НЕЩОДАВНО кримінальні суди однієї західної країни засудили до страти двох чоловіків, звинувачених у вбивстві. Коли з’ясувалося, що свідчення проти них були неправдивими, адвокати доклали всіх зусиль, щоб відновити справедливість, і добилися звільнення одного засудженого. Але іншому не змогли допомогти навіть найкращі юристи, бо його вже стратили.

Оскільки такі прикрі помилки стаються в будь-якій судовій системі, Біблія заохочує: «По справедливості і тільки по справедливості мусиш чинити» (Повторення Закону 16:20, «Біблія з коментарями»). Дотримуючись цього наказу, судді сприяють добробуту громадян. У стародавньому Ізраїлі на основі Божого закону була створена судова система, яка відзначалася безсторонністю і справедливістю. Проаналізуймо цей Закон і подивімося, чи дійсно «всі... дороги [Бога] справедливі» (Повторення Закону 32:4).

Коли судді компетентні, справедливі і некорумповані, то це приносить благо суспільству. У Божому законі, даному Ізраїлю, зверталась особлива увага саме на такі риси суддів. На початку мандрівки ізраїльтян пустелею Бог наказав Мойсею знайти «мужів здібних, богобоязливих, мужів справедливих, що ненавидять зиск» і поставити їх суддями над народом (Вихід 18:21, 22). Через сорок років Мойсей знову наголосив на тому, що судді мають бути «мудрі, досвідчені та розсудливі» (Повторення Закону 1:13—17, переклад Р. Турконяка).

Пройшло кілька століть, і юдейський цар Йосафат * наказав суддям: «Дивіться, що ви робите, бо ви виконуєте не людський суд, а суд Господній; і Він з вами у справах суду. Тому нехай буде страх Господній на вас: чиніть обережно, бо нема в Господа, Бога нашого, несправедливості, ні упередженості, ні підкупу» (2 Хронік 19:6, 7, «Біблія з коментарями»). Так цар нагадав суддям, що на їхні рішення не має впливати упередженість чи жадібність, бо вони будуть відповідати перед Богом за негативні наслідки цих рішень.

Коли ізраїльські судді дотримувалися високих норм Бога, то це давало народу відчуття захисту і безпеки. Але в Божому законі містилися також принципи, які допомагали справедливо вирішувати навіть найскладніші справи. Розгляньмо деякі з цих принципів.

Хоча суддями вибирали мудрих і здібних чоловіків, вони не мали судити, покладаючись на свої здібності та розум. Бог Єгова дав ізраїльським суддям принципи, тобто настанови, завдяки яким вони могли виносити правильні рішення. Ось кілька з них.

Ретельно досліджуйте справу. Бог через Мойсея наказав суддям в Ізраїлі: «Вислуховуйте суперечки між вашими братами, і розсуджуйте  справедливо» (Повторення Закону 1:16). Судді можуть винести справедливе рішення лише тоді, коли їм відомі всі факти, що стосуються справи. Тому Бог наказав: «Будеш допитуватися, і будеш досліджувати, і будеш добре питати». Перш ніж винести вирок, судді повинні були переконатися, що звинувачення в злочині правдиве (Повторення Закону 13:15; 17:4).

Вислуховуйте свідків. У дослідженні справи дуже важливу роль відігравали показання свідків. У Божому законі було сказано: «Недостатньо одного свідка проти кого-небудь у якій-небудь провині й у якому-небудь злочині й якому-небудь гріху, яким він згрішить: за словами двох свідків, або за словами трьох свідків відбудеться [усяка] справа» (Повторення Закону 19:15, переклад Філарета). Крім того, Божий закон наказував свідкам: «Не будеш розносити неправдивих поголосок. Не покладеш руки своєї з несправедливим, щоб бути свідком неправди» (Вихід 23:1).

Вимагайте від свідків чесних показань. Суворе покарання стримувало від того, щоб давати неправдиві свідчення: «Судді добре дослідять, а ось свідок — неправдивий той свідок, неправду говорив на брата свого, то зробите йому так, як він замишляв був зробити своєму братові,— і вигубиш зло з-посеред себе» (Повторення Закону 19:18, 19). Тож якщо хтось казав у суді неправду, щоб заволодіти чимось зі спадку іншого, то мав віддати з власного майна рівно стільки, скільки хотів відібрати. Якщо ж хтось навмисно говорив неправду про невинну людину, щоб її покарали смертю, то він сам мав понести смертну кару. Ця настанова спонукувала завжди говорити правду.

Судіть безсторонньо. Зібравши всі наявні докази і детально їх розглянувши, судді виносили вирок. На цьому етапі судової справи треба було взяти до уваги вкрай важливий принцип з Божого закону: «Не будеш упередженим щодо вбогого,  і не вважатимеш на особу багатого. По правді будеш судити ближнього твого» (Левит 19:15, «Біблія з коментарями»). У кожній справі судді мали приймати рішення, зважаючи на об’єктивні факти, а не на зовнішній вигляд людини чи її становище в суспільстві.

Вищезгадані принципи, які багато століть тому були чітко викладені в Божому законі, мають практичну цінність і для сучасного судочинства. Дотримуючись їх, можна уникнути порушень законів у ході судового процесу та хибних судових рішень.

Звертаючись до ізраїльтян, Мойсей запитав: «Хто інший такий великий народ, що має постанови й закони такі справедливі, як увесь той Закон, що я даю перед вами сьогодні?» (Повторення Закону 4:8). Справді, жоден інший народ не мав таких переваг. За правління царя Соломона, який в юності намагався виконувати закони Єгови, ізраїльтяни «їли й пили та тішилися», живучи в безпеці, мирі і достатку (1 Царів 4:20; 5:5).

На жаль, той народ відвернувся від свого Бога. Через пророка Єремію Бог сказав: «Ось вони слово Господнє відкинули,— що ж за мудрість ще мають вони?» (Єремії 8:9). Унаслідок цього Єрусалим став «містом крови», наповненим всякою «гидотою». Урешті-решт місто було зруйноване і залишалося спустошеним упродовж 70 років (Єзекіїля 22:2; Єремії 25:11).

Пророк Ісая жив у буремний період історії ізраїльського народу. Аналізуючи минуле, він висловив глибоку істину про Бога Єгову та його Закон: «Коли на землі Твої суди, то мешканці світу навчаються правди» (Ісаї 26:9).

Ісая дуже тішився, коли під Божим натхненням записав пророцтво про правління Месіанського Царя, Ісуса Христа: «Він не на погляд очей своїх буде судити, і не на послух ушей Своїх буде рішати, але буде судити убогих за правдою, і правосуддя чинитиме слушно сумирним землі» (Ісаї 11:3, 4). Яке ж чудове майбутнє чекає всіх підданих Месіанського Царя Божого Царства! (Матвія 6:10).