Яке значення Спомину?

Своїм вірним апостолам Ісус сказав: «Це чиніть на спомин про Мене!» (Луки 22:19). Пишучи до членів зачатого духом християнського збору, апостол Павло додав: «Кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити,— смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде» (1 Кор. 11:26). Отже, Спомин підкреслює важливість смерті Ісуса Христа у сповненні наміру Єгови. Він підкреслює значення Ісусової жертовної смерті, особливо у зв’язку з новою угодою та з тим, як його смерть  впливає на тих осіб, які будуть з Ісусом спадкоємцями небесного Царства (Ів. 14:2, 3; Євр. 9:15).

Спомин також нагадує про те, що Ісусова смерть та спосіб, в який її було заподіяно, послужили освяченню імені Єгови — відповідно до Божого наміру, вираженого в Буття 3:15 і після того. До самої смерті залишаючись непорочним в очах Єгови, Ісус довів, що причиною Адамового гріха не була якась помилка Творця людини і що людина в стані зберегти досконалу відданість Богові навіть під великим тиском; таким чином Ісус виправдав Бога Єгову як Творця і Суверена Всесвіту. Крім того, Єгова мав намір, щоб Ісусова смерть стала досконалою людською жертвою, необхідною для викупу Адамових нащадків, і таким чином уможливила мільярдам людей, які виявлятимуть віру, вічне життя на райській землі. Це було б сповненням початкового наміру Єгови і виразом його великої любові до людства (Ів. 3:16; Бут. 1:28).

Який же величезний тягар лежав на плечах Ісуса в останню ніч, яку він, будучи людиною, прожив на землі! Він знав, які наміри в його небесного Отця щодо нього, але він також знав, що мусить залишитись вірним у випробуваннях. Коли б він зазнав невдачі, яку ж ганьбу це означало б для його Отця і яку втрату для людства! Якщо взяти до уваги все, що мало б бути досягнуто завдяки смерті Ісуса, то дійсно доречним був його наказ відзначати її.

Що означають хліб і вино, які подаються на Спомині?

Коли Ісус започаткував Спомин, то дав своїм апостолам прісний хліб і сказав: «Це — тіло Моє» (Марка 14:22). Той хліб символізував Ісусове безгрішне фізичне тіло. Його Ісус мав віддати за майбутнє життя людства, і під час цієї події особлива увага звертається на перспективу життя, яку Ісусова жертва відкриває перед тими, хто буде вибраний мати участь з Ісусом у небесному Царстві.

Подавши своїм вірним апостолам вино, Ісус сказав: «Це моя кров Завіту, що проливається за багатьох»  (Марка 14:24, Хом.). Те вино символізувало його кров. Завдяки його пролитій крові люди, котрі вірять в неї, можуть отримати прощення гріхів. У той час Ісус наголосив на очищенні від гріха, яке вона уможливлювала його майбутнім співспадкоємцям. З Ісусових слів також видно, що завдяки цій крові мала набрати чинності нова угода між Богом Єговою і помазаним духом християнським збором.

Дивіться також сторінки 186—188 в розділі «Літургія».

Хто має споживати від хліба і вина?

Хто споживав від них, коли Ісус незадовго до своєї смерті започаткував Господню Вечерю? Одинадцять вірних послідовників, яким Ісус сказав: «Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів» (Луки 22:29). Усі вони були особами, яких запрошувалося мати участь з Христом у його небесному Царстві (Ів. 14:2, 3). Всі, хто сьогодні споживає від хліба і вина, також повинні бути особами, яких Христос включає в ту угоду про Царство.

Скільки осіб споживає від символів? Ісус сказав, що тільки «мала черідка» отримає небесне Царство як нагороду (Луки 12:32). Повне число має бути 144 000 (Об’яв. 14:1—3). Та група почала вибиратися 33 року н. е. Тому логічно, що сьогодні має бути зовсім небагато тих, хто споживає від символів.

Чи Івана 6:53, 54 вказує, що лише ті, хто споживає від символів, отримають вічне життя?

Ів. 6:53, 54: «Сказав їм Ісус: «Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той має вічне життя,— і того воскрешу Я останнього дня».

Ясно, що тут споживання тіла і пиття крові мусять бути символічними; інакше той, хто робив би це, порушував би Божий закон (Бут. 9:4; Дії 15:28, 29). Проте слід зазначити, що слова в Івана 6:53, 54 Ісус промовив  не у зв’язку із встановленням Господньої Вечері. Ніхто з його слухачів не мав поняття про урочисте відзначення з хлібом і вином, які представляли б тіло і кров Христа. Розпорядок щодо цього був запроваджений приблизно через рік, і розповідь апостола Івана про Господню Вечерю починається лише через сім розділів в Євангелії, що носить його ім’я (у 14-му розділі Івана).

Як же тоді людина може символічно ‘споживати тіло Сина Людського й пити кров Його’, як не на Спомині, споживаючи від хліба і вина? Зверніть увагу, що, за словами Ісуса, ті, хто буде таким чином споживати його тіло і пити його кров, матимуть «вічне життя». У чому полягає воля Отця, згідно з Ісусовими раніше сказаними словами у 40-му вірші, де він пояснив, що́ людям треба робити, аби мати вічне життя? Щоб «усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя» (курсив наш). Отже, логічно, що ‘споживати його тіло і пити його кров’ у символічному розумінні означає вірувати у викупну силу тіла і крові Ісуса, відданих у жертву. Таку віру повинні виявляти всі, хто отримає повноту життя, чи то в небі з Христом, чи в земному Раю.

Як часто і коли слід відзначати Спомин?

Ісус не сказав конкретно, як часто це слід робити. Він просто сказав: «Це чиніть на спомин про Мене!» (Луки 22:19). Павло писав: «Бо кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити,— смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде» (1 Кор. 11:26). Вираз «кожного разу» не мусить означати багато разів на рік; він може означати щороку протягом багатьох років. Коли ви відзначаєте якусь важливу подію, наприклад річницю шлюбу, або коли держава відзначає якусь важливу подію у своїй історії, то як часто це робиться? Раз на рік, у річницю події. Такий підхід узгоджується також з тим, що Господня Вечеря була запроваджена в день єврейської Пасхи — щорічного свята, котре вже не мусили відзначати євреї, які стали християнами.

Свідки Єгови відзначають Спомин 14 нісана після заходу сонця згідно з єврейським календарем, який використовувався у першому столітті. День у євреїв починається із заходом сонця і триває до наступного заходу  сонця. Отже, Ісус помер того самого дня за єврейським календарем, коли започаткував Спомин. Початком місяця нісана вважався перший захід сонця після того, як новий місяць, найближчий до весняного рівнодення, ставав видний в Єрусалимі. А через 14 днів настає день Спомину. (Отже, день Спомину може не збігатися зі святом Пасхи, яке відзначають сучасні євреї. Чому саме? Початком їхніх календарних місяців є астрономічний новий місяць (молодик), а не новий місяць, видний над Єрусалимом, який може з’явитись на 18—30 годин пізніше. До того ж більшість євреїв сьогодні відзначають Пасху 15 нісана, а не 14-го, як це робив Ісус відповідно до сказаного в Мойсеєвому Законі).