Як Адам міг згрішити, якщо він був досконалим?

Стосовно досконалості Адама прочитайте Буття 1:27, 31 і Повторення Закону 32:4. Коли Бог Єгова проголосив, що його земне твориво, у тому числі чоловік і жінка, «вельми добре», то що це означало? Якщо Той, чиє діло досконале, сказав, що його твориво «вельми добре», то воно мусило відповідати його досконалим нормам.

Чи досконалість передбачала, що Адам і Єва не будуть в стані вчинити щось неправильне? Конструктор ро́бота сподівається, що він буде діяти саме так, як його запрограмовано. Але досконалий робот не був би досконалою людиною. Від нього очікується іншого, ніж від людини. Адам і Єва були людьми, а не ро́ботами. Бог дав людям здатність вибирати між правильним і неправильним, між слухняністю і неслухняністю, здатність приймати рішення в моральних питаннях. Оскільки люди так були створені, то про недосконалість свідчила б нездатність приймати такі рішення, а не саме́ немудре рішення. (Пор. Повторення Закону 30:19, 20; Ісуса Навина 24:15).

Чи кожне рішення Адама і Єви мусило бути правильним, аби можна було вважати, що вони створені досконалими? Сказати так означало б сказати, що вони взагалі не мали вибору. Але Бог не створив  їх такими, що їхня слухняність була б автоматичною. Бог дав їм здатність вибирати, так щоб вони могли виявляти свою слухняність з любові до нього. З другого боку, якщо б вони дозволили самолюбству вкоренитися в їхніх серцях, то стали б неслухняними. Що ви більше цінуєте: коли хтось для вас щось робить з примусу чи з власного бажання? (Пор. Повторення Закону 11:1; 1 Івана 5:3, Хом.).

Як досконалі люди могли стати самолюбними, так що це довело до грішних учинків? Хоча люди були створені досконалими, їхні фізичні тіла не функціонували б досконало, якби не було відповідного харчування. Так само коли б вони живили розум неправильними думками, то це призвело б до морального занепаду, втрати святості. В Якова 1:14, 15 пояснюється: «Кожен спокушується, як надиться й зводиться пожадливістю власною. Пожадливість потому, зачавши, народжує гріх». У Єви пожадливість почала розвиватися тоді, коли вона з цікавістю слухала Сатану, який використав змія як своє знаряддя. Адам послухався своєї дружини, яка спонукувала його теж з’їсти заборонений плід. Замість того щоб відкинути неправильні думки, обоє виношували самолюбні бажання. Наслідком були грішні вчинки (Бут. 3:1—6).

Чи Адамів гріх був частиною «Божого плану»?

Дивіться сторінку 29 в розділі «Адам і Єва», а також сторінки 100, 101 в розділі «Доля».

Чи в наші дні ще існує щось таке, як «гріх»?

Приклади. Якби хворий розбив термометр, то чи довело б це, що в нього нема гарячки? Якби злодій сказав, що не вірить у те, що написано в карному кодексі, то чи це звільнило б його від відповідальності за злочин? Подібно і тут: хоча багато людей і не вважають за потрібне жити згідно з біблійними нормами, однак це не анулює гріха. (Див. 1 Івана 1:8).

Декотрі люди вирішують робити те, що забороняється в Божому Слові. Але це не доводить, що Біблія неправа. У Галатів 6:7, 8 є така пересторога: «Не обманюйтеся,— Бог осміяний бути не може. Бо що тільки  людина посіє, те саме й пожне! Бо хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне». Епідемія хвороб, які передаються статевим шляхом, розбиті сім’ї тощо доводять правдивість сказаного в Біблії. Бог створив людину; він знає, що́ може принести нам тривале щастя, і говорить нам про це в Біблії. Хіба не розумно слухатись його? (За доказами того, що Бог існує, дивіться розділ «Бог»).

Чи більшість учинків, які називають гріхом, не є лише чимось природним для людини?

Чи статеве життя є гріхом? Чи Адам і Єва згрішили тим, що мали статеві зносини? Біблія такого не говорить. В Буття 1:28 говориться, що Бог сам сказав Адаму і Єві: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю». А це передбачає статеві зносини, чи ж не так? У Псалмі 127:3 говориться, що «діти — спадщина Господня», «нагорода». Слід звернути увагу, що Єва перша з’їла від забороненого плоду, причому зробила це, коли була сама; Адамові вона дала його пізніше (Бут. 3:6). Зрозуміло, що дерево, на якому ріс заборонений плід, було буквальним. Біблія не забороняє нормальних статевих зносин між чоловіком і дружиною, але забороняє такі речі, як розпуста, перелюб, гомосексуалізм та скотолозтво. Погані наслідки таких дій свідчать, що ця заборона є доказом любові й турботи Того, хто знає, як ми створені.

Бут. 1:27: «Бог на Свій образ людину [Адама] створив, на образ Божий її Він створив». (Отже, нормальним для Адама було наслідувати Божі святі риси і з цінуванням відгукуватися на Боже керівництво. Не робити цього означало не влучити в ціль, тобто згрішити. Див. Римлян 3:23, а також 1 Петра 1:14—16).

Еф. 2:1—3: «[Бог оживив] вас [християн], що мертві були через ваші провини й гріхи, в яких ви колись проживали за звичаєм віку цього, за волею князя, що панує в повітрі, духа, що працює тепер у неслухняних, між якими й усі ми проживали колись у пожадливостях нашого тіла, як чинили волю тіла й думок, і з природи були дітьми гніву, як і інші». (Як нащадки грішника Адама, ми народились у гріху. Від самого  народження наше серце схильне до поганого. Якщо не приборкувати тих неправильних схильностей, то з часом можна звикнути до такого способу життя. Він навіть може здаватися «нормальним», тому що інші навколо нас поводяться так само. Але Біблія показує, що в Божих очах правильне, а що неправильне з огляду на те, як він створив людину і який його намір щодо людства. Якщо ми слухаємо нашого Творця і з любов’ю слухаємось його, життя набуде глибокого змісту, про який ми раніше навіть не здогадувались; до того ж ми матимемо вічне майбутнє. Наш Творець сердечно запрошує нас спробувати і подивитись, наскільки це добре [Пс. 34:9, Хом.]).

Як гріх впливає на взаємини людини з Богом?

1 Ів. 3:4, 8: «Кожен, хто чинить гріх, чинить і беззаконня. Бо гріх — то беззаконня. Хто чинить гріх, той від диявола». (Які сильні слова! Тих, хто свідомо вибирає шлях гріха, кому гріх входить у звичку, Бог вважає злочинцями. Такі люди вибирають той самий шлях, який першим вибрав Сатана).

Рим. 5:8, 10: «Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками. ...Ми, бувши ворогами, примирилися з Богом через смерть Сина Його». (Зверніть увагу, що грішники названі ворогами Бога. Як же мудро примиритися з Богом, скориставшись даною ним можливістю!)

1 Тим. 1:13: «Був помилуваний [каже апостол Павло], бо я те чинив нетямучий у невірстві». (Але коли Господь показав йому правильну дорогу, він, не вагаючись, пішов нею).

2 Кор. 6:1, 2: «А ми, як співробітники, благаємо, щоб ви Божої благодаті [«незаслуженої ласки», НС] не брали надармо. Бо каже: «Приємного часу почув Я тебе,— і поміг Я тобі в день спасіння!» Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння!» (Саме тепер той час, коли є нагода для спасіння. Бог не буде вічно виявляти до грішних людей цю незаслужену ласку. Тому треба стерегтись, щоб у нашому випадку вона не була даремною).

Як нам можна звільнитися від грішного стану?

Дивіться розділ «Викуп».