У Біблії немає стільки точних і різноманітних слів для позначення кольорів, скільки існує в сучасній термінології. Щоб надати уявлення про колір якогось об’єкта, біблійні письменники детальніше описували цей об’єкт або порівнювали його з чимось добре знайомим (Вх 16:31; Об 1:14). Згадки про такі відомі речі, як кров, сніг, деякі види птахів, вогонь, коштовне каміння тощо допомагали ліпше зрозуміти, про який колір ідеться (2Цр 3:22; Пс 51:7; Псн 5:11; Мт 16:2, 3; Об 9:17). Кольори могли мати символічне значення і пов’язуватися з конкретними поняттями.

Багряний або яскраво-червоний колір згадується в описі мотузки, полотна, одягу; гріхи порівняно до багряної тканини (Чс 4:8; ІсН 2:18; Єр 4:30; Мт 27:28; Іс 1:18). «Дикий звір», згаданий у 17-му розділі Об’явлення, був багряним (вірш 3), чим відрізнявся від «дикого звіра» з 13-го розділу. Повія, що сиділа на цьому багряному звірові, була одягнена в пурпурне та багряне вбрання (Об 17:3—5). Такими образами у видінні показано, що «звір» претендує на царську владу, а жінка, яка сидить на ньому, розкошує і має царську велич.

Білий колір згадується в Біблії найчастіше. Іноді він має не буквальне, а переносне значення й символізує праведність і духовну чистоту (Об 3:4; 7:9, 13, 14). Білий кінь з Об’явлення 6:2 і 19:11 символізує чисту, праведну війну, яку веде Ісус Христос.

Білий одяг носили як бідні, так і ті, хто обіймав високе становище. Коли в Біблії згадується одяг ангелів, він зазвичай змальовується білим (Мр 16:5; Ів 20:12; Об 19:14). Білий також згадується, коли мова йде про волосся (Лв 13:3; Мт 5:36), рану (Лв 13:16), поля, що готові до жнив (Ів 4:35), а також Божий престол праведного суду (Об 20:11). Ісус прирівняв книжників і фарисеїв до побілених могил (Мт 23:27). Наводячи цей приклад, він мав на думці тогочасний звичай перед Пасхою білити могили в околицях Єрусалима. Це робили для того, щоб люди, які йшли відзначати Пасху, не занечистилися, торкнувшись їх. У Біблії згадуються різні відтінки білого, наприклад червонувато-білий (Лв 13:19, 24) і блідо-білий (Лв 13:39).

Також у Біблії згадується жовтий колір (Лв 13:30, 32, 36; Об 9:17).

Слово «зелений» часто вживається в Біблії, але воно рідко стосується безпосередньо кольору. Здебільшого «зелений» передає думку про свіжість і соковитість молодої рослинності або про добре здоров’я і процвітання (Бт 1:30; 9:3; Вх 10:15; 2Цр 19:26; Об 8:7). Жовтувато-зелений колір згадується в описі щирого золота, а також плям, які могли з’явитися на одязі чи стінах будинку внаслідок прокази (Пс 68:13, прим.; Лв 13:49; 14:37).

Коричневий колір згадується лише в описі баранів (Бт 30:32, 33, 35, 40).

Біблія часто згадує пурпурний колір, але не робить різниці між його відтінками, які залежали від барвника і методу фарбування (Вх 25:4; Чс 4:13; Єз 27:7, 16; Дн 5:7, 29; Мр 15:17, 20; Лк 16:19; Об 17:4). Пурпурна фарба була дорогою, тому цей колір часто символізував багатство, славу і царську величність.

Синій згадується в описі різноманітних фарбованих матеріалів, як-от пряжі чи полотна (Вх 26:4, 31, 36; 39:22; Чс 4:7). Кожен ізраїльтянин мав прикріпити синій шнур над торочками свого одягу (Чс 15:38, 39). Нагрудники, згадані в Об’явлення 9:17, поєднували кілька гарних кольорів, одним з яких був бузково-синій.

Сірий колір згадується у вислові «червоно-сірий» в описі дорогої вовни (Єз 27:18, прим.).

Сурик — це оранжево-червона фарба, яка виготовляється з оксидів заліза чи свинцю (Єр 22:14, прим.; Єз 23:14, прим.). Скоріш за все, першими сурик почали використовувати фінікійці, які привозили його з родовищ у Північній Африці. Пізніше такі родовища розробили і на Близькому Сході.

Червоний, вогняно-червоний і рудий згадуються, коли йде мова про волосся (Бт 25:25), фарбовані баранячі шкури (Вх 25:5), тварин (Чс 19:2; Сд 5:10; Зх 1:8), одяг (Іс 63:2), вечірнє небо (Мт 16:2, 3) тощо. Одне з єврейських слів, що позначають червоний колір (адо́м), походить від слова дам, яке означає «кров» (Бт 25:30; 9:6). Вогняно-червоний згадується в описі символічного великого дракона, Сатани Диявола (Об 12:3). В Об’явлення 6:4 вогняно-червоний кінь символізує війни між народами. Темно-червоний був кольором дорогих фарбованих речей (2Хр 2:7, 14; 3:14). Гріхи порівнюються до темно-червоного кармазину (Іс 1:18).

Чорний згадується в описі волосся (Лв 13:31; Мт 5:36), коней («вороні»; Зх 6:2, 6), шкіри (Йв 30:30) та сонця (Об 6:12). В Об’явлення 6:5, 6 вороний кінь символізує голод. Також у Біблії згадуються чорний мармур і чорна фарба (Ес 1:6; Єр 4:30).

Змішані кольори. Крім згадок про конкретні кольори, у Біблії також містяться слова та вислови, що позначають поєднання кольорів або якийсь невизначений колір. Ось деякі приклади: барвистий (Єз 27:16, 24); «в яблуках» (Зх 6:3, 7); кольоровий (Єз 27:24); пістрявий (Єз 17:3); плямистий (Зх 6:3, 6); різнокольоровий (Єз 16:16; 27:7); рум’яний (1См 16:12; Псн 5:10); рябий (Бт 30:32, 33; 31:10, 12); смугастий (Бт 31:10, 12); смуглий (Псн 1:6); строкатий (Єр 12:9); яскравий барвистий (Іс 63:1). (Див. ФАРБИ, ФАРБУВАННЯ.)

Накидка Христа. Дехто вбачає суперечність у біблійній згадці про колір накидки, яку одягнули на Ісуса в день його страти. Матвій пише, що воїни «накинули на нього багряну накидку» (Мт 27:28), а Марко та Іван стверджують, що вона була пурпурною (Мр 15:17; Ів 19:2). Однак ці описи не суперечать один одному, а доводять, що Євангелія писали різні люди і що вони не змовлялися між собою. Матвій описав накидку такою, якою вона виглядала для нього: він спирався на своє сприйняття кольору і підкреслив червоний відтінок. А Іван і Марко не надали цьому відтінку значення і назвали накидку пурпурною. «Пурпуром» можна назвати будь-який колір, в якому поєднуються червоний і синій. Тож Марко та Іван не заперечили того, що колір накидки включав червоний. Накидка могла виглядати по-різному, залежно від фону та освітлення. Подібно поверхня водойми може мати різний колір; це залежить від світла і кольору неба. Беручи до уваги вищесказане, ми бачимо, що письменники Євангелій не суперечать один одному, описуючи колір накидки, яку римські воїни з насмішкою одягнули на Христа в останній день його земного життя.