Особа, яка сприяє встановленню мирних стосунків між двома сторонами; той, хто здійснює посередництво, допомагає дійти згоди. У Біблії це слово використовується щодо Мойсея — посередника Закон-угоди, а також Ісуса — посередника нової угоди (Гл 3:19; 1Тм 2:5).

Щоб угода набула чинності, потрібне пролиття крові. У своєму листі до євреїв апостол Павло обговорює дві основні угоди: Закон-угоду і нову угоду. Він згадує, що Христос є «посередником нової угоди» (Єв 9:15). Слова, записані в Євреїв 9:16, викликають чимало дискусій серед біблеїстів. Цей вірш перекладають по-різному: «Де бо єсть завіт, там мусить прийти й смерть завітуючого» (Кул.), «Де є заповіт, щоб йому набути сили, необхідно довести смерть того, хто заповідає» (СМ), «Де є угода з Богом, там має настати смерть людини, яка її уклала» (НС), «Бо, де існує Угода, потрібно довести Смерть того, хто її ратифікував» (ED), «Бо де є угода, там є потреба в смерті того, хто затвердив угоду» (The New Testament in an Improved Version).

У деяких підрядкових перекладах грецьке слово діате́ке в цьому вірші теж передано як «угода» (Int; The Interlinear Greek-English New Testament / translated by Alfred Marshall).

Переклад слова діате́ке як «угода» правильно передає думку автора. Такі варіанти, як «завіт» або «заповіт», що вживаються в багатьох перекладах, не узгоджуються з тим, як це грецьке слово вживається в Септуагінті, а також у численних уривках Грецьких Писань (Лк 1:72; Дії 3:25; 7:8; Рм 9:4; 11:27; Єв 8:6—10; 12:24). Крім того, слова «завіт» і «заповіт» не відповідають темі, яку обговорює Павло: як видно з контексту, він говорить про Закон-угоду та нову угоду. Ні Закон-угода, ні нова угода не були «заповітом».

У Євреїв 9:16 апостол Павло, очевидно, говорив про те, що угоди між Богом і людиною (не угоди між людьми) вимагають жертвоприношень. І варто зазначити, що, аби наблизитись до Бога чи укласти з ним угоду, люди (зокрема євреї) зазвичай приносили жертви. Іноді, укладаючи угоду, жертву розрізали на частини. Тож зрозуміло, що, для того щоб Закон-угода і нова угода набули чинності в Божих очах, потрібне було пролиття крові. Інакше Бог не визнав би ці угоди чинними і не поводився би з людьми, яких вони стосувалися, як з учасниками угоди (Єв 9:17). Закон-угода набрала сили, коли замість посередника, Мойсея, в жертву були принесені тварини — бики і козли (Єв 9:19). Нова угода стала чинною завдяки Ісусу Христу, який приніс у жертву своє людське життя (Лк 22:20; див. NW, додаток 7D).

Посередник Закон-угоди. Мойсей був посередником Закон-угоди, яку Єгова уклав з ізраїльським народом. У Біблії сказано, що Єгова розмовляв з Мойсеєм «лице в лице» (Чс 12:8), хоча насправді від імені Єгови промовляв його ангел (Дії 7:38; Гл 3:19; Єв 2:2). Мойсей був речником Єгови і посередником між ним та Ізраїлем (Вх 19:3, 7, 9; 24:9—18). Єгова довірив йому як посереднику «весь свій дім» (Чс 12:7). Будучи посередником Закон-угоди, Мойсей допомагав ізраїльтянам дотримуватися її умов і завдяки цьому пожинати благословення.

Надання чинності Закон-угоді. Апостол Павло написав: «Там, де є тільки одна сторона, посередника не треба, а Бог лише один» (Гл 3:20). У Закон-угоді окрім Бога була ще одна сторона — ізраїльський народ. Але через свою гріховність ізраїльтяни не могли самостійно укласти угоду з Богом. Вони потребували посередника. Це добре видно з прохання, з яким вони звернулися до Мойсея: «Ти говори з нами, і ми будемо слухати. А Бог нехай не говорить з нами, щоб ми не померли» (Вх 20:19; Єв 12:18—20). Тому Єгова, виявивши милосердя, призначив Мойсея посередником Закон-угоди і наказав принести в жертву тварин, щоб ця угода набула чинності. Звичайно, Мойсей теж був недосконалою і грішною людиною, однак він мав Боже схвалення, як колись Авраам (Єв 11:23—28; ВИЗНАВАТИ ПРАВЕДНИМ, Що означає «зарахувати» як праведність?). Під час введення в дію Закон-угоди під керівництвом Мойсея були принесені тваринні жертви. Після цього Мойсей покропив їхньою кров’ю сувій — «книгу угоди». Він прочитав цю книгу народу, проголосивши умови угоди, і народ погодився їх дотримуватися. Тоді Мойсей покропив кров’ю народ (найімовірніше, він покропив старійшин, які представляли народ), кажучи: «Це кров угоди, яку Єгова уклав з вами на основі всіх цих слів» (Вх 24:3—8; Єв 9:18—22).

Впровадження священства. Аарон та його сини були вибрані на священиків, але не могли самостійно приступити до виконання своїх обов’язків. Вони мали бути урочисто посвячені під керівництвом Мойсея — призначеного Богом посередника. Під час цієї церемонії, що тривала з 1 по 7 нісана 1512 р. до н. е., Мойсей взяв олію помазання, яка мала особливий склад, і помазав нею святий намет і все його приладдя, а тоді Аарона. Потім Мойсей поклав на долоні Аарона та його синів жертву, поколивав їхніми руками перед Єговою і таким чином посвятив їх на священиків. Після цього він покропив Аарона та його синів олією помазання і кров’ю з жертовника. Отже, одним із завдань, які Мойсей мав виконати як посередник, було посвячення священиків і введення в дію священицького служіння, яке було особливістю Закон-угоди (Лв 8; Єв 7:11; див. ПОСВЯЧЕННЯ).

Мойсей керував першою церемонією, яку 8 нісана 1512 р. до н. е. виконали новопризначені священики. Також він разом з Аароном поблагословив народ (Лв 9). Як посередник, Мойсей брав участь у впровадженні всього, що було пов’язане з Закон-угодою.

Інші обов’язки посередника. Через Мойсея ізраїльтяни отримали звід законів, що містив понад 600 заповідей, у тому числі накази для священиків. За допомогою Божої сили Мойсей виконав для ізраїльського народу багато чуд. Він заступався за ізраїльтян і благав Єгову не знищувати їх заради Свого імені (Вх 32:7—14; Чс 14:11—20; 16:20—22; 21:7; Пв 9:18—20, 25—29; 10:8—11). Мойсей ставив Боже ім’я та благополуччя народу вище за власні інтереси (Вх 32:30—33; Чс 11:26—29; 12:9—13).

Подібності у діях посередників. Становище тих, з ким укладено нову угоду, дещо подібне до становища стародавніх ізраїльтян. Так само як ізраїльтяни, християни є грішними. Оскільки гріхи неможливо усунути кров’ю тварин (Єв 10:4), потрібна краща жертва. Такою жертвою є Ісус Христос (Єв 10:5—10). Згадавши у Листі до євреїв про жертви, яких вимагав Закон, апостол Павло каже: «Наскільки ж більше кров Христа... очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб ми служили живому Богові! Ось тому Христос і є посередником нової угоди, щоб завдяки його смерті покликані отримали обіцянку про вічну спадщину, оскільки на основі викупу їх було визволено від переступів, учинених під попередньою угодою. Бо, де є угода з Богом, там має настати смерть людини, яка її уклала, тому що угода набирає сили лише після смерті. Отже, поки людина, яка уклала угоду, жива, ця угода не чинна» (Єв 9:11—17).

Далі Павло пише, що попередня угода набула чинності не без крові. Посередник угоди, Мойсей, подбав, щоб були принесені жертви, а також покропив кров’ю «книгу угоди» (Єв 9:18—28). Так само Ісус Христос, призначений Богом Посередник нової угоди, віддавши своє життя в жертву, з’явився перед Єговою з цінністю своєї крові. Крім того, подібно як Закон-угода була укладена з цілим народом, а не з окремими особами (Вх 24:7, 8), нова угода була укладена між Богом і «народом святим», «Ізраїлем Божим» (1Пт 2:9; Гл 6:15, 16).

Ті, для кого Ісус є Посередником. Апостол Павло зазначив, що є «один посередник між Богом та людьми — людина, Христос Ісус, що віддав себе як відповідний викуп за всіх», тобто за юдеїв і за людей з інших народів (1Тм 2:5, 6). Він є Посередником нової угоди між Богом і збором духовного Ізраїля, з яким укладено цю угоду (Єв 8:10—13; 12:24; Еф 5:25—27). Христос став Посередником, щоб «покликані отримали обіцянку про вічну спадщину» (Єв 9:15); він допомагає не ангелам, а «потомству Авраама» (Єв 2:16). Тим, хто стає учасником нової угоди, він допомагає отримати «усиновлення» — приєднатися до сім’ї Єгови, яка складається з його духовних синів. Як Христові брати вони будуть в небі і стануть разом з ним частиною потомства Авраама (Рм 8:15—17, 23—25; Гл 3:29). Ісус злив на них обіцяний святий дух, даний їм як печатка і як «знак того, що має настати» — їхньої небесної спадщини (2Кр 5:5; Еф 1:13, 14). Згідно з Об’явлення 7:4—8, загальне число тих, хто остаточно і назавжди отримує печатку, становить 144 000.

Введення в дію нової угоди. Після того як Ісус помер і був воскрешений, він увійшов в небо, щоб з’явитися перед Богом і представити йому свою жертву, яка приносить благословення перш за все учасникам нової угоди (Єв 9:24). При цьому Ісус діяв і як Первосвященик, і як Посередник. Подібно як під час введення в дію Закон-угоди Мойсей покропив кров’ю книгу Закону, яка символізувала присутність Бога (див. МОЙСЕЙ, Посередник Закон-угоди), Ісус Христос представив цінність своєї пролитої крові перед Богом у небі. Після того, у день П’ятидесятниці 33 р. н. е., Ісус вилив Божий святий дух на перших учасників нової угоди, котрих налічувалось близько 120 осіб. Пізніше того ж дня до збору приєдналося ще приблизно 3000 юдеїв і прозелітів (Дії 1:15; 2:1—47; Єв 9:19). І як Мойсей прочитав Закон народу, так Ісус Христос чітко роз’яснив умови нової угоди і закони, яких мають дотримуватися її учасники (Вх 24:3—8; Єв 1:1, 2; Ів 13:34; 15:14; 1Ів 5:1—3).

Обіймаючи становище Посередника і Первосвященика та будучи безсмертним, Ісус Христос «завжди живий, щоб благати» за членів духовного Ізраїля, які через нього наближаються до Бога. Ісус буде виконувати роль Посередника нової угоди доти, доки всі, хто користується його посередництвом, не отримають цілковитого спасіння (Єв 7:24, 25). Під його проводом мета нової угоди буде успішно досягнута. Учасники угоди зрештою стають небесними священиками і служать під керівництвом Христа, великого Первосвященика (Об 5:9, 10; 20:6).

Благословення для всього людства. Хоча Ісус служить Посередником лише для учасників нової угоди, він також є Божим Первосвящеником і Потомством Авраама. Виконуючи ці дві ролі, він принесе благословення решті людства, адже через потомство Авраама здобути благословення мають всі народи землі. Спочатку Христос, який є головною частиною потомства, благословляє учасників нової угоди (Гл 3:16, 29) — вони стають другорядною частиною потомства. Ставши царями і священиками на підставі нової угоди, що укладена за посередництвом Христа, вони допомагатимуть всім народам землі здобути благословення від жертви Ісуса і від його царювання. Коли Христове посередництво досягне своєї мети — надати «Ізраїлю Божому» таке становище, воно принесе користь і благословення всьому людству (Гл 6:16; Бт 22:17, 18).

Отже, окрім 144 000 осіб, які отримують печатку, є й інші люди, котрі також моляться до Бога Єгови в ім’я Христа і вірять у його викупну жертву. Ця жертва була принесена не лише за тих, з ким за посередництвом Ісуса укладена нова угода, але й за всіх, хто виявляє віру в Христа (1Ів 2:2). Ті, хто не є учасником нової угоди, теж визнають, що «з-поміж усіх людей під небом Бог більше нікому не дав такого імені, завдяки якому можна було б отримати спасіння» (Дії 4:12). Вони теж вважають Ісуса Христа своїм великим небесним Первосвящеником; через нього вони наближаються до Бога і завдяки його служінню отримують прощення гріхів (Єв 4:14—16). В Об’явлення 21:22—24 говориться, що народи ходитимуть «завдяки... світлу [Нового Єрусалима]», в якому Бог Єгова є світлом, а Ягня Ісус Христос — світильником.