Біблійна розповідь, записана в Дії 2:5—11, показує, що на свято П’ятидесятниці 33 року н. е. в Єрусалимі зібрався великий натовп. Про людей, котрі приходили до Єрусалима, згадував також тогочасний юдейський письменник Філон.

Він писав: «Незліченні натовпи прибувають на кожне свято з різних міст, із заходу та сходу, з півночі та півдня, суходолом і морем». Крім того, Філон процитував уривок з листа Агріппи I, внука Ірода Великого, до римського імператора Калігули. Говорячи про Єрусалим, Агріппа зазначив: «Святе місто... є столицею не тільки провінції Юдеї, але й багатьох інших провінцій, і причиною цього стали поселення юдеїв, які колись виникли в сусідніх краях».

Агріппа перерахував території, в яких були засновані юдейські колонії, зокрема такі далекі краї, як Месопотамія, Північна Африка, Мала Азія, Греція та острови Середземномор’я. «Цей перелік прямо не вказує на те, що юдеї подорожували до Єрусалима,— каже біблеїст Йоахім Єреміас,— але це мається на увазі, адже всі дорослі юдеї були зобов’язані приходити туди на поклоніння» (Повторення Закону 16:16).

Кожного року в Єрусалимі відзначалося три свята: Пасха, П’ятидесятниця і Свято наметів. У першому столітті на ці свята приходили сотні тисяч людей з цілого Ізраїлю та з інших країв, де мешкали юдеї (Луки 2:41, 42; Дії 2:1, 5—11). Усім їм треба було десь зупинитися.

Дехто ночував у друзів, а хтось — у заїжджих дворах або гостьових будинках. Інші розкладали намети в самому місті чи за його мурами. Під час свого останнього перебування в Єрусалимі Ісус мешкав у сусідньому селі Віфанія (Матвія 21:17).

Поблизу храму знайдено руїни багатьох споруд, в яких були купальні. Вважається, що ці споруди були гостьовими будинками, де приїжджі могли переночувати та обмитися перед тим, як входити у храм. Напис, знайдений в одній з таких споруд, вказує на те, що Теодот, священик і начальник місцевої синагоги, «збудував цю синагогу, щоб читати в ній Тору, і... побудував для заїжджих гостей будинок, кімнати та резервуари для води».