Чи є вагомі підстави вірити в Бога?

Пс. 19:2: «Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розповідає небозвід».

Пс. 104:24: «Які то численні діла Твої Господи,— Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля!»

Рим. 1:20 (СМ): «Від створення світу для людей стали ясними і зрозумілими Його незримі властивості... Це видно по тому, що Бог здійснив».

В журналі «Нью саєнтист» говорилося: «У ненаукових колах поширена думка, що вчені «спростували» релігію. Через цей погляд багато хто вважає, що вчені — це обов’язково невіруючі, що Дарвін прискорив  загибель Бога і що цілий ряд пізніших наукових і технічних відкриттів виключив будь-яку можливість його воскресіння. Цей погляд абсолютно неправильний» («New Scientist», 26 травня 1977 року, с. 478).

Член Французької академії наук П’єр-Поль Ґрассе заявив: «Порядок у природі не є ані винаходом людського розуму, ані плодом чиєїсь уяви. ...Існування порядку передбачає існування організуючого розуму. Це може бути тільки Божий розум». (Цит. за: Крістіан Шабані, «Чи існує Бог? Так» [«Dieu existe? Oui»], Париж, 1979, с. 94).

Вчені відкрили понад 100 хімічних елементів. Будова атомів виявляє складний математичний взаємозв’язок між цими елементами. Періодична система елементів явно свідчить про творчий задум. Такий дивовижний порядок аж ніяк не міг бути випадковістю, результатом збігу обставин.

Приклад. Коли ми бачимо фотоапарат, радіо або комп’ютер, то без вагань визнаємо, що вони мусили бути створені розумним конструктором. Тож чи було б розсудливо стверджувати, що набагато складніші речі — око, вухо і людський мозок — не були створені розумним Конструктором?

Дивіться також сторінки 378—380 в розділі «Творення».

 Чи існування зла і страждання доводить, що Бога немає?

Розгляньмо приклади. Чи той факт, що ножі вживаються як знаряддя вбивства, доводить, що вони не були ніким створені? Чи використання реактивних літаків під час війни з метою бомбардування є доказом того, що вони не мали конструктора? Чи, може, то спосіб їх використання приносить людям горе?

Хіба не правда, що багато хвороб є наслідком поганого способу життя самої ж людини та забруднення нею навколишнього середовища — на шкоду собі та іншим? Чи війни, які ведуть самі ж люди, не є одною з головних причин людських страждань? І хіба не людська пожадливість є однією з причин того, що мільйони людей  страждають від голоду і недоїдання, тимчасом як в інших країнах є надмір харчів? Усі ці обставини доводять не те, що Бога немає, а те, що люди грубо зловживають даними їм Богом здібностями і самою землею.

Чи Бога взагалі цікавить, що стається з нами, людьми?

Безсумнівно! Розгляньмо докази цього. Біблія розповідає нам, що Бог дав людині досконалий початок (Бут. 1:27, 31; Повт. 32:4). Однак щоб завжди мати Божу ласку, людині треба було слухатися свого Творця (Бут. 2:16, 17). Якщо б людина була слухняна, вона продовжувала б утішатися досконалим людським життям — без хвороб, страждання і смерті. Творець давав би людині необхідне керівництво і своєю силою захищав би людство від будь-якого лиха. Але людина відкинула Боже керівництво і вирішила правити собою сама. Намагаючись робити те, для чого не була створена, вона стягнула на себе нещастя (Єрем. 10:23; Еккл. 8:9; Рим. 5:12). Однак протягом століть Бог терпеливо шукає тих людей, які бажають служити йому з любові до нього і до його доріг. Він дає їм нагоду отримати всі ті благословення, яких вони позбавлені через людську недосконалість і погане правління (Об’яв. 21:3—5). Бог подбав про те, щоб через свого Сина викупити людей від гріха і смерті, і це є яскравим доказом Божої великої любові до людства (Ів. 3:16). Бог також призначив час, коли він знищить тих, хто нищить землю, і згідно зі своїм початковим наміром дасть тим, хто любить праведність, можливість втішатися життям. (Об’яв. 11:18; Пс. 37:10, 11; див. також розділи «Страждання» і «Зло»).

Чи Бог є реальною особою?

Євр. 9:24: «Христос увійшов... в саме небо, щоб з’явитись тепер перед Божим лицем за нас» (курсив наш).

Ів. 4:24: «Бог є Дух».

Ів. 7:28: «Правдивий же Той, Хто послав Мене»,— сказав Ісус.

1 Кор. 15:44: «Є тіло звичайне, є й тіло духовне».

 Чи Бог має почуття, подібні то тих, які ми пов’язуємо з живими людьми?

Ів. 16:27: «Отець любить Сам вас за те, що ви полюбили Мене та й увірували, що Я вийшов від Бога».

Ісаї 63:9: «В усякому утиску їхньому тісно було і Йому... Любов’ю Своєю й Своїм милосердям Він викупив їх».

1 Тим. 1:11 (НС): «Щасливий Бог».

Чи Бог мав початок?

Пс. 90:2: «Перше ніж гори народжені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку [«всегда бувесь і будеш на всегда», Сарн. (89:2)] — Ти Бог!»

Чи цей погляд розсудливий? Ми своїм розумом не можемо повністю того осягнути. Але це ще не є вагомою підставою відкидати такий погляд. Розгляньмо приклади: 1) Час. Ніхто не може сказати, коли почав існувати час. Також час не кінчається, хоча кінчається наше життя. Ми не відкидаємо поняття часу тільки через те, що не розуміємо повністю деяких його властивостей. Натомість ми пристосовуємо до нього своє життя. 2) Космос. Астрономи не знаходять ні початку, ні кінця космосу. Чим глибше вони проникають у Всесвіт, тим більшим він виявляється. Вони не відкидають того, про що свідчать докази; багато з них називають космос безмежним. Той самий принцип стосується існування Бога.

Інші приклади: 1) Астрономи кажуть нам, що температура сонця в його ядрі сягає 15 000 000 градусів за Цельсієм. Чи ми відкидаємо це твердження тільки тому, що не можемо уявити собі такого сильного жару? 2) Вони кажуть нам, що розміри Молочного Шляху настільки великі, що променю світла, який рухається зі швидкістю близько 300 000 кілометрів за секунду, потрібно 100 000 років, щоб перетнути його. Чи ми справді можемо охопити розумом таку відстань? І все ж ми погоджуємося з цими даними, тому що вони підтверджені науковими доказами.

Який погляд розсудливіший: що Всесвіт створений живим, розумним Творцем чи що Всесвіт чисто випадково виник з неживого джерела без розумного керівництва?  Декотрі люди підтримують останній погляд, бо інакше вони мусили б визнати, що існує Творець, риси якого вони не можуть повністю зрозуміти. Проте добре відомо, що вчені не розуміють до кінця функції генів, що містяться у живих клітинах і визначають, як ці клітини будуть рости. Не можуть вони також повністю збагнути, як працює людський мозок. Однак чи хтось заперечував би їхнє існування? Чи можна взагалі сподіватися, що ми розумітимемо все про Особу, яка є настільки величною, що змогла створити Всесвіт з його складною будовою і колосальними розмірами?

Чи важливо вживати Боже ім’я?

Рим. 10:13 (НС): «Кожен, хто кличе ім’я Єгови, буде спасенний».

Єзек. 39:6: «Пізнають вони що Я — Господь [«Єгова», ПАМ, НС]!»

Ісус сказав своєму Отцеві: «Я ж Ім’я Твоє їм [своїм правдивим послідовникам] об’явив й об’являтиму» (Ів. 17:26).

Дивіться також сторінки 135, 136 в розділі «Єгова».

Чи має значення, котрому Богові ми служимо, якщо сповідуємо якусь релігію?

1 Кор. 10:20: «Те, що [«язичники», Дерк.] в жертву приносять, «демонам, а не Богові в жертву приносять».

2 Кор. 4:4: «[Невіруючим] бог цього віку засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа, а Він — образ Божий». (Тут Диявола названо «богом». Див. 1 Івана 5:19, УКУ; Об’явлення 12:9).

Матв. 7:22, 23: «Багато-хто скажуть Мені [Ісусу Христу] того дня: «Господи, Господи, хіба ми не Ім’ям Твоїм пророкували, хіба не Ім’ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім’ям Твоїм чуда великі творили?» І їм оголошу Я тоді: «Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!» (Навіть сповідування християнства не є гарантією того, що ми служимо правдивому Богові прийнятним способом).

Дивіться також сторінки 293, 294 в розділі «Релігія».

 Якщо Єгова — «єдиний правдивий Бог», то яким «Богом» є Ісус?

Сам Ісус говорив про свого Отця як про «єдиного Бога правдивого» (Ів. 17:3). Сам Єгова сказав: «Бога нема, окрім Мене!» (Ісаї 44:6). Апостол Павло написав, що для правдивих християн є «один Бог — Отець» (1 Кор. 8:5, 6). Отже, Єгова — незрівнянний; він ні з ким не поділяє свого становища. Єгова є цілковитою протилежністю усім таким об’єктам поклоніння, як ідоли, обожнені люди і Сатана. Всі вони — фальшиві боги.

У Біблії Ісуса названо «Богом», і навіть «Богом сильним» (Ів. 1:1; Ісаї 9:5). Однак ніде не говориться, що він Всемогутній, такий, як Єгова (Бут. 17:1). Ісуса названо «сяєвом [Божої] слави», але Отець є Джерелом тієї слави (Євр. 1:3). Ісус аж ніяк не домагається становища свого Отця. Він сказав: «Господеві [«Єгові», НС] Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!» (Луки 4:8). Ісус існує «в образі Божому», і Отець наказав, щоб «в ім’я Ісусове приклонилось усяке коліно», але все це робиться «у славу Бога Отця». (Фил. 2:5—11, Кул.; див. також сторінки 164—168).

«Я не вірю в Бога»

Можна відповісти: «Чи ви завжди були такої думки? [...] Може, ви знайшли переконливі докази, які спонукали вас зробити такий висновок?» Тоді можна додати: «Ця тема дуже цікавить мене, і я багато думав над нею. Особливо мені допомогли такі міркування: ... (Див.  сторінку 53, підрозділ «Чи є вагомі підстави вірити в Бога?»; див. також сторінки 378—380 в розділі «Творення»)».

Або можна сказати: «Чи ви хочете сказати, що не вірите в існування Творця, чи, може, бачили стільки лицемірства у церквах, що не вірите в те, чого вони вчать?» Якщо йдеться про цю другу причину, можна додати: «Між церквами християнського світу і правдивим християнством є велика різниця. Це правда, що загальновизнане християнство гнобило і гнобить людей, але правдиве християнство — ні. Загальновизнане християнство  вело і веде війни, але правдиве християнство — ні. Загальновизнане християнство не змогло дати належного морального керівництва, але його дає правдиве християнство. Боже Слово, Біблія, не підтримує загальновизнаного християнства. Навпаки, Святе Письмо засуджує його».

Інша можливість: «У мене були цікаві розмови з людьми, які мають подібні погляди. Дехто з них говорив, що ніяк не може погодити віру в Бога з усім стражданням і злом, які існують у світі. Чи ви теж такої думки? (Якщо так, використай матеріал на  сторінках 54, 55, підрозділ «Чи існування зла і страждання доводить, що Бога немає?»)».

«Я вірю тільки в те, що бачу, а Бога я не бачив ніколи»

Можна відповісти: «Такий погляд сьогодні досить поширений. І на це є своя причина. Ми живемо в суспільстві, яке надає особливого значення матеріальним речам. Але ви любите реалістично дивитися на справи, я вас правильно зрозумів?» Тоді можна додати: 1) «Чи не правда, що існують деякі речі, які неможливо бачити очима, однак ми віримо в їхнє існування, бо маємо на це вагомі підстави? Що можна сказати про повітря, яким ми дихаємо? Ми відчуваємо його, коли віє вітер. Ми розуміємо, що воно наповнює наші легені, хоча й не бачимо його. Оскільки ми бачимо результати його дії, то маємо вагому підставу вірити, що воно існує, чи не так?» 2) «Неможливо також побачити силу тяжіння. Однак коли в нас щось падає з рук, ми бачимо доказ того, що сила тяжіння існує. Ми не бачимо запахів, але сприймаємо їх носом. Ми не можемо бачити звукових хвиль, але вловлюємо їх вухами. Отже, ми віримо в існування речей, яких не можемо бачити,— якщо на це є вагомі підстави, правда ж?» 3) «А чи є якісь докази того, що невидимий Бог справді існує? (Використай матеріал на  сторінках 53, 54, підрозділ «Чи є вагомі підстави вірити в Бога?»)».

«Я маю власне уявлення про Бога»

Можна відповісти: «Мені приємно зустріти людину, яка роздумувала над цим питанням і вірить у Бога. Чи  можна вас запитати, яке ваше уявлення про Бога?» Тоді можна додати: «Я впевнений, що ви усвідомлюєте, наскільки важливо узгоджувати свої погляди з тим, що говорить сам Бог. Дозвольте мені показати вам буквально одну думку з Біблії стосовно цієї справи (Вих. 15:3)».