Розділ 13

Інстинкт — мудрість, закладена до народження

1. Які міркування висловив Дарвін про інстинкт?

«БАГАТО інстинктів такі разючі, що їх розвиток, мабуть, здасться читачеві утрудненням, достатнім для того, щоб знищити всю мою теорію»,— писав Дарвін. Він, очевидно, розумів, що інстинкт для нього — непереборне утруднення, бо в наступному реченні говориться: «Я можу тут заздалегідь сказати, що не розглядаю питання про походження розумових здібностей, як не розглядав і питання про походження самого життя»¹.

2. Як декотрі вчені сьогодні розглядають інстинкт?

² До витлумачення інстинкту вченим сьогодні не вдалося підійти ближче, ніж колись Дарвіну. Один еволюціоніст каже: «Факт лишається фактом: генетичний апарат не виказує ані найменшої ознаки того, що він може передавати специфічні зразки поведінки. (...) Запитуючи себе, як інстинктивні зразки поведінки взагалі виникли і закріпилися спадково, ми не знаходимо відповіді»².

3, 4. Що сказано в одній книжці про виникнення міграційного інстинкту і що свідчить про незадовільність такого пояснення?

³ Проте автор однієї широковідомої книжки про птахів, на відміну від Дарвіна та інших еволюціоністів, не вбачає труднощів у поясненні одного з найзагадковіших інстинктів — міграційного. Він пише: «Немає сумніву в тому, що то був еволюційний процес: птахи, які походять з теплих країв, мабуть, розліталися хто куди у пошуках їжі»³.

⁴ Чи може така спрощенська відповідь пояснити вражаючі подвиги багатьох перелітних птахів? Ученим відомо, що жодна з таких пробних мандрівок і жоден набутий акт поведінки не закріплюються в генетичному коді й тому не успадковуються нащадками. Міграції, за  загальним визнанням, мають інстинктивний характер і «не залежать від набутого досвіду»⁴. Розгляньмо декілька прикладів.

Дивовижні подвиги перелітних птахів

5. Які перельоти роблять полярного крячка рекордсменом дальності польоту і яке запитання висунув один учений?

⁵ Рекордсменами дальності польоту є полярні крячки. Вони гніздяться за Північним полярним колом, а наприкінці літа летять на південь, щоб провести антарктичне літо на паковій кризі поблизу Південного полюса. Буває, що, перш ніж узяти курс на північ і повернутися в Арктику, вони облітають цілий Антарктичний материк. Таким чином за рік ці птахи долають відстань близько 35 000 кілометрів. В обох полярних регіонах є вдосталь їжі, тож один учений дивується: «Як же вони довідалися, що так далеко є джерела їжі?»⁵ Відповіді еволюційна теорія не дає.

6, 7. Чим дивує міграція славки і які питання допомагають нам збагнути грандіозність її досягнення?

⁶ Такі ж непоясненні для еволюційної теорії і перельоти славки (Dendroica striata). Ця пташка важить усього 20 грамів. І все ж восени вона відважується мандрувати з Аляски до східного узбережжя Канади чи Нової Англії, де накидається на їжу, поповнює запаси жиру й тоді дожидає холодного фронту. А діждавшись, знову вирушає в дорогу. Її кінцевий пункт призначення — Південна Америка, але спершу вона тримає курс на Африку. Пролітаючи над Атлантичним океаном на висоті близько 6000 метрів, вона ловить найсильніший потік повітря, який і скеровує її до Південної Америки.

⁷ Звідки ж ця пташина знає, що треба зачекати на холодний фронт, який для неї означає добру погоду та попутний вітер? Звідки вона знає, що треба злітати вище й вище, де повітря холодне, розріджене й містить на 50 відсотків менше кисню? Звідки вона знає, що тільки на тій висоті дме боковий вітер, який нестиме її до Південної Америки? Звідки вона знає, що треба летіти в напрямку Африки, щоб потім її відносило тим вітром у південно-західному керунку? Пташка діє несвідомо. Долаючи свій міграційний шлях над позбавленим усяких орієнтирів океаном, шлях протяжністю близько 4000 кілометрів і тривалістю три-чотири доби, ця пташка керується виключно інстинктом.

8. Які ще міграційні подвиги було згадано?

 ⁸ Білі лелеки проводять літо в Європі, а на зиму летять за 13 000 кілометрів до Південної Африки. Золотава сивка подорожує з арктичної тундри до аргентинських пампасів. Деякі кулики мігрують за півтори тисячі кілометрів від пампасів — аж до крайнього півдня Південної Америки. Таїтянські кроншнепи (Numenius tahitiensis) летять з Аляски до Таїті та інших островів, долаючи відстань близько 10 000 кілометрів над відкритим океаном. Рубіногорлий колібрі (Archilochus colubris), що важить усього 3 грами, здійснює значно коротший міграційний переліт, але не менш дивовижний, якщо взяти до уваги його розміри. Перетинаючи Мексиканську затоку, він пролітає 1000 кілометрів, причому впродовж 25 годин щосекунди робить до 75 змахів своїми крихітними крильцями. А це понад шість мільйонів змахів крилами без перерви!

9. а) З чого видно, що міграційні здібності не набуваються в процесі навчання, а мусять бути закладені ще до народження? б) Які експерименти з малим буревісником та поштовими голубами показують, що ці птахи — вмілі навігатори?

⁹ Багато молодих птахів здійснює свій перший міграційний переліт без дорослих. Молода довгохвоста зозуля (Endynamys) з Нової Зеландії долає 6500 кілометрів, щоб зустрітися на тихоокеанських островах зі своїми батьками, які вилетіли туди раніше. Буревісник малий мігрує з Уельсу до Бразилії, полишаючи своїх пташенят, котрі вирушать слідом, як тільки навчаться літати. Один буревісник під час 16-денної подорожі пролітав за день у середньому 740 кілометрів. Малого буревісника перевезли з Уельсу до Бостона — далеко від його звичайного міграційного шляху. Проте він повернувся до своєї домівки в Уельсі за 12 з половиною днів, подолавши відстань 5100 кілометрів. Поштові голуби, завезені в якому завгодно керунку за 1000 кілометрів від рідного голубника, поверталися туди за один день.

10. Який експеримент виявив навігаційні здібності пінгвінів Аделі?

¹⁰ І останній приклад — птахи, які не літають, а ходять і плавають. Візьмімо пінгвінів Аделі. Коли їх відвезли за 2000 кілометрів від їхніх колоній, вони швидко зорієнтувалися й вирушили в дорогу, але не до рідної колонії, звідки були взяті, а до відкритого моря, за їжею.  А вже звідти вони попрямували до своєї колонії. Майже цілком темні зими вони проводять у морі. Як же пінгвінам вдається зберігати орієнтацію протягом темної зими? Цього ніхто не знає.

11. Що необхідне птахам для здійснення таких дивовижних подвигів навігації?

¹¹ Тож як усе-таки птахи здійснюють свої навігаційні подвиги? Експерименти показують, що вони можуть орієнтуватися за сонцем та зірками. Схоже, що вони мають внутрішній біологічний годинник, завдяки якому роблять поправку на рух цих небесних тіл. А що, коли небо затягнуте хмарами? У такому разі принаймні декотрі птахи послуговуються внутрішніми магнітними компасами. Але знати компасний напрям — це ще не все. Необхідно, щоб у них в голові була «карта» з відправним та кінцевим пунктами. На цій «карті» має бути зазначений маршрут, оскільки він рідко коли буває прямим. Але все це не стане їм у пригоді, якщо вони не зможуть зорієнтуватися на карті й визначити своє місцеперебування! Щоб установити, в якому напрямі летіти до Уельсу, малий буревісник, котрого випустили в Бостоні, мусив знати, де саме його випустили. Перш ніж знайти дорогу до свого голубника, поштовий голуб повинен був знати, куди його завезено.

12. а) Що Єремія сказав про пташині міграції, коли він це сказав і що незвичайного було в тих словах? б) Чому ми, можливо, так ніколи і не з’ясуємо всіх деталей, пов’язаних з міграціями птахів?

¹² Аж до часів середньовіччя факт поширеності пташиних міграцій заперечувався багатьма, але Біблія згадувала про них ще в шостому сторіччі до н. е.: «Бусько під небом знає час перелету свого; й горлиця й ластівка й журавель пильнують часу, коли їм вертатись». На сьогодні люди багато чого довідались, але все ще залишається чимало таємниць. І подобається нам це чи ні, а написане в Біблії — правда: «Він... вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє людина тих діл, що Бог учинив, від початку та аж до кінця» (Єремії 8:7, Куліш; Екклезіяста 3:11).

Інші навігатори

13. Які тварини, крім птахів, здійснюють міграційні подорожі?

¹³ Олені карибу, що живуть на Алясці, взимку мігрують за 1350 кілометрів на південь. Багато китів  мандрують майже за 10 000 кілометрів від Північного Льодовитого океану й повертаються назад. Морські котики подорожують 4800 кілометрів від островів Прибилова до Південної Каліфорнії. Зелені морські черепахи пливуть від узбережжя Бразилії до невеличкого острова Вознесіння, долаючи відстань 2200 кілометрів по Атлантичному океану, а тоді назад. Деякі краби мігрують по океанічному дну на відстань до 240 кілометрів. Лососі покидають річку, де вони вивелися з ікри, і проводять декілька років в океані, відтак пропливають сотні кілометрів, повертаючись у рідні місця, до тих самих річок. Молоді вугри, що народжуються у Саргасовому морі в Атлантичному океані, більшу частину свого життя проводять у прісноводних ріках Сполучених Штатів та Європи, але повертаються до Саргасового моря на нерест.

14. Чим вражають міграційні перельоти данаїди і яка таємниця залишається нерозкритою?

¹⁴ Метелики данаїди восени покидають Канаду, і багато з них зимують у Каліфорнії або Мексиці. Деякі долають понад 3000 кілометрів; один метелик за день пролетів 130 кілометрів. Вони оселяються на деревах, що стають для них надійним притулком, і з року в рік повертаються до тих самих лісів і навіть до тих самих дерев. Ті самі дерева, але не ті самі метелики! Весною на зворотному шляху вони відкладають на молочаї свої яйця. Молоді метелики, що виводяться з них, продовжують мігрувати в північному напрямі, а наступної осені вони здійснюють таку саму мандрівку в 3000 кілометрів на південь, як і їхні батьки, і всівають дерева того ж самого лісу. У книжці «Історія запилення» зазначається: «Метелики, котрі восени прилітають на південь,— це молоді особини, які ще ніколи не бачили місць зимівлі. Що саме дає їм змогу знайти їх,— залишається однією з багатьох незбагненних таємниць Природи»⁶.

15. Яким одним словом можна відповісти на декілька запитань щодо мудрості тварин?

¹⁵ Проте інстинктивна мудрість не обмежується міграціями. Підтверджують це декілька нижченаведених прикладів.

Як мільйонам сліпих термітів удається координувати свої зусилля при будівництві складних споруд і кондиціюванні повітря в них? Інстинкт.

 Звідки юкова міль (Pronuba yuccasella) знає, що́ і в якій послідовності робити при перехресному запиленні квітки юки, завдяки чому на світ можуть з’явитися як нові рослини юки, так і нові метелики? Інстинкт.

Звідки павук, який живе у своєму «водолазному дзвоні» під водою, може знати, що, коли закінчується кисень, він мусить проробити у своєму підводному куполі дірку й позбутися несвіжого повітря, відтак дірку зашпарувати і поповнити запас свіжого повітря? Інстинкт.

Звідки жук Oncideres cingulata знає, що йому слід відкласти яйця під кору гілки мімози, просунутися сантиметрів на 30 в бік стовбура й зробити кільцевий надріз кори, щоб умертвити гілку, бо в живій деревині з його яєць личинки не виведуться? Інстинкт.

Звідки дитинчаті кенгуру, яке народжується завбільшки з біб, сліпе й недорозвинене, відомо, що для того, аби вижити, йому слід без сторонньої допомоги пробратися по материному хутрі в сумку на животі й прикріпитися до одного з сосків? Інстинкт.

Яким чином медоносна бджола своїм танко́м дає знати іншим бджолам, де і на яких квітах є нектар, скільки його, яка відстань до нього і в якому напрямі треба летіти? Інстинкт.

16. Існування чого передбачає вся та мудрість, якою відзначається поведінка тварин?

¹⁶ Подібним запитанням не буде кінця, ними можна наповнити цілу книжку, але відповідь на них одна: «Вони інстинктивно мудрі» (Приповістей 30:24, НС). Один дослідник дивується: «Як же такі складні знання, що реалізуються інстинктивно, могли розвинутися й стали передаватися з покоління в покоління?»⁷ Людина не в силі пояснити це. Цього не можна пояснити еволюцією. Але такий розум мусить мати розумне джерело. Така мудрість неодмінно передбачає існування мудрого джерела. Вона передбачає існування розумного, мудрого Творця.

17. Якої аргументації багатьох еволюціоністів було б мудро уникати?

¹⁷ І все ж багато з тих, хто вірить в еволюцію, автоматично відкидають усі такі докази на користь творення як неприйнятні, мовляв, вони не можуть бути предметом наукового розгляду. Проте не допустіть, аби такий вузькоглядний підхід перешкодив вам ретельно зважити докази. Більше інформації пропонується вашій увазі у наступному розділі.

[Запитання для вивчення]

[Вставка на сторінці 160]

Дарвін: «Я... не розглядаю питання про походження розумових здібностей».

[Вставка на сторінці 160]

На питання, як інстинкт виник і став спадковим, «ми не знаходимо відповіді».

[Вставка на сторінці 167]

«Вони інстинктивно мудрі».

 [Рамка/Ілюстрації на сторінках 164, 165]

Гніздобудування та інстинкт

Науковець і письменник Ґ. Р. Тейлор так висловився стосовно генетичного апарату: «Немає ані найменшої вказівки на те, що він передає програму поведінки певного типу, як, наприклад, послідовність дій при гніздобудуванні»^а. Проте інстинктивна мудрість, що виявляється при будуванні гнізд, таки передається, а не здобувається в процесі навчання. Розгляньте кілька прикладів.

Птахи-носороги, що живуть в Африці та Азії. Самка приносить глину і замащує нею вхід у дупло в порожнистому дереві так, що ледве протискається туди. Самець приносить їй ще грязюки, і вона замуровує отвір зсередини, залишаючи тільки невелику щілину. Через неї самець годує самку та пташенят, які зрештою вилуплюються. Коли самець уже не може постачати їм вдосталь їжі, самка виходить з дупла. Цього разу дірку зашпаровують самі пташенята, а обоє батьків годують їх. Через кілька тижнів пташенята розбивають стінку і залишають гніздо. Між іншим, чи не засвідчує доцільного задуму ще й те, що самка, перебуваючи в неволі й не маючи змоги літати, повністю линяє і зодягається в нове оперення?

Стрижі. Один з видів будує своє гніздо зі слини. Перед початком шлюбного періоду слинні залози птахів набухають і починають виділяти в’язкий слизовий секрет. Ось тут і виявляється інстинктивна мудрість, адже птахи знають, що з ним робити. Вони наносять його на поверхню скелі й у міру затвердіння вкривають іншими шарами, аж поки гніздо не набуде довершеного чашоподібного вигляду. Стрижі іншого виду будують гніздечка не більші за чайну ложку, приклеюють їх до листків пальми, а потім приклеюють всередині яєчка.

Імператорські пінгвіни своє «гніздо» носять з собою. Під час антарктичної зими самка відкладає яйце й вирушає на рибальство на два-три місяці. Самець примощує яйце собі на лапах, в яких проходить багато кровоносних судин, і щільно вкриває його шкірною складкою черева. Але мати не забуває батька з дитям. Незабаром після вилуплення пташеняти мати повертається із запасами їжі в шлунку, яку вона відригує для них. Потім рибалити вирушає самець, а мати ховає дитя собі в ноги, прикривши його шкірною складкою.

 Ткачики, що мешкають в Африці, в’ють свої підвісні гнізда із травинок та інших волокнистих матеріалів. Вони інстинктивно застосовують багато різних ткацьких візерунків та вузлів. Дружні ткачики будують щось на зразок багатоквартирного будинку. Вони споруджують солом’яну покрівлю діаметром близько 5 метрів, закріплюють її серед міцних гілок дерева, а знизу до неї прикріплює свої гнізда чимало пар ткачиків. Нові гнізда додаються доти, доки їх кількість під одним дахом не сягне сотні, а то й більше.

Славка-швачка (Orthotomus sutorius), що живе у Південній Азії, виготовляє пряжу з бавовни чи волокон деревної кори та павутиння, сплітаючи кінці коротких шматків, щоб мати довшу нитку. Своїм дзьобом вона пробиває дірки вздовж обох країв великого листка. Відтак, послуговуючись своїм дзьобом як голкою, вона зшиває ниткою два краї листка, подібно як ми зашнуровуємо свої черевики. Коли нитка закінчується, пташка або зав’язує вузлик, щоб закріпити шов, або доточує нитку і шиє далі. Таким чином славка-швачка перетворює великий листок у торбинку, в якій вона влаштує своє гніздечко.

Ремез споруджує своє підвісне гніздо з м’якого рослинного матеріалу, а також з трави, тому воно стає майже як повстяне. Основа гнізда виплітається з довгих травинок. Своїм дзьобом пташка просуває кінчики рослинних волокон у проміжки в стінках гнізда. Потім вона бере коротші волокна якогось пухкого матеріалу і втикає їх у плетиво. Цей процес дещо нагадує технологію килимарів Сходу. Ті гнізда настільки міцні та м’які, що ними користуються як гаманцями, а інколи діти навіть носять їх замість кімнатних черевиків.

Рогата лиска (Fulica cornuta) зазвичай мостить своє гніздо на невеличкому плоскому острівці. Однак там, де вона живе, такі острівці дуже рідкісні. Тож пташка створює його собі сама! Вона вибирає підхоже місце на воді й починає у дзьобі зносити туди каміння, яке складає купкою у воду на глибині від півметра до метра, аж поки не утвориться острівець. Основа його в діаметрі може дорівнювати 4 метрам, а вага тієї купи каміння може сягати більше тонни. Власне на цей камінний острівець рогата лиска зносить рослинний матеріал для побудови свого досить-таки великого гнізда.

[Ілюстрації на сторінці 161]

Полярний крячок, здійснюючи щорічний міграційний переліт, долає відстань 35 000 кілометрів.

Звідки ця славка, у котрої мозок завбільшки з горошину, так багато знає про погоду та навігацію?

[Ілюстрації на сторінці 162]

Мігруючи, цей колібрі впродовж 25 годин щосекунди робить до 75 змахів своїми крихітними крильцями.

Народжені з «картою» в голові, перелітні птахи знають, де вони перебувають і куди прямують.

[Ілюстрація на сторінці 163]

Пінгвіни проводять кілька місяців у морі майже в повній темряві, а потім мігрують, безпомилково відшукуючи рідну колонію.

[Ілюстрації на сторінці 166]

Пролетівши понад 3000 кілометрів на південь, метелики данаїди відпочивають у місцях зимівлі.