Приблизно через чотириста років після написання останньої книги Єврейських Писань виконалося пророцтво Михея про народження Месії: у Віфлеємі народився Ісус. А через 30 років, у 29 році н. е., здійснилася перша частина Даниїлового пророцтва про прихід Месії: під час хрещення Ісуса Бог помазав його святим духом. І так, у точно визначений час, з’явився довгоочікуваний Месія — обіцяне Насіння.

Відразу після цього Ісус розпочав своє служіння, «звіщаючи добру новину про Боже царство» (Луки 8:1). Згідно з передреченням, Ісус був добрим, лагідним і щиро цікавився іншими. Його вчення мали практичну цінність і були сповнені любові. Він зціляв людей «з усілякими хворобами», і це доводило, що з ним був Бог (Матвія 4:23). Люди різного віку, які натовпами стікалися до Ісуса, могли сказати подібно до одного з його учнів: «Ми знайшли Месію»! (Івана 1:41).

Ісус передрік, що незадовго до того, як його Царство запанує над землею, по всьому світі будуть війни, землетруси та багато інших лих. Він заклика́в кожного «пильнувати» (Марка 13:37).

Ісус був досконалою людиною і залишився слухняним Богові. Але зрештою вороги вбили його. Померши, він приніс досконалу жертву. Завдяки їй Бог поверне людям втрачене Адамом і Євою — можливість вічно жити в Раю.

Смерть Ісуса і те, що через три дні Бог воскресив його як могутню духовну особу, було сповненням пророцтв. Воскреслий Ісус з’явився понад 500 своїх учнів. Перш ніж піднятися на небо, він наказав своїм послідовникам звіщати «людям з усіх народів» добру новину про нього і про його Царство (Матвія 28:19). Чи вдалося їм виконати цей наказ?

На основі Матвія, Марка, Луки, Івана, 1 Коринфян.