Богом можна назвати будь-яку істоту, предмет чи явище, яким люди поклоняються і яких вшановують, вважаючи їх могутнішими за себе. Богом для когось може стати навіть власний шлунок (Рм 16:18; Флп 3:18, 19). У Біблії сказано, що є багато богів (Пс 86:8; 1Кр 8:5, 6), але вона також говорить, що боги народів — це нікчемні божки (Пс 96:5; див. БОГИ І БОГИНІ).

Єврейські слова. Серед єврейських слів, що перекладаються як «Бог», є слово Ел, яке, можливо, означає «Могутній; Сильний». Воно використовується щодо Єгови, інших богів та людей. Також воно часто входить до складу власних імен, таких, як Єлисей (євр. Еліша́, що озн. «Бог — спасіння») та Михаїл (євр. Міхае́л, що озн. «хто є як Бог?»). У деяких біблійних віршах Ел вживається з означеним артиклем (гаЕ́л); це означає, що йдеться про Єгову, а не якогось іншого бога (Бт 46:3; 2См 22:31, див. NW, додаток 1G).

В Ісаї 9:6 Ісуса Христа пророчо названо Ел Ґіббо́р, «Могутній бог» (не Ел Шадда́й, «Бог Всемогутній», як названо Єгову в Буття 17:1).

Елı́м, форма множини слова ел, іноді вживається щодо інших богів, наприклад у Вихід 15:11. Ця форма множини може також передавати думку про велич і вищість, як у Псалмі 89:6: «Хто серед Божих синів [бівене́ Елı́м] такий, як Єгова?» Підтвердженням того, що форма множини, Елı́м, у цьому та деяких інших біблійних віршах вказує на одну особу, є факт, що в Септуагінті й Вульгаті це єврейське слово перекладено іменниками в однині — грецьким Тео́с і латинським Deus.

Єврейське слово елогı́м («боги»), очевидно, походить від кореня, що означає «бути сильним». Елогı́м — це форма множини слова ело́аг («бог»). Інколи ця форма множини вказує на кількох богів (Бт 31:30, 32; 35:2), але частіше вона передає думку про велич, високе становище, вищість. У Біблії елогı́м застосовується до самого Єгови, до ангелів, до богів-ідолів (одного або багатьох) і до людей.

Коли Елогı́м стосується Єгови, тоді ця форма множини вказує на велич, високе становище й вищість (Бт 1:1). Ось що про це писав Аарон Ембер: «У мові С[тарого] З[авіту] Елогı́м (стосовно Бога Ізраїля) цілком втратив значення множини, і це підтверджується тим фактом, що він майже завжди використовується з дієсловом-присудком в однині та означенням, вираженим прикметником в однині... Тож Елогı́м слід розглядати як форму підсилювальної множини, яка вказує на незрівнянність і велич та відповідає [титулу] “Величний Бог”» (The American Journal of Semitic Languages and Literatures. 1905. Vol. XXI. Р. 208).

Титул Елогı́м підкреслює силу Єгови як Творця. Лише в оповіді про створення цей титул з’являється 35 разів, і кожного разу дієслово, яким описуються дії Єгови, стоїть в однині (Бт 1:1—2:4). Бог володіє всією повнотою могутності і необмеженої сили.

У Псалмі 8:5 слово елогı́м стосується ангелів. Це видно з того, як Павло цитує ці слова в Євреїв 2:6—8. У Буття 6:2, 4 і Йова 1:6; 2:1 ангелів названо бене́ гаЕлогı́м — «Божі сини» (Ог.), «сини правдивого Бога» (НС). Біблійний словник Л. Келера і В. Баумгартнера подає такі визначення: «(окремі) богоподібні істоти, боги» (с. 134), «(окремі) боги» (с. 51) і містить посилання на Буття 6:2 та Йова 1:6; 2:1; 38:7 (Koehler L., Baumgartner W. Lexicon in Veteris Testamenti Libros. Leiden, 1958). Відповідно, в Псалмі 8:5 елогı́м перекладено як «ангели» (LXX), «богоподібні» (НС, прим.).

Слово елогı́м може також стосуватися фальшивих богів. В одних випадках ця форма множини перекладається просто як «боги» (Вх 12:12; 20:23). А в інших множина передає думку про велич і вказує лише на одного бога чи богиню. Однак добре відомо, що ці боги не були триєдиними (1См 5:7б [Дагон]; 1Цр 11:5 [богиня Астарта]; Дн 1:2б [Мардук]).

У Псалмі 82:1, 6 слово елогı́м стосується людей — ізраїльських суддів. Ісус цитував уривок з цього псалма, як записано в Івана 10:34, 35. Ці люди названі богами, тому що були представниками і речниками Єгови. Так само Єгова сказав Мойсею, що той буде як «Бог» для Аарона і фараона (Вх 4:16; 7:1).

У багатьох біблійних віршах перед Елогı́м стоїть означений артикль га (Бт 5:22). Про вживання гаЕлогı́м Ф. Зорелл написав: «У Святому Письмі це слово використовується насамперед щодо єдиного правдивого Бога, Ягве... “Ягве — [єдиний правдивий] Бог” (Пв 4:35, 39; ІсН 22:34; 2См 7:28; 1Цр 8:60 тощо)» (Zorell F. Lexicon Hebraicum Veteris Testamenti. Rome, 1984. P. 54; квадратні дужки автора).

Грецьке слово. Як правило, в Септуагінті слова Ел та Елогı́м передаються словом Тео́с, і це слово в Грецьких Писаннях перекладається як «Бог» чи «бог».

Правдивий Бог Єгова. Правдивий Бог не є безіменним. Його ім’я — Єгова (Пв 6:4; Пс 83:18). Він є Богом, оскільки саме він усе створив (Бт 1:1; Об 4:11). Правдивий Бог дійсно існує (Ів 7:28), він є особистістю (Дії 3:19; Єв 9:24), а не безжиттєвим законом природи, який не має живого законодавця; він не сліпа сила, що спричиняє розвиток чогось за допомогою ряду випадковостей. В «Американській енциклопедії» під заголовком «Бог» зазначається: «За уявленнями християн, мусульман і юдеїв — Всевишній, Першопричина, а в загальному значенні, поширеному в сучасному цивілізованому світі,— духовна істота, чиє існування ні від чого і ні від кого не залежить, вічна, абсолютно вільна та всесильна істота, що існує окремо від різних форм матерії, яку вона створила й існування якої вона підтримує та контролює. Схоже, що в історії не було такого періоду, коли б людина не вірила в надприродного творця і правителя всесвіту» (The Encyclopedia Americana. 1956. Vol. XII. P. 743).

Докази існування «живого Бога». Про існування Бога свідчить порядок, потужність і складність його творіння, як на макроскопічному, так і на мікроскопічному рівні, а також взаємини Бога з його народом упродовж історії. Науковці черпають багато знань з так званої Книги Божого творива, а навчитися чогось із книги можна лише тоді, коли вона була написана розумним автором.

На відміну від безжиттєвих богів народів, Єгова є «живим Богом» (2Кр 6:16; Єр 10:10). Докази його діяльності і величі є всюди. «Небеса звіщають про Божу славу, і про діло його рук розповідає небозвід» (Пс 19:1). У людей немає обґрунтованих причин заперечувати існування Творця, адже «все, що можна знати про Бога, для них явне, оскільки Бог їм це виявив. Бо його невидимі риси — вічну силу й божественність — чітко видно ще від створення світу, оскільки вони помітні у творінні, тому таким людям немає виправдання» (Рм 1:18—20).

У Біблії говориться, що Бог існує від віку й до віку, тобто вічно (Пс 90:2, 4; Об 10:6), що він є Царем вічності, нетлінним, невидимим, єдиним правдивим Богом (1Тм 1:17). До нього не було жодного бога (Іс 43:10, 11).

Безмежно величний, але доступний. Правдивий Бог безмежно величний, і людина не може цілковито його пізнати. Створіння ніколи не зможе зрівнятися з Творцем чи повністю зрозуміти його думки (Рм 11:33—36). Однак Бога можна знайти, до нього можна наблизитись. Він дає своїм поклонникам усе необхідне для їхнього благополуччя й щастя (Дії 17:26, 27; Пс 145:16). Він завжди може і хоче давати своїм створінням добрі дари, як написано: «Кожен добрий дар, кожен досконалий дарунок походить згори, від Батька небесних світил, який анітрохи не змінюється, як це буває з мінливою тінню» (Як 1:17). Єгова завжди діє в рамках своїх праведних норм і робить усе на законних підставах (Рм 3:4, 23—26). Тому створіння можуть цілковито на нього покладатися, знаючи, що він завжди дотримується принципів, які сам встановив. Він не змінюється (Мл 3:6) і ніколи не поступається своїми принципами. Бог є безстороннім (Пв 10:17, 18; Рм 2:11) і не може говорити неправду (Чс 23:16, 19; Тит 1:1, 2; Єв 6:17, 18).

Характерні риси. Правдивий Бог не є всюдисущим, адже Біблія каже, що він має місцеперебування (1Цр 8:49; Ів 16:28; Єв 9:24). Його престол на небесах (Іс 66:1). Він — Всемогутній Бог, всесильний (Бт 17:1; Об 16:14). «Все оголене й повністю відкрите перед очима» Бога, і він каже «від початку, яким буде кінець» (Єв 4:13; Іс 46:10, 11; 1См 2:3). Його сила всеосяжна, йому відомо про все в усесвіті (2Хр 16:9; Пс 139:7—12; Ам 9:2—4).

Правдивий Бог не тілесний, він — дух (Ів 4:24; 2Кр 3:17). Однак іноді він описує свої можливості, наприклад свою силу і здатність бачити, за допомогою людських понять. Образною мовою він говорить про свою «руку» (Вх 6:6), «очі» і «вуха» (Пс 34:15). Бог каже, що, будучи Творцем людського ока і вуха, він сам, безперечно, теж може бачити й чути (Пс 94:9).

Серед головних Божих рис є любов (1Ів 4:8), мудрість (Пр 2:6; Рм 11:33), справедливість (Пв 32:4; Лк 18:7, 8) і сила (Йв 37:23; Лк 1:35). Єгова — Бог порядку й миру (1Кр 14:33). Він абсолютно святий і чистий (Іс 6:3; Ав 1:13; Об 4:8), щасливий (1Тм 1:11) і милосердний (Вх 34:6; Лк 6:36). У Біблії згадується багато інших рис Бога.

Становище. Єгова — Всевишній Правитель усесвіту, Цар вічності (Пс 68:20; Дн 4:25, 35; Дії 4:24; 1Тм 1:17). Його престол піднесений над усім (Єз 1:4—28; Дн 7:9—14; Об 4:1—8). Він є Величним Богом (1См 4:8; Іс 33:21; Єв 1:3; 8:1) і Джерелом життя (Йв 33:4; Пс 36:9; Дії 17:24, 25).

Праведність і слава. Правдивий Бог є праведним (Пс 7:9) і славетним (Пс 29:3; Дії 7:2). Його велич незрівнянна (Пв 33:26), він зодягнутий у величність, силу (Пс 93:1; 68:34), гідність і славу (Пс 104:1; 1Хр 16:27, прим.; Йв 37:22; Пс 8:1). «Вчинки його славні й чудові» (Пс 111:3). Слава його Царства пишна (Пс 145:11, 12).

Намір. Бог має намір, який обов’язково здійснить, і ніщо не стане йому на заваді (Іс 46:10; 55:8—11). Згідно з Ефесян 1:9, 10, цей намір полягає в тому, щоб зібрати «в Христі все, що на небі і що на землі». Завдяки Христу всі розумні створіння примиряться з Богом. (Пор. Мт 6:9, 10.) Ніхто не існував раніше за Єгову, тому можна сказати, що він старший за всіх (Іс 44:6). До Творця не було іншого бога, і «після [нього] немає жодного», адже народи ніколи не зможуть створити справжнього, живого бога, який був би спроможним пророкувати (Іс 43:10; 46:9, 10). Єгова — Альфа і Омега (Об 22:13), єдиний Всемогутній Бог; він вирішить спірне питання про те, хто є правдивим Богом, довівши раз і назавжди, що тільки він — Всемогутній Бог (Об 1:8; 21:5, 6). Єгова ніколи не забуває про свій намір і про угоди, які він уклав, тож є відданим і гідним цілковитої довіри (Пс 105:8).

Спілкується зі своїми створіннями. Бог надзвичайно любить свої створіння, тому відкриває їм себе й свій намір. Три рази люди навіть чули його голос (Мт 3:17; 17:5; Ів 12:28). Також він промовляв через ангелів (Лк 2:9—12; Дії 7:52, 53), людей, яким давав вказівки й об’явлення (скажімо через Мойсея), і через свого Сина, Ісуса Христа (Єв 1:1, 2; Об 1:1). Звертаючись до своїх служителів через писане Слово, Бог допомагає їм бути цілковито спорядженими для служіння і дає керівництво на дорозі до вічного життя (2Пт 1:19—21; 2Тм 3:16, 17; Ів 17:3).

Зовсім не такий, як боги народів. Правдивий Бог, Творець величних небесних світил, настільки величний і оточений таким сяйвом, що тілесні створіння неспроможні на нього дивитися. «Людина не може побачити [Бога] і залишитись живою» (Вх 33:20). Буквально бачити обличчя Єгови здатні тільки ангели, які є духовними істотами (Мт 18:10; Лк 1:19). Людям для їхнього ж блага цього не дано. Але з любові до них Бог показав їм свої чудові риси за допомогою свого Слова; також він відкрив себе через свого Сина, Христа Ісуса (Мт 11:27; Ів 1:18; 14:9).

У книзі Об’явлення Бог дав нам уявлення про те, що означає перебувати в його присутності. Апостол Іван отримав видіння, в якому він немовби бачив Бога на його престолі. Бог не з’явився йому ні в образі людини, ні в образі будь-якої іншої істоти. Іван сам пізніше сказав: «Ніхто з людей ніколи не бачив Бога» (Ів 1:18). У видінні вигляд Єгови був схожим на відполіровані до блиску, сяючі, прекрасні коштовності, що неабияк вражають і приковують погляд. Бог «був подібний до каменя яшми і сердоліку; довкола ж престолу сяяла веселка, схожа на смарагд» (Об 4:3). Отже, Єгова надзвичайно прекрасний; його вигляд змушує завмерти від подиву. Його престол оточений славою, і довкола нього панує непорушний спокій; символом цього є схожа на смарагд веселка, яка нагадує про тишу, що настає після бурі. (Пор. Бт 9:12—16.)

Тож правдивий Бог разюче відрізняється від богів народів, яких часто зображають химерними, гнівливими, невблаганними, безсердечними, примхливими, страшними і жорстокими, готовими мучити земні створіння в пеклі чи якомусь іншому місці.

«Бог, який вимагає цілковитої відданості». «Хоча і є так звані боги,— чи то на небі, чи на землі,— адже існує багато “богів” і багато “панів”, для нас є лише один Бог, Батько» (1Кр 8:5, 6). Єгова — Всемогутній, єдиний правдивий Бог, тож він по праву вимагає цілковитої відданості (Вх 20:5). Служителям Бога не можна допускати, щоб хтось зайняв його місце в їхньому житті й серці. Єгова очікує, що йому поклонятимуться в дусі та в правді (Ів 4:24). Тільки він заслуговує того, щоб перед ним відчували благоговійний страх (Іс 8:13; Єв 12:28, 29).

Серед інших могутніх істот, які в Біблії називаються «богами», є Ісус Христос — «єдинородний бог». Однак він сам чітко сказав: «Поклоняйся лише Єгові, Богу твоєму, і тільки йому служи» (Ів 1:18; Лк 4:8; Пв 10:20). Ангелів названо «богоподібними», але коли Іван хотів поклонитися одному з них, той сказав: «Вважай, не роби цього!.. Богові поклоняйся!» (Пс 8:5, прим.; Єв 2:7; Об 19:10). «Богами» названі й деякі видатні ізраїльтяни (Пс 82:1—7); проте, згідно з Божою волею, жодній людині не слід поклонятися. Коли Корнилій поклонився апостолу Петру, той зупинив його, сказавши: «Устань, я теж лише людина» (Дії 10:25, 26). Поза всяким сумнівом, фальшиві боги, яких люди вигадували упродовж віків після бунту в Едемі, не заслуговують поклоніння. Мойсеїв закон суворо забороняв ізраїльтянам відвертатися від Єгови і служити іншим богам (Вх 20:3—5). Правдивий Бог Єгова не буде вічно терпіти суперництво з фальшивими, нікчемними божками (Єр 10:10, 11).

Протягом свого Тисячолітнього правління Христос покінчить з усією владою і силою, що протистоїть Богові, а тоді передасть Царство своєму Богові й Батькові, і Бог стане «усім для всіх» (Рм 8:33; 1Кр 15:23—28). Зрештою усе живе створіння визнає верховну владу Бога і буде вічно вихваляти його ім’я (Пс 150; Флп 2:9—11; Об 21:22—27; див. ЄГОВА).