Так іноді перекладається грецьке слово айо́н, яке часто вживається в Грецьких Писаннях.

Про значення слова айо́н лексикограф Р. Тренч говорить: «Подібно до слова ко́смос [озн. «світ»], воно має не лише основне, фізичне, але й другорядне, моральне значення. Щодо основного [значення], то це слово вказує на час (тривалий чи нетривалий), який не переривається... особливо на час як обставину, якій підкорені всі створіння, а також як міру тривалості їхнього існування... Тож воно вказує на все, що існує у світі і що підвладне часу... а також, більше в моральному значенні, на тенденції та хід подій у цьому світі». На підтвердження останнього значення автор наводить слова німецького вченого К. Грімма, який подає таке визначення: «Сукупність усього, що стає помітним з плином часу» (Trench R. C. Synonyms of the New Testament. London, 1961. P. 202, 203).

Отже, основне значення слова айо́н — «вік» або «період існування». У Біблії воно часто позначає тривалий період (Дії 3:21; 15:18) чи навіть час, що не має кінця, вічність (Мр 3:29; 11:14; Єв 13:8); ці значення слова айо́н обговорюються в статті НА ВІКИ, ВІЧНО. А в цій статті ми зосередимось на значенні, згаданому в другій частині вищенаведеної цитати Р. Тренча.

Щоб ліпше зрозуміти це значення слова айо́н, можна пригадати, як в українській мові використовуються слова «вік», «ера» та «епоха». Деколи ми вживаємо ці слова, маючи на увазі період в історії, який характеризується якимись визначними подіями, явищами чи ознаками або пов’язаний з якоюсь видатною особистістю. Ми говоримо про епоху географічних відкриттів, тобто про часи Колумба, Магеллана, Кука та інших мореплавців-першовідкривачів, говоримо про епоху феодалізму, бронзовий вік, атомний вік чи вік технологій. У кожному з цих висловів головне значення має не так період, як ознака або ознаки, якими він характеризується. Ці ознаки і є ключовими факторами, що позначають початок, тривалість і кінець даного періоду. Без таких ознак він був би просто відрізком часу, а не конкретною епохою, ерою чи віком.

У словнику Й. Х. Дворецького слову айо́н серед іншого дається таке визначення: «Вік, час, епоха, ера» (Дворецкий Й. Х. Древнегреческо-русский словарь. Москва, 1958. Т. 1. С. 59). В іншому словнику говориться: «Чітко визначений відрізок часу; епоха, вік» (Liddell H., Scott R. A Greek-English Lexicon / revised by Jones H. Oxford, 1968. Р. 45). Також це слово пояснюється так: «Вік, ера... [воно] позначає період невизначеної тривалості або час, що характеризується певними подіями» (Vine’s Expository Dictionary of Old and New Testament Words. 1981. Vol. 1. P. 41).

Тож коли слово айо́н стосується не просто часу, а періоду або епохи, що характеризується певними ознаками чи обставинами, то воно перекладається як «вік». Коли ж ідеться про стан речей у світі загалом або про світський спосіб життя, його можна перекласти як «світ», «система» або «становище», «стан речей». Так, наприклад, у Галатів 1:4 говориться: «Він віддав себе за наші гріхи, щоб врятувати нас від теперішнього злого світу [або «віку; системи», прим.; форма слова айо́н] згідно з волею нашого Бога і Батька». Цілком очевидно, що Христова жертва не врятувала християн від якогось відрізку часу, адже вони і далі жили в той же час, що і їхні сучасники. Християни були врятовані від світу, від стану речей, який існував у той період і характеризував його. (Пор. Тит 2:11—14.)

Апостол Павло написав християнам у Римі: «Більше не дозволяйте цьому світу [форма слова айо́н] формувати вас, натомість перемінюйтеся, обновлюючи свій розум» (Рм 12:2). Людей, які тоді жили, формував не час сам по собі, а характерні для того часу ознаки, скажімо норми, звичаї, правила поведінки, традиції, звички, погляди й стилі. Християнам в Ефесі Павло написав, що вони були «мертвими через свої проступки й гріхи, в яких... колись жили, як прийнято у світі в цей вік [«тримаючись шляху цього світу», прим.]» (Еф 2:1, 2). В одній праці зазначається, що в цьому уривку думка, яку передає слово айо́н, зосереджується не на часі. На підтримку перекладу слова айо́н як «шлях» у ній говориться: «Це слово містить три думки: тенденцію, розвиток подій і обмежену тривалість. Оскільки цей світ є злим, його шлях теж злий, тому жити згідно з ним означає жити у проступках і гріхах» (The Expositor’s Greek Testament / edited by W. R. Nicoll. 1967. Vol. III. P. 283).

Віки, епохи, системи. Є різні віки, або епохи, які існували чи будуть існувати в майбутньому. Віки, засновані Богом через його Сина,— це праведні віки.

Наприклад, запровадивши Закон-угоду, Бог дав початок епосі, яку дехто називає ізраїльською або юдейською епохою. Характерною ознакою цього періоду в історії (якщо говорити про стосунки Бога з людьми) був тодішній стан речей і певні особливості, пов’язані із Закон-угодою. Такими особливостями були священство, система жертвоприношень, вказівки щодо харчування, поклоніння у святому наметі і храмі, свята і суботи (усе це було прообразами і тінню прийдешнього), а також система державного управління, в якій з часом з’явився цар. Проте коли Бог передрік нову угоду (Єр 31:31—34), стара угода стала в певному розумінні застарілою, хоча Бог і дозволив, щоб вона була дійсною ще кілька століть (Єв 8:13). У 33 р. н. е. Бог поклав край Закон-угоді, так би мовити, прибивши її до стовпа мук свого Сина (Кл 2:13—17).

Очевидно, саме тому в Євреїв 9:26 сказано, що Христос «виявився раз і назавжди при закінченні віків [або «систем», прим.], щоб усунути гріх, принісши в жертву самого себе». А втім, характерні ознаки юдейського віку, або епохи, остаточно зникли лише в 70 р. н. е., коли Єрусалим і його храм були знищені, а юдеї розпорошилися. І, хоча остання фортеця юдеїв (Масада) була захоплена через три роки (у 73 р. н. е.), знищення Єрусалима назавжди поклало край юдейському священству, жертвам і поклонінню в храмі відповідно до Закону. Тоді також припинила існувати юдейська система державного управління, встановлена Богом. Це пояснює, чому через багато років після смерті Христа, але ще до того, як римляни знищили Єрусалим, апостол Павло написав про деякі факти з ізраїльської історії і додав: «Тож усе, що сталося з ними, служить прикладом і написано як попередження для нас, адже за нашого життя прийшов кінець різних віків» (1Кр 10:11; пор. Мт 24:3; 1Пт 4:7).

За допомогою викупної жертви та нової угоди, якій ця жертва надала чинності, Бог через Ісуса Христа започаткував нову епоху, пов’язану насамперед зі збором помазаних християн (Єв 8:7—13). Протягом цієї епохи стають реальністю прообрази Закон-угоди. Крім того, розпочинається служіння, пов’язане з примиренням, інтенсивна дія святого духу, поклоніння в духовному храмі з духовними жертвами замість буквального храму і тваринних жертв (1Пт 2:5); відкривається Божий намір, і для учасників нової угоди стають можливими особливі стосунки з Богом, що означають новий спосіб життя. Усе це — характерні ознаки віку, започаткованого через Христа.

Неправедний вік, світ, або система. Пишучи Тимофієві про тих, «хто багатий у теперішньому світі [або «віці; системі»]», Павло, безперечно, не мав на увазі тодішню юдейську епоху, або систему, адже у своєму служінні Тимофій мав справу не тільки з християнами-юдеями, а й з християнами з інших народів, чиї статки навряд чи були пов’язані з юдейською системою (1Тм 6:17, прим.). Подібно, коли Павло писав, що Димас покинув його, «полюбивши теперішній світ [або «вік; систему»]», то, очевидно, говорив не про юдейську систему. Скоріш за все, Димас полюбив стан речей, який тоді існував у світі загалом, і світський спосіб життя (2Тм 4:10, прим.; пор. Мт 13:22).

Айо́н, або система, цього світу, з’явилась ще до укладення Закон-угоди. Вона існувала одночасно з айо́н Закон-угоди, тобто станом речей, зумовленим цією угодою, і продовжувала існувати після айо́н Закон-угоди. Айо́н цього світу, очевидно, постала через деякий час після Потопу, коли поширився неправедний спосіб життя, якому притаманні гріх і бунт проти Бога та його волі. Тож Павло згадав, що «бог цього світу [або «цього віку; цієї системи»]» засліплює розуми невіруючих; без сумніву, він мав на увазі Сатану Диявола (2Кр 4:4, прим.; пор. Ів 12:31). Айо́н цього світу, її характерні ознаки і дух, формуються передусім під впливом Сатани. (Пор. Еф 2:1, 2.) Щодо Римлян 12:2 в одній праці говориться: «Якби християнин хоча б частково пристосувався до системи, керованої таким духом, не кажучи вже про повне підкорення її шляхам, то це згубно вплинуло б на його життя» (The Expositor’s Greek Testament / edited by W. R. Nicoll. 1967. Vol. II. P. 688). Айо́н цього світу мала існувати ще довгий час після днів апостолів.

Пояснюючи одну зі своїх притч, Ісус сказав, що «поле — це світ [грец. ко́смос]... Жнива — це закінчення віку [форма слова айо́н]... Тому, подібно як збирають бур’яни і спалюють у вогні, так буде і під час закінчення віку» (Мт 13:37—43). Деякі перекладачі, скажімо І. Хоменко, обидва слова, ко́смос і айо́н, передали в цих віршах словом «світ». Але рільник у цій притчі спалює не «поле», яке символізує «світ», а лише «бур’яни». Тож ідеться про кінець, або «закінчення», не «світу» (ко́смос), а «віку», «системи» (айо́н). У перекладі Джорджа Кемпбелла цей уривок звучить так: «Поле — це світ... жнива — це закінчення цього становища... так буде і під час закінчення цього становища» (Campbell G. The Four Gospels. London, 1834).

Ісус пояснив, що пшениця символізує помазаних християн, його правдивих учнів, а бур’яни — удаваних християн. Отже, закінчення віку, зображене як жнива, в цьому уривку стосується не закінчення юдейської епохи і не закінчення «становища», за якого «пшениця» та «бур’яни» ростуть разом; натомість воно стосується кінця віку, в якому панує Сатана,— віку, який апостол Павло згодом назвав «теперішнім віком» (1Тм 6:17, прим.). Те саме можна сказати про іншу притчу Ісуса, притчу про невід і відділення риби, де говориться, що «так буде під час закінчення віку: ангели вийдуть, відділять неправедних від праведних» (Мт 13:47—50). Скоріш за все, учні мали на думці вищенаведені слова Ісуса, коли пізніше запитали про ознаку його присутності та «закінчення цього віку» (Мт 24:3). Наказуючи своїм послідовникам робити людей учнями, Ісус пообіцяв бути з ними «аж до закінчення цього віку»; очевидно, цей вислів теж стосується закінчення епохи, що характеризується пануванням Сатани (Мт 28:19, 20).

Інші приклади того, де слово айо́н вживається в цьому розумінні і вказує на теперішній злий вік, або світ: Луки 16:8; 1 Коринфян 1:20; 2:6, 8; 3:18; Ефесян 1:21.

Прийдешній вік. У Матвія 12:32 містяться Ісусові слова про те, що людині, яка говоритиме проти святого духу, не буде прощено «ані в цьому віці, ані в прийдешньому». Дехто вважає, що тут ідеться про юдейську епоху і про епоху, яку Христос мав запровадити за допомогою нової угоди. Однак усе вказує на те, що Ісус говорив про теперішній злий вік і про майбутній вік, який прийде йому на зміну. Цей майбутній вік Ісус мав на увазі, коли обіцяв, що ті, хто заради Божого Царства покинув дім і рідних, отримають «в багато разів більше у цей час [форма слова кайро́с, озн. «визначений час»], а в прийдешньому віці [форма слова айо́н] — вічне життя» (Лк 18:29, 30). Прийдешній вік включатиме період, коли померлі воскреснуть і отримають нагоду стати Божими дітьми (Лк 20:34, 35). Слово айо́н у множині вживається в Ефесян 2:7, де говориться, що «у прийдешніх віках» помазані християни, які перебувають «в єдності з Христом Ісусом», відчують на собі неперевершене багатство Божої незаслуженої доброти. (Пор. Еф 1:18—23; Єв 6:4, 5.) З цього можна зробити висновок, що «прийдешній вік» включатиме в себе різні віки, або системи, подібно як вік, коли діяла Закон-угода, охоплював різні взаємопов’язані системи, що існували одночасно (про це йшла мова вище).

Бог упорядковує віки. В Євреїв 11:3 написано: «Завдяки вірі ми усвідомлюємо, що віки [мн. від айо́н] були упорядковані словом Бога і видиме виникло з невидимого». Багато хто проводить паралель між цим віршем і Євреїв 1:2, де слово айо́н теж вживається у множині; там говориться, що Єгова промовляв через свого Сина, Ісуса Христа, «якого призначив спадкоємцем усього і через якого створив різні віки». Є різні версії щодо значення грецького слова айо́н у цих двох віршах.

З одного боку, це грецьке слово може означати період, що характеризується певними ознаками. В 11-му розділі Євреїв письменник під натхненням говорить про те, як завдяки вірі «люди в давні часи отримали свідчення» (Єв 11:2). Далі він наводить приклади людей, що жили в період до Потопу, в епоху патріархів і в епоху, коли діяла угода між Богом та Ізраїлем. Протягом усіх цих окремих періодів Бог впливав на хід подій і, послуговуючись «віками», що приходили на зміну один одному, поступово виконував свій намір усунути наслідки бунту і відкрити достойним людям шлях до примирення з Ним. Тож тим, хто жив у давні часи, потрібна була віра (і вони її мали) в те, що невидимий Бог скеровує події в потрібному напрямку і порядку. Вони вірили, що саме він дає початок різним вікам і що те, чого вони прагнуть, а саме «сповнення обіцянки», обов’язково настане у визначений Богом час. Вони з вірою чекали сповнення Божого наміру; до цього наміру входив вік, який почався із введенням нової угоди, укладеної на підставі Ісусової жертви (Єв 11:39, 40; 12:1, 18—28).

З іншого боку, слово айо́н в Євреїв 1:2 і 11:3 може бути еквівалентом грецького слова ко́смос в значенні «світ» або «всесвіт», тобто сукупність усього створеного, в тому числі сонце, місяць, зірки і земля. Такий висновок можна зробити на підставі того, що в Євреїв 11:3 вживається фраза «видиме виникло з невидимого». Можливо, цей вірш є посиланням на оповідь про створення з книги Буття, адже далі Павло говорить про Авеля (вірш 4), Еноха (вірші 5, 6) та Ноя (вірш 7). Тож Павло, мабуть, ширше розкриває поняття віри, посилаючись на існування всесвіту з його сонцем, місяцем і зірками як на беззаперечний доказ існування Творця. (Пор. Рм 1:20.)

У Єврейських Писаннях. Єврейське слово хе́лед за значенням подібне до слова айо́н і деколи стосується віку, тобто тривалості життя людини (Пс 39:5; 89:47). Але воно також може наголошувати на ознаках, які характеризують якийсь період; у таких випадках воно перекладене як «світ» (у значенні «середовище, в якому людина народилась і живе») або «система» (Пс 17:13, 14; 49:1, див. також прим.).