Розділ 71

Фарисеї вперто не вірять

БАТЬКИ чоловіка, який колись був сліпим, ідуть до фарисеїв зі страхом. Вони знають, що юдеї вирішили відлучати від синагоги кожного, хто ви́знає Ісуса Христом. Опинившись в ізоляції від людей, родина, особливо бідна, зіткнеться з великими труднощами. Тому батьки чоловіка поводяться обережно.

— Це ваш син? Кажете, він народився сліпим? — запитують фарисеї.— Як так сталося, що тепер він бачить?

— Ми знаємо, що це наш син і що він народився сліпим. Але як сталося, що він тепер бачить, і хто повернув йому зір, ми не знаємо,— відповідають батьки. Їхній син, безперечно, розповів їм, як усе сталося, але вони обережно додають: — Запитайте його. Він уже дорослий, нехай сам за себе говорить.

Тож фарисеї вдруге кличуть чоловіка. Цього разу вони намагаються залякати його, натякаючи, що зібрали немало доказів проти Ісуса:

— Віддай славу Богові. Ми знаємо, що той чоловік — грішник.

— Чи він грішник, я не знаю,— відповідає чоловік, не заперечуючи їхнього звинувачення, і додає: — Але знаю одне: я був сліпим, а тепер бачу.

Намагаючись придертися до його свідчення, фарисеї знову запитують:

— Що він тобі зробив? Як відкрив тобі очі?

— Та я вже вам розповідав, але ви не слухали. Чому ви кажете мені ще раз усе повторювати? — незадоволено відповідає чоловік і з насмішкою запитує: — Може, і ви хочете стати його учнями?

— Це ти його учень,— обурюються фарисеї,— ми ж — учні Мойсея. Ми знаємо, що Бог промовляв до Мойсея, а хто оцей... Ми навіть не знаємо, хто його послав.

— Дивно, що ви не знаєте, хто його послав, і все ж він відкрив мені очі,— із здивуванням говорить смиренний жебрак.

Який напрошується висновок? Жебрак посилається на всім відому істину:

— Ми знаємо, що Бог не слухає грішників; якщо ж людина боїться Бога і виконує його волю, він її слухає. З давніх-давен нечувано, аби хтось відкрив очі сліпому від народження.

Потім він робить очевидний висновок:

— Якби цей чоловік був не від Бога, то нічого не зміг би виконати.

Фарисеям нема що сказати на такі переконливі і логічні аргументи. Однак вони не хочуть подивитись правді в очі, тому починають сварити того чоловіка: «Ти від самого народження весь у гріху і ще будеш навчати нас?» Після того вони виганяють чоловіка, очевидно, відлучивши його від синагоги.

Коли ж Ісус дізнається, що сталося, він знаходить чоловіка і питає його:

— Ти віриш в Сина людського?

— Пане, а хто він? — запитує жебрак, який колись був сліпим.— Скажи, щоб я міг у нього повірити.

— Ти зараз розмовляєш з ним,— відповідає Ісус.

— Господи, вірю! — відразу ж відповідає чоловік і вклоняється Ісусу.

Потім Ісус говорить: «Я прийшов у цей світ для суду: щоб сліпі прозріли, а зрячі — осліпли».

Почувши його слова, фарисеї питають: «Хочеш сказати, ми теж сліпі?» Якби вони визнали, що духовно сліпі, то їхнє протистояння Ісусу можна було б якось виправдати. Тому Ісус відповідає їм: «Якби ви були сліпими, то не мали б гріха». Але вони вперто наполягають, що не є сліпими і не потребують духовного просвітлення. Тому Ісус каже: «Ви кажете: “Ми бачимо”. Тож ваш гріх залишається». Івана 9:19—41.

▪ Чому батьки жебрака, який колись був сліпим, ідуть до фарисеїв зі страхом і як вони виявляють обережність у своїх відповідях?

▪ Як фарисеї намагаються залякати зціленого чоловіка?

▪ Які логічні аргументи чоловіка розлючують фарисеїв?

▪ Чому фарисеям немає виправдання за те, що вони протистоять Ісусу?