім’я Сільвер. Ми маємо доньку і виховуємо її, намагаючись прищепити біблійні істини. Декілька моїх сестер також служать Єгові. Хоча мені шкода тих років, коли я не знала Бога, але я справді щаслива, бо тепер знаю Бога, якому служу.