Розділ 2

Чому існують розбіжності у поглядах на еволюцію?

Коли до друку готувалося сторічне видання Дарвінової праці «Походження видів», В. Р. Томпсона, тодішнього директора Державного інституту біологічного контролю в Оттаві (Канада), попросили написати до неї передмову. У ній він зазначив: «Як відомо, серед біологів є значні розходження у поглядах не тільки на причини еволюції, але й навіть на сам еволюційний процес. Ці розходження існують тому, що наявних доказів не достатньо для однозначних висновків. Отже, цілком справедливим і доцільним буде звернути на ці розбіжності увагу ненаукової громадськості»^а.

1, 2. а) Як визначається слово «факт»? б) Які можна навести приклади фактів?

ПРИХИЛЬНИКИ теорії еволюції вважають, що тепер вона вже доведений факт. На їхню думку, еволюція — це «дійсне явище», «реальність», «істина», як визначає один словник слово «факт». Але чи так воно насправді?

² Розгляньмо наступні приклади. Колись уважалося, що Земля плоска. Тепер же неспростовно доведено, що вона має кулясту форму. Це факт. Колись уважалося, ніби Земля є центром Усесвіту й небо обертається довкола Землі. Тепер же нам достовірно відомо, що Земля обертається по орбіті навколо Сонця. Це також факт. На підставі доказів багато дискусійних  колись теорій було визнано беззаперечними фактами, реальністю, істиною.

3. а) З чого видно, що еволюція як доведений «факт» усе ще залишається під сумнівом? б) Що може допомогти нам ознайомитися з теперішнім станом теорії еволюції?

³ Чи вивчення доказів, які висуваються на користь еволюції, дозволяє мати подібну впевненість? Цікаво, що з того часу, як 1859 року книжка Чарлза Дарвіна «Походження видів» вийшла у світ, різні аспекти цієї теорії були предметом чималих розходжень навіть між найвизначнішими еволюціоністами. Нині ця полеміка набула особливої гостроти. Варто розглянути, що кажуть з цього приводу самі прихильники еволюційної теорії.

Нападки на еволюцію

4—6. Що відбувається в середовищі прихильників еволюційного вчення?

⁴ Науковий журнал «Діскавер» змалював ситуацію таким чином: «Еволюційне вчення... не тільки зазнає нападок з боку християн-фундаменталістів, але й також піддається сумніву солідними вченими. Серед палеонтологів — учених, котрі вивчають літопис викопних решток,— спостерігаються щораз більші розходження з панівними дарвіністськими поглядами»¹. Франсіс Гітчінґ, еволюціоніст і автор книжки «Шия жирафи», сказав: «Незважаючи на те що в науковому світі дарвінізм був прийнятий як велика і всеосяжна засада біології, після століття з чвертю його спіткало напрочуд багато неприємностей»².

⁵ Після однієї важливої конференції, на яку зібралося близько 150 спеціалістів у галузі еволюції і яка проходила у Чикаго (штат Іллінойс, США), було опубліковано звіт, у заключній частині котрого говорилось: «[Еволюційне вчення] ось уже майже 50 років переживає свою найширшу та найглибшу революцію. (...) Питання про те, як саме відбувалась еволюція, тепер є предметом гарячої полеміки серед біологів. (...) Чіткого розв’язання суперечливих моментів у перспективі не з’являлося»³.

⁶ Відомий еволюціоніст, палеонтолог Найлс Елдрідж сказав: «Сумнів, що похитнув самовдоволену  впевненість, яка панувала останні двадцять років в еволюційній біології, розпалив пристрасті». Він згадав також про «відсутність цілковитої згоди навіть усередині ворожих таборів» і додав: «Настали часи сум’яття... Іноді здається, що скільки біологів, стільки й думок з приводу кожної [еволюційної] теми»⁴.

7, 8. Як один відомий кореспондент газети відізвався про працю Дарвіна «Походження видів»?

⁷ Кореспондент лондонської газети «Таймс» Крістофер Букер, прихильник еволюційної теорії, висловився про неї так: «То була дивовижно проста й принадна теорія. Біда лише в тому, що у ній було повно колосальних прогалин, як це, нехай частково, але усвідомлював і сам Дарвін». Щодо дарвінівського «Походження видів» він зазначив: «Хоч як це парадоксально, але книжка, яка стала відомою за пояснення походження видів, насправді не робить нічого подібного» (курсив наш).

⁸ Букер також зауважив: «Через століття після смерті Дарвіна у нас і далі немає хоч скільки-небудь довідного чи принаймні правдоподібного уявлення про те, як у дійсності відбувалась еволюція, і в останні роки це привело до небувалої низки баталій довкола цього питання. (...) Між самими еволюціоністами точиться мало не відкрита війна, причому кожна [еволюційна] секта наполягає на якійсь новій модифікації». На завершення він сказав: «У нас немає і, напевно, так ніколи й не буде ані найменшого поняття, як і чому це сталося»⁵.

9. Як можна описати сьогочасну ситуацію в середовищі еволюціоністів?

⁹ Еволюціоніст Гітчінґ погодився з цим, кажучи: «У зв’язку з еволюційною теорією постали гострі суперечки... Було зайнято добре укріплені позиції за і проти, і сторони бомбардували одна одну обра́зами,  наче артилерійськими снарядами». Він сказав, що цей академічний диспут відзначається широким розмахом і, «цілком можливо, є одним з тих випадків у науці, коли досить-таки несподівано теорія, котра визнавалась довгий час, спростовується суперечними їй доказами й заступається іншою»⁶. А англійський журнал «Новий вчений» зазначив, що «чимраз більше вчених, і особливо еволюціоністів... твердить, що дарвінівська еволюційна теорія взагалі не є істинно науковою теорією. (...) Багато критиків мають щонайвищі учені ступені»⁷.

Проблеми походження життя

10. Чи еволюційна теорія походження життя була доведена як факт?

¹⁰ Щодо питання, як виникло життя, астроном Роберт Ястров висловився так: «На свій превеликий жаль, [вчені] не мають чіткої відповіді, бо хімікам так і не вдалось відтворити експерименти природи зі створенням життя з неживої матерії. Вчені не знають, як це відбулося». А ще він додав: «Учені не мають доказів того, що життя не було результатом акту творення»⁸.

11. Яке утруднення для еволюційної теорії становлять складні органи тіла?

¹¹ Але труднощі не вичерпуються питанням походження життя. Візьмімо до уваги такі органи тіла,  як око, вухо, мозок. Своєю складністю вони вражають набагато більше, ніж найхитромудріший винахід людини. Проблематичним для еволюційного вчення є такий факт: щоб можливо було бачити, чути й думати, всі частини цих органів повинні взаємодіяти. Такі органи не мали б ніякої цінності доти, доки не сформувалися б усі окремі їх частини. Тож постає запитання: чи міг сліпий випадок, який уважається рушійною силою еволюції, саме вчас поєднати всі ці частини і створити такі неймовірно складні механізми?

12. а) Що сказав Дарвін про походження ока? б) Чи сьогодні ця проблема стоїть ближче до свого розв’язання?

¹² Дарвін визнавав, що така проблема є. Наприклад, він писав: «Припущення, щоб... цей орган [око] міг бути вироблений [еволюцією], може здатися, признаюся в тому відверто, надзвичайно безглуздим»⁹. Відтоді минуло більше століття. Чи цю проблему було розв’язано? Ні. Навпаки, те, що́ вчені дізналися про око у післядарвінівські часи, показує, що воно навіть складніше, ніж він собі уявляв. Тому Ястров сказав: «Схоже, що око було сконструйоване; жоден конструктор телескопів не зробив би цього ліпше»¹⁰.

13. Який висновок зробив один учений щодо мозку?

¹³ Якщо так стоїть справа з оком, то що ж тоді казати про людський мозок? Оскільки навіть простий механізм не утворюється випадково, як може бути  фактом те, що таким чином виник незмірно складніший мозок? Ястров зробив такий висновок: «Важко погодитися з тим, що еволюція людського ока залежала від випадку, але ще важче повірити, що еволюція людського розуму була результатом безладних змін у мозкових клітинах наших предків»¹¹.

Проблеми викопних решток

14. Чи правда, що викопні дані підтверджують теорію еволюції?

¹⁴ Учені розкопали мільйони кісток та інших свідчень про життя у давнину, котрі називаються викопними рештками. Якби еволюція була фактом, то серед них, безперечно, були б численні докази того, що один біологічний вид еволюціонував у інший. Але в «Бюлетені» Музею природничої історії, що в Чикаго, зазначалося: «Дарвінівська теорія [еволюції] завжди тісно пов’язувалася з викопними даними, і, мабуть,  більшість людей уважає, що викопні рештки відіграють дуже важливу роль в аргументації на користь дарвіністського тлумачення історії життя. На жаль, це не зовсім так».

15. а) Як Дарвін розцінював викопні дані його часів? б) Про що свідчать докази після більш як сторічного нагромаджування викопних решток?

¹⁵ Чому ж ні? Як говорилося в «Бюлетені» далі, Дарвіна «бентежило те, що літопис викопних решток не був таким, як він передбачав... геологічний літопис не давав і все ще не дає строго послідовного ланцюга повільних, поступово нагромаджуваних еволюційних змін». По суті на сьогодні, коли пошуки викопних решток ведуться вже більш як сто років, «у нас є навіть менше прикладів еволюційних перехідних форм, ніж у дарвінівські часи», зазначає «Бюлетень»¹². Чому? Тому що значно численніші викопні дані, котрі ми маємо нині, свідчать, що деякі зразки, використовувані раніше як докази еволюційної теорії, не можуть більше трактуватися таким чином.

16. Що визнає тепер багато еволюціоністів?

 ¹⁶ Ця неспроможність викопних даних підтвердити поступовий еволюційний процес занепокоїла багатьох еволюціоністів. У своїй праці «Новий еволюційний розклад» Стівен Стенлі писав про «загальну неспроможність літопису [викопних решток] висвітлити поступові переходи від однієї великої групи організмів до іншої». Він сказав: «Відомий літопис викопних решток не узгоджується і ніколи не узгоджувався з [теорією повільної еволюції]»¹³. Найлс Елдрідж також визнав: «Того зразка, який протягом останніх 120 років нам казали знайти, не існує»¹⁴.

Новіші теорії

17. Як «Науковий дайджест» прокоментував новіші теорії?

¹⁷ Все це змусило багатьох учених звернутися до нових еволюційних теорій. У журналі «Науковий дайджест» сказано: «Деякі науковці висувають думку про ще швидші еволюційні зміни і досить серйозно тепер підходять до ідей, котрі популяризувалися колись лише в художній літературі»¹⁵.

18. Яке утруднення існує у зв’язку з новішою теорією про те, що життя зародилось у космічному просторі?

¹⁸ Наприклад, декотрі вчені дійшли висновку, що життя на Землі не могло зародитися самовільно. На їхню думку, воно мусило виникнути в космічному просторі й потім було занесено на Землю. Але таким чином питання про походження життя просто відкидається ще далі назад, до того ж у важкоприступну сферу. Скільки різних небезпек загрожує життю у несприятливих умовах космічного простору — добре відомо. Тож чи ймовірно, що життя зародилося самовільно десь у Всесвіті й, незважаючи на такі суворі умови, потрапило на Землю, де внаслідок еволюції набуло своїх теперішніх форм?

19, 20. Яка нова теорія підтримується декотрими еволюціоністами?

¹⁹ Оскільки літопис викопних решток не засвідчує поступового розвитку життя і переходу однієї його форми в іншу, деякі еволюціоністи теоретизують, ніби цей процес мусив проходити не рівномірно, а стрибкоподібно. Як зазначається у виданні «Уорлд  бук енсайклопідія», «чимало біологів думає, що нові види могли виникати в результаті раптових, докорінних змін у генах»¹⁶.

²⁰ Прихильники цієї теорії назвали той процес «переривчастою рівновагою». Це означає, що види перебувають у стані «рівноваги» (майже не змінюються), але час від часу ця рівновага «переривається» (відбувається великий стрибок, тобто перетворення у щось інше). Ця гіпотеза — повна протилежність теорії, котра визнавалася майже всіма еволюціоністами протягом багатьох десятиріч. Прірву між обома теоріями унаочнює заголовок у газеті «Нью-Йорк таймс»: «Напад на теорію швидкої еволюції». У статті писалося, що новіша концепція «переривчастої рівноваги» «викликала нову опозицію» з боку тих, хто дотримується традиційних поглядів¹⁷.

21. а) Які докази повинні існувати незалежно від суті еволюційної теорії, що висувається? б) Але що показують факти?

²¹ Незалежно від того, яка теорія висувається, принаймні якісь докази мають засвідчити перетворення одного виду в інший. Однак прогалини між біологічними видами, відображені в літописі викопних решток, як також і прогалини між існуючими сьогодні видами, залишаються незаповненими.

22, 23. Як ідея Дарвіна про «виживання найбільш пристосованих» ставиться останнім часом під сумнів?

 ²² Показовою є також доля ідеї Дарвіна про «виживання найбільш пристосованих», яка визнавалася довгий час. Це явище він назвав «природним добором». Іншими словами, він уважав, що для виживання природа «відбирає» найпристосованіші особини. Ці «пристосовані» особини начебто набувають нових ознак, які дають їм перевагу над іншими, і повільно еволюціонують. Але дані останніх 140 років свідчать, що, хоча найпристосованіші й справді можуть вижити, це не пояснює того, як вони виникли. Один лев, можливо, більш пристосований, ніж інший, але це не пояснює того, як він став левом. Усі його нащадки будуть знову ж таки левами, а не кимось іншим.

²³ З цього приводу журналіст Том Бетелл написав у журналі «Гарперс»: «Помилка, яку зробив Дарвін, достатньо серйозна, щоб підточити його теорію. І цю помилку визнали як таку зовсім недавно. (...) Один організм справді може бути «більш пристосованим», ніж інший... Це, звичайно ж, не допомагає творити організм... Як на мене, то ясно, що в цій ідеї є щось дуже й дуже хибне». Бетелл додав: «Висновок звідси бачиться мені досить приголомшливий: Дарвінова теорія, гадаю, на грані краху»¹⁸.

Факт чи теорія?

24, 25. а) В яких сферах еволюційна теорія не відповідає вимогам, щоби вважатися достовірним фактом? б) Як можна розглядати сучасну теорію, взявши до уваги слова одного еволюціоніста?

²⁴ Підсумовуючи деякі невирішені питання, пов’язані з теорією еволюції, Франсіс Гітчінґ зауважив: «У трьох вирішальних сферах, де [сучасна еволюційна теорія] могла б бути вивірена, вона виявилась неспроможною: літопис викопних решток свідчить про еволюційні стрибки, а не поступові зміни. Гени є могутнім стабілізуючим механізмом, головна функція якого — запобігати розвитку нових форм. Хаотичні, поступові мутації на молекулярному рівні не можуть пояснити високої організації та щораз більшої складності живого» (курсив наш).

 ²⁵ На завершення Гітчінґ висловив таку думку: «Еволюційну теорію, в правильності якої вагаються навіть ті, хто її викладає, можна, м’яко кажучи, поставити під сумнів. Якщо дарвінізм справді є великою і всеосяжною засадою біології, то він містить надзвичайно великі ділянки незнання. Він не в стані висвітлити декотрі з основних питань: як ожили безжиттєві хімічні сполуки, які «граматичні правила» лежать в основі генетичного коду і яким чином гени визначають форму живих істот». Гітчінґ також заявив, що вважає сучасну теорію еволюції «настільки необґрунтованою, що вона заслуговує, аби її розглядали як питання віри»¹⁹.

26. Чому нерозсудливо наполягати на тому, що еволюція є фактом?

²⁶ А втім, немало прихильників еволюційної теорії вважають, ніби у них таки є достатні підстави наполягати на тому, що еволюція — це факт. Вони твердять, що не погоджуються лише в деталях. Але чи проголошувалася б фактом з такою ж готовністю будь-яка інша теорія, що залишала б нерозв’язаними такі суттєві питання і викликала серед своїх прихильників такі істотні розбіжності у поглядах? Хоч би скільки ми називали щось фактом, те «щось» фактом не стане. Біолог Джон Р. Дюрант написав у лондонській газеті «Ґардіан»: «Багато вчених піддаються спокусі бути догматичними, ...питання походження життя раз у раз подається як остаточно розв’язане. Ніщо не може бути дальшим від істини. (...) Але тенденція до догматизму залишається, і це не служить інтересам науки»²⁰.

27. Яка інша система доказів дає можливість зрозуміти те, як виникло життя?

²⁷ А що, з другого боку, можна сказати про творення: як воно пояснює виникнення життя? Чи пропонує воно систему доказів, хоч скільки-небудь надійнішу, ніж ті твердження, котрими часто підпирають еволюційну теорію? І чи книга Буття як найбільш знана розповідь про творення дає вірогідні відповіді на питання про походження Землі та всього живого на ній?

[Запитання для вивчення]

[Вставка на сторінці 14]

«Після століття з чвертю його [дарвінізм] спіткало напрочуд багато неприємностей».

[Вставка на сторінці 15]

«Питання про те, як саме відбувалась еволюція, тепер є предметом гарячої полеміки серед біологів».

[Вставка на сторінці 18]

«Схоже, що око було сконструйоване; жоден конструктор телескопів не зробив би цього ліпше».

[Вставка на сторінці 21]

«Того зразка, який протягом останніх 120 років нам казали знайти, не існує».

[Вставка на сторінці 21]

«Деякі науковці... досить серйозно тепер підходять до [еволюційних] ідей, котрі популяризувалися колись лише в художній літературі».

[Вставка на сторінці 22]

Нові теорії суперечать тому, що визнавалося багато десятиріч.

[Вставка на сторінці 23]

«Дарвінова теорія, гадаю, на грані краху».

[Вставка на сторінці 24]

«Питання походження життя раз у раз подається як остаточно розв’язане. Ніщо не може бути дальшим від істини».

[Рамка на сторінці 18]

«Намагаючись відтворити людський зір, фахівці з інформатики зайшли в глухий кут»

У статті під таким заголовком газета «Нью-Йорк таймс» повідомила: «Силкуючись втілити одну з найсміливіших людських мрій — створити машини, котрі думають, спеціалісти спіткнулися на першому ж, як здавалося, елементарному кроці. Їм не вдалося справитись із зором.

Після двох десятиріч досліджень їм усе ще доводиться вчити машини, здавалося б, простих речей — розпізнавати та розрізняти навколишні предмети.

Зате вони з глибшим розумінням по-новому оцінили неймовірну складність людського зору. (...) Об’єктом заздрощів фахівців з інформатики є людська сітківка. Сто мільйонів її паличок і колбочок та шари нейронів виконують щонайменше 10 мільярдів обчислень за секунду»^б.

[Ілюстрація на сторінці 16]

Про Дарвінову працю «Походження видів» кореспондент лондонської газети «Таймс», який є прихильником еволюційної теорії, написав: «Хоч як це парадоксально, але книжка, яка стала відомою за пояснення походження видів, насправді не робить нічого подібного».

[Ілюстрація на сторінці 17]

Один еволюціоніст сказав: «Було зайнято добре укріплені позиції за і проти, і сторони бомбардували одна одну обра́зами, наче артилерійськими снарядами».

[Ілюстрації на сторінці 19]

Астроном Роберт Ястров сказав: «Важко погодитися з тим, що еволюція людського ока залежала від випадку, але ще важче повірити, що еволюція людського розуму була результатом безладних змін у мозкових клітинах наших предків».

[Ілюстрації на сторінці 20]

«Деякі з класичних доказів дарвінівських змін у літописі викопних решток... треба було відкинути або модифікувати у зв’язку з одержанням детальнішої інформації»^в (Дейвід Рауп, Музей природничої історії в Чикаго).

Еогіпус

Археоптерикс

Дводишна риба

[Ілюстрація на сторінці 22]

Хоча найпристосованіші й справді можуть вижити, це не пояснює того, як вони виникли.