Я виростав у часи громадянської війни в містечку Рмайш, що неподалік лівансько-ізраїльського кордону. Досі не можу забути людей, які стали невинними жертвами вибухів наземних мін та залишилися без рук і без ніг. Життя було важким, повсюдно лютували злочинність і насилля.

Наша сім’я належала до Маронітської церкви, однієї зі Східних католицьких церков. Батько постійно працював, бо мусив забезпечувати сім’ю з 12 осіб, і не мав часу ходити до церкви. Однак мама старалася, щоб усі в сім’ї відвідували богослужіння. Згодом я побачив, що церква, як і суспільство в цілому, не підтримує беззахисних.

У підлітковому віці я захопився кунг-фу. Я інтенсивно тренувався, опанував техніку ударів руками та ногами і навчився володіти різною зброєю, яку застосовують у бойових мистецтвах. Я міркував: «Зупинити війну мені не під силу, але я можу зупинити тих, хто чинить насилля». Коли я бачив бійку двох людей, то відразу в неї втручався. Я мав запальну вдачу і вибухав гнівом через будь-яку дрібницю. У південній частині Лівану всі мене боялися, тому що я вів власну війну проти несправедливості і насилля.

У 1980 році я став членом клубу кунг-фу в Бейруті. У той час на місто щодня падали бомби, снаряди і ракети, але, незважаючи ні на що, я ходив на тренування. Усе в моєму житті зводилося до того, що я їв, спав і намагався наслідувати Брюса Лі, китайського та американського кіноактора й легендарного майстра кунг-фу. Я носив таку ж зачіску, як в нього, копіював його ходу і бойові крики. Я ніколи не усміхався.

Я поставив за мету стати майстром кунг-фу в Китаї. Якось ввечері, коли я напружено тренувався, готуючись до подорожі в Китай, хтось постукав у двері. Це був мій друг  і двоє Свідків Єгови. Стоячи перед ними в чорній формі, весь мокрий від поту, я сказав: «Я нічого не знаю про Біблію». Я навіть не здогадувався, що ця розмова повністю змінить моє життя.

Свідки пояснили мені з Біблії, чому людям не під силу викоренити несправедливість і насилля. Вони розказали, що головним винуватцем насправді є Сатана Диявол (Об’явлення 12:12). Мене вразили спокій і впевненість Свідків. Я був зворушений, коли дізнався, що Бог має ім’я (Вихід 15:3). Крім того, Свідки показали мені слова з 1 Тимофія 4:8: «Тілесні вправи корисні лише де в чому, а відданість Богу корисна в усьому, оскільки має обітницю життя теперішнього і майбутнього». Ці слова сильно вплинули на мене.

На жаль, я втратив зв’язок зі Свідками, бо мої рідні заборонили їм до нас приходити. І все ж я вирішив, що припиню займатися кунг-фу і почну вивчати Біблію. Це не сподобалося моїм братам, але я твердо постановив розшукати Свідків Єгови і попросити їх про вивчення Біблії.

Я шукав Свідків, та ніяк не міг знайти. Тоді в моєму житті був важкий період: раптово помер батько і ще кілька трагедій одна за другою спіткали нашу сім’ю. Я почав працювати в будівельній компанії. Якось мій співробітник, на ім’я Адель, зупинив мене і запитав, чому я такий засмучений. Він розповів мені про біблійну надію на воскресіння. Наступні дев’ять місяців цей дбайливий і добрий Свідок терпеливо вивчав зі мною Біблію.

Набуваючи знань з Божого Слова, я зрозумів, що мушу докорінно змінити свою особистість. Це було нелегко. Я був дратівливий і швидко виходив із себе. За допомогою Біблії я навчився приборкувати свою запальну вдачу і перестав поводитись імпульсивно. Наприклад, в Матвія 5:44 наводиться порада Ісуса: «Не переставайте любити своїх ворогів і молитися за своїх гонителів». А в Римлян 12:19 дається настанова: «Не мстіться самі за себе... бо написано: “Помста моя, я відплачу”,— говорить Єгова». Завдяки цим та іншим біблійним віршам з часом мені вдалося знайти душевний мир.

Спершу мої рідні були проти того, щоб Свідки Єгови вивчали зі мною Біблію, але згодом вони почали поважати Свідків. Один з моїх братів тепер служить Єгові, а мама до кінця свого життя обстоювала перед іншими наші переконання.

До того ж благословенням для мене стала моя чудова та віддана дружина Аніта. Вона є моєю дорогоцінною напарницею у повночасному служінні. У 2000 році ми оселилися в місті Ескільстуна (Швеція) і ділимося біблійними знаннями з тими, хто розмовляє арабською мовою.

Я й досі всім серцем співчуваю людям, які стають жертвами насилля. Але мене переповнюють радість і мир, бо я знаю справжню причину страждань і впевнений, що Бог невдовзі покладе край усілякому злу (Псалом 37:29).