Християни й ім’я

НІХТО не може напевно сказати коли правовірні євреї перестали вимовляти Боже ім’я вголос і почали заміщати його єврейськими словами на Бог і Суверенний Господь. Дехто вірить, що вони перестали вживати Божого ім’я ще до Ісусового часу. Але є багато доказів, що первосвященик продовжував вимовляти Боже ім’я в релігійних службах у храмі — зокрема в дні Покути — аж до знищення храму в 70-му р. н.е. Отже, коли Ісус був на землі, то люди знали як вимовляти те ім’я, хоч його не вживалось широко.

Чому євреї перестали вимовляти Боже ім’я? Мабуть, принаймні частково тому, що вони неправильно розуміли третю заповідь: „Не призивай Імення Єгови, Бога твого, надаремно”. (2 Мойсеєва 20:​7, НС) Певно, що ця заповідь не забороняла вживання Божого ім’я. Інакше, чому такі Божі стародавні слуги, як Давид, уживали те ім’я і втішались благословенням від Єгови? І чому Бог вимовив його Мойсеєві, наказавши йому пояснити ізраїльтянам хто це був послав його? — Псалом 17 (18):​2-4, 7, 14 (18:1-3, 6, 13, Переклад Куліша); 2 Мойсеєва 6:2-8.

Все-таки, до Ісусового часу вже був напрям тлумачити помірковані Божі накази дуже нерозсудливо. Наприклад, четверта з Десятьох Заповідей зобов’язувала євреїв святкувати сьомий день у кожному тижні як день відпочинку, Суботу. (2 Мойсеєва 20:8-11) Правовірні євреї розтягнули ту заповідь до безглуздя, і вкладали незчисленні правила, щоб ними керувати навіть найменшими вчинками, яких було можна або не можна виконувати в Суботу. Безсумнівно, з таким самим напрямом вони відносились до поміркованого наказу, щоб не призивати Божого ім’я надаремно, до нерозсудливої крайності, кажучи, що не повиннося навіть вимовляти того ім’я. *

Ісус і ім’я

Чи Ісус наслідував таку небіблійну традицію? Зовсім ні! Він зціляв людей в Суботу, хоч цим нарушував людинотворені правила євреїв і рискував Своїм життям. (Матвія 12:9-14) По суті, Ісус осудив тих фарисеїв бути лицемірами тому, що своїми традиціями  вони перевищували Боже натхнене Слово. (Матвія 15:1-9) Отже, Ісус мабуть не стримувався, щоб не вимовляти Божого ім’я, зокрема беручи до уваги те, що Його власне ім’я Ісус, означає „Єгова є Спасіння”.

Одного разу, Ісус устав у синагозі й прочитав частину книги пророка Ісаї. Те пророцтво з якого Він читав сьогодні є Ісаї 61:​1, 2, в яких то віршах Боже ім’я згадується повторно. (Луки 4:16-21) Чи ж Він не вимовляв би божественного ім’я в тих віршах, заміщаючи його словами „Господь” або „Бог”? Певно, що ні. Робити це значило б наслідувати небіблійну традицію єврейських релігійних провідників. Замість цього, ми читаємо: „Навчав Він їх, як можновладний, а не як ті книжники їхні”.— Матвія 7:29.

 Дійсно, так як ми вже довідались, Він навчив Своїх послідовників молитись до Бога: „Нехай святиться ім’я Твоє”. (Матвія 6:​9) І в молитві того вечора перед Його розп’яттям, Ісус сказав до Свого Отця: „Я Ім’я Твоє виявив людям, що Мені Ти із світу їх дав... Святий Отче,— заховай в Ім’я Своє їх, яких дав Ти Мені”.— Івана 17:​6, 11.

Відносно Ісусового згадування Божого ім’я, то книжка Дер наме Готтес (Ім’я Боже) пояснює, на сторінці 76: „Ми мусимо пам’ятати цей дивний факт, що традиційне розуміння Божого відкриття в Старому Заповіті — це відкриття Його ім’я, яке продовжується до кінця Старого Заповіту, а навіть до кінця Нового, де, наприклад у Івана 17:​6, читаємо: ,Я Ім’я Твоє виявив’ ”.

Так, це не було б розсудливо думати, що Ісус не вживав Божого ім’я, зокрема коли цитував ті вірші Єврейського Письма, в якому воно поміщалось.

Ранні християни

Чи Ісусові послідовники в першому столітті вжвали Боже ім’я? Ісус був наказав їм робити учнів з людей всіх народів. (Матвія 28:​19, 20) Багато людей, яким вони мали проповідувати, нічого не знали про того Бога, Який виявив Себе євреям ім’ям Єгова. Як же християнам ототожнювати правдивого Бога цим людям? Чи ж не вистачило б тільки називати Його Бог або Господь? Ні. Язичники мали своїх власних богів і панів. (1 Коринтян 8:​5) Як же християнам розрізняти між правдивим Богом а фальшивими? Тільки коли будуть уживати ім’я правдивого Бога.

Тому то учень Яків сказав на зборі старших в Єрусалимі: „Симон ось розповів, як зглянувся Бог від початку, щоб вибрати люд із поганів для Ймення Свого. І пророчі слова з цим погоджуються”. (Дії 15:​14, 15) Апостол Петро, в його добревідомій промові в свято П’ятидесятниці, звернув увагу на дуже важливу частину християнської звістки, коли цитував слова пророка Йоіла: „Кожен, хто покличе Ім’я Єгови, той спасеться”.— Йоіла 2:​32 (НС, анг.); Дії 2:21.

Немає жодного сумніву, що для апостола Павла Боже ім’я було дуже важливе. У своєму посланні до Римлян, він цитує ті самі слова пророка Йоіла й заохочує співхристиян виявити їхню віру в ті слова проповідуючи людям Боже ім’я для того, щоб ці, теж, могли спастись. (Римлян 10:13-15) Пізніше він написав у своєму посланні до Тимофія: „Нехай кожен, хто називає ім’я Єгови, зречеться неправедності”. (2 Тимофія 2:​19, НС) При закінченні першого століття, апостол Іван уживав божественне ім’я в своїх писаннях. Вислів „Алілуя”, значить „Хваліть Єгову”, і повторно вживається в книзі Об’явлення.— Об’явлення 19:​1, 3, 4, 6.

Проте, Ісус з Його послідовниками пророкували про відступництво в християнському зборі. Апостол Петро був написав: „Будуть між вас учителі неправдиві”. (2 Петра 2:​1; також дивіться до Євангелія Матвія 13:36-43; Дії 20:​29, 30; 2 Солунян 2:​3; 1 Івана 2:​18, 19.) Ці перестороги сповнились. Один наслідок цього був те, що перестали вживати Божого ім’я. Вони навіть виключили його з їхніх перекладів Біблії! Давайте побачимо як це сталось.

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 14]

Ця ілюстрація єврейського первосвященика, з написом на завої в єврейській мові „Святість Єгові належить”, знаходиться в Ватікані

[Ілюстрація на сторінці 15]

Так як цей німецький переклад Біблії (1805 р.) показує, коли Ісус читав у синагозі з книги пророка Ісаї, то Він вимовляв Боже ім’я вголос.— Луки 4:​18, 19

[Ілюстрації на сторінці 16]

Петро й Павло вживали Боже ім’я коли цитували з Йоілового пророцтва.— Дії 2:​21; Римлян 10:13