«Хто не прощає іншим, той спалює мости, якими йому ще доведеться пройти». Ці слова британського історика XVII століття Едварда Герберта звертають увагу на те, чому слід прощати інших: рано чи пізно нам також прийдеться просити в них вибачення (Матвія 7:12). Однак є набагато важливіша причина прощати. Поміркуймо над словами апостола Павла з Колосян 3:13. (Прочитайте).

Оскільки всі ми недосконалі, то часом дратуємо чи ображаємо інших, а вони — нас (Римлян 3:23). Як нам зберігати мир з такими, як ми, недосконалими людьми? Говорячи під Божим натхненням, Павло радить виявляти до наших ближніх терпимість і прощати їх. Ця порада настільки ж актуальна сьогодні, як і майже дві тисячі років тому, в час свого написання. Уважно проаналізуймо Павлові слова.

«Терпеливо зносьте один одного». Вислів «терпеливо зносьте» — це переклад грецького слова, яке має значення «бути терпимим або поблажливим». Як сказано в одному довідковому виданні, християни виявляють цю рису, якщо «охоче терплять людей, чиї вади аби неприємні риси характеру їх дратують». А слова «один одного» вказують на те, що терпимість має бути взаємною. Пам’ятаючи, що деякі риси нашого характеру дратують інших, ми не дозволимо, щоб риси, які нам не подобаються в певній людині, стали на заваді мирних стосунків з нею. А втім, як діяти, якщо хтось грішить проти нас?

«Продовжуйте з готовністю прощати». На думку одного біблеїста, грецьке слово, перекладене як «з готовністю прощати», «має набагато глибший зміст, ніж слово “вибачати” або “відпускати гріхи”... воно вказує на те, що хтось прощає великодушно». В іншому джерелі сказано, що це слово може означати «виявити ласку, зробити милість, піти комусь назустріч». Ми поводимося великодушно, коли з готовністю прощаємо людей, навіть якщо «маємо підстави на [них] поскаржитись». Але чому нам слід охоче виявляти милість до інших? Хоча б тому, що незабаром ми самі потребуватимемо, щоб наш кривдник зробив нам таку ж милість і простив нас.

«Оскільки Єгова з готовністю простив вам, робіть так і ви». Найвагоміша причина, з якої ми повинні охоче прощати,— це те, що Бог Єгова охоче прощає нам (Михея 7:18). Лишень подумайте про велику милість, яку Єгова дарує розкаяним грішникам! На відміну від нас, Єгова не грішить. І все ж він з готовністю і цілковито прощає тих, хто розкаюється у своїх гріхах, хоча добре знає, що ніколи не потребуватиме, щоб ці грішники виявили до нього таку саму милість, простивши його. Справді, Єгова подає найліпший приклад у тому, як з готовністю прощати розкаяних грішників!

Милосердя Єгови наближає нас до нього і спонукує наслідувати його (Ефесян 4:32—5:1). Тож було б добре поміркувати: «Оскільки Єгова великодушно прощає мої гріхи, то хіба я можу не простити таку ж недосконалу людину, як я, якщо вона щиро розкаюється в своєму гріху переді мною?» (Луки 17:3, 4)