«ЧОМУ Я? Чому Бог дозволив, щоб це сталося зі мною?» Такі запитання не давали спокою 24-річному Сіднею з Бразилії. Нещасний випадок на водній гірці назавжди прикував його до інвалідного візка.

Через страждання, спричинені трагедією, хворобою, смертю близької людини, стихійним лихом чи війною, люди нерідко розчаровуються в Богові. І це не є чимось новим. Ще у стародавні часи в житті патріарха Йова траплялася біда за бідою. Він помилково звинувачував у цьому Бога, кажучи: «Я волаю про допомогу, а ти не відповідаєш мені, встаю, а ти лише дивишся на мене. Ти став жорстоким до мене, своєю могутньою рукою вражаєш мене» (Йова 30:20, 21).

Йов не знав, хто винен у його стражданнях, і не розумів, чому вони спіткали його. На щастя, Біблія пояснює, чому стається горе, а також вчить нас правильно реагувати на нього.

У Біблії про Бога сказано: «Його діла досконалі, всі його дороги справедливі. Він — Бог вірний, він ніколи не поводиться несправедливо. Він праведний і правдивий» (Повторення Закону 32:4). Тож чи може «праведний і правдивий» Бог хотіти, щоб люди страждали, і насилати лиха, аби карати чи очищати їх?

Аж ніяк. У Божому Слові читаємо: «Під час випробування хай ніхто не говорить: “Мене випробовує Бог”, тому що Бога неможливо випробовувати злом і сам він нікого злом не випробовує» (Якова 1:13). З Біблії видно, що Бог дав людям досконалий початок. Він поселив першу пару, Адама і Єву, в чудовій домівці, подбав про всі їхні потреби і дав їм змістовну роботу. Бог сказав їм «народжувати дітей, розмножуватись і наповнювати землю» та оволодівати нею. Без сумніву, Адам і Єва не мали жодних причин бути розчарованими в Богові (Буття 1:28).

Усе ж сьогодні умови життя далеко не досконалі. Людство як у минулому, так і тепер перебуває в жалюгідному становищі. Якими ж правдивими є слова з Римлян 8:22: «Досі все створіння разом стогне та мучиться». Що ж сталося?

Аби зрозуміти, чому існують страждання, пригадаймо, звідки вони беруть свій початок. Зведені бунтівним ангелом, якого пізніше було названо Сатаною Дияволом, Адам і Єва відкинули Божі моральні норми, порушивши наказ не їсти «з дерева знання добра і зла». Диявол сказав Єві, що, не послухавшись Бога, вони не помруть, і так звинуватив Бога у брехні. Сатана також звинуватив Бога у тому, що він не дозволяє своїм підданим самим вирішувати, що є правильним, а що ні (Буття 2:17; 3:1—6). Сатана натякав, що без Божого правління людям житиметься краще. Через усе це постало важливе спірне питання: «Чи Бог має право керувати людьми?».

Диявол підняв ще одне спірне питання. Він звинуватив людей у тому, що вони служать Богові з егоїстичних спонук. Ось що Диявол сказав Богові про вірного Йова: «Чи ж ти не огородив його і дім його, і все, що він має?... Але якщо ти простягнеш свою руку й уразиш все, що він має, то він точно прокляне тебе прямо в лице» (Йова 1:10, 11). Хоча Сатана говорив про Йова, він мав на увазі, що всі люди служать Богу заради користі.

Як можна було раз і назавжди вирішити ці важливі спірні питання? Всезнаючий Бог знайшов найкраще вирішення, таке, що нікого не залишить розчарованим (Римлян 11:33). Він дозволив людям певний час самим керувати собою, аби стало очевидним, чиє правління краще.

Жалюгідне становище, в якому опинився світ, беззаперечно доводить, що людське правління зазнало цілковитої невдачі. Уряди не змогли встановити на землі мир, подбати про  безпеку та принести людям щастя. Більш того, через них наша планета опинилася на межі знищення. Це ще раз підтверджує правдивість біблійної істини, що «не в волі того, хто йде, скеровувати свої кроки» (Єремії 10:23). Лише правління Бога може принести людству тривалий мир, щастя і добробут, адже у цьому полягає його намір (Ісаї 45:18).

Як Бог сповнятиме свій намір щодо людства? Пригадаймо, Ісус вчив своїх послідовників молитися: «Нехай прийде твоє Царство. Нехай виконується твоя воля як на небі, так і на землі» (Матвія 6:10). У визначений час Бог за допомогою свого Царства усуне всі причини страждань (Даниїла 2:44). Бідність, хвороби і смерть кануть у далеке минуле. Вбогим Біблія дає таку обіцянку: «Визволить [Бог] бідного, що благає про допомогу» (Псалом 72:12—14). Тих, хто хворіє, Біблія запевняє: «Жоден мешканець не скаже: “Я хворий”» (Ісаї 33:24). А про людей, котрі померли і перебувають у Божій пам’яті, Ісус сказав, що «надходить година, коли всі, хто перебуває в пам’ятних гробницях... вийдуть» (Івана 5:28, 29). Які ж зворушливі обіцянки!

Приблизно через 17 років після нещасного випадку Сідней, про якого згадувалося на початку статті, сказав: «Я ніколи не звинувачував Бога Єгову в тому, що сталося, однак мушу визнати, що спершу був розчарований у ньому. Бувають дні, коли я дуже пригнічений, і деколи просто не можу стримати сліз, думаючи про свій стан. Але Біблія допомогла мені зрозуміти, що та трагедія не була покаранням від Бога. У ній говориться, що на “усіх має вплив час і випадок”. Молитва до Єгови та роздуми над окремими біблійними віршами зміцнюють мене духовно і допомагають не опускати рук» (Екклезіаста 9:11; Псалом 145:18; 2 Коринфян 4:8, 9, 16).

Іноді нас може охоплювати розчарування в Богові. Якщо ми пам’ятаємо, чому він допускає страждання і що невдовзі зробить для того, аби усунути їхні наслідки, то зможемо подолати його. Біблія запевняє, що Бог «винагороджує тих, хто його наполегливо шукає». Ті, в кого міцна віра в нього і його Сина, ніколи не розчаруються (Євреїв 11:6; Римлян 10:11).