1. (Євр. Ійов, озн. «об’єкт ворожості».) Чоловік, який жив у краю Уц, на Аравійському півострові (Йв 1:1). Бог сказав про Йова: «Немає такого, як він, на землі. Він чоловік праведний і непорочний, який боїться Бога та цурається зла» (Йв 1:8). З цих слів можна зробити висновок, що Йов жив у краю Уц приблизно тоді, коли його далекі родичі, ізраїльтяни, перебували в єгипетському рабстві. На той час Йосип, син Якова (Ізраїля), який попри страшну несправедливість і страждання залишився бездоганним в очах Бога Єгови, вже помер (1657 р. до н. е.). А Мойсей ще не став пророком Єгови, який мав вивести 12 племен Ізраїля з Єгипту. У період між смертю Йосипа і часом, коли Мойсей проявив себе як людина праведна і непорочна, не було нікого, хто був би таким бездоганним, як Йов. Мабуть, саме тоді між Єговою і Сатаною відбулися розмови про нього (Йв 1:6—12; 2:1—7).

Вважається, що розповідь про життя Йова записав Мойсей. Він міг дізнатися про Йова в Мідіяні, де жив 40 років, а про те, чим закінчились його страждання, та про його смерть міг почути тоді, коли ізраїльтяни перебували біля краю Уц під кінець своєї подорожі пустелею. Якщо Мойсей завершив писати книгу Йова незадовго до того, як 1473 р. до н. е. ізраїльтяни увійшли в Обіцяний край (очевидно, невдовзі після смерті Йова), то Йов зазнав випробувань приблизно 1613 р. до н. е., адже після того він прожив ще 140 років (Йв 42:16, 17).

Йов був родичем Авраама, оскільки вони обоє походили від Сима, і поклонявся Єгові, хоча й не був ізраїльтянином. Він мав дружину, семеро синів і три дочки, а також був «найзаможнішим з усіх жителів Сходу» (Йв 1:1—3). Йов сумлінно виконував обов’язки священика у своїй сім’ї і приносив Богові жертви за своїх рідних (Йв 1:4, 5).

Йов мав великий авторитет серед тих, хто сидів коло міської брами, його поважали навіть старші чоловіки і князі (Йв 29:5—11). Він безсторонньо судив та заступався за вдів, був як батько для сиріт, для бідних і тих, хто не мав помічника (Йв 29:12—17). Йов залишався морально чистим, остерігався матеріалізму та ідолопоклонства, а також був щедрим до бідних і нужденних (Йв 31:9—28).

Непорочність Йова. Сатана поставив під сумнів непорочність Йова. Однак Єгова був упевнений у своєму вірному служителеві. Тому він, знаючи, що зможе повернути Йовові все втрачене і винагородити його за вірність, дозволив Сатані повною мірою випробувати Йова, але заборонив позбавляти його життя. Спочатку Сатана відібрав у Йова стада, отари і слуг, а тоді вбив його дітей (Йв 1:13—19), але Йов жодного разу не звинуватив Бога у тому, що він діє нерозсудливо і чинить зло. Також він не відвернувся від Бога, навіть коли дружина та інші схиляли його до цього (Йв 1:20—22; 2:9, 10). Йов говорив про Бога правду (Йв 42:8). Він прийняв докір за те, що надто зосередився на доведенні своєї правоти, а не Божої (Йв 32:2), і визнав свої гріхи перед Богом (Йв 42:1—6).

Єгова любив Йова. Після того як Йов з вірністю зніс усі випробування, Бог призначив його священиком для трьох його приятелів, які сперечалися з ним, а йому повернув усе втрачене. У нього знову народилися діти (матір’ю яких, очевидно, була та сама дружина), а майна стало вдвічі більше, ніж до випробувань. Родичі Йова та колишні друзі прийшли до нього з подарунками, щоб вшанувати його (Йв 42:7—15). Він жив ще багато років і бачив своїх нащадків аж до четвертого покоління (Йв 42:16).

Зі слів Єгови, записаних пророком Єзекіїлем, видно, що він вважає Йова чудовим прикладом праведності (Єз 14:14, 20). Завдяки своїй терпеливості і витривалості у випробуваннях Йов став взірцем для християн. А те, як Єгова поблагословив його за вірність, показало, що Бог дуже ніжний у своїх почуттях і милосердний (Як 5:11). Книга Йова, в якій описані його важкі випробування, не лише потішає і зміцнює християн, але й допомагає глибше зрозуміти багато біблійних принципів.

2. (Євр. Йов.) Син Іссахара, вказаний у переліку синів третім (Бт 46:13). В Числа 26:24 і в 1 Хронік 7:1 він згадується як Яшув.