Особливий «день», або період, протягом якого Бог притягує до відповідальності окремі групи, народи або ціле людство. Для одних це може бути час виконання винесеного їм смертного вироку, а для інших — час, коли вони отримають визволення і вічне життя. Ісус Христос і апостоли згадували про майбутній «Судний день», який торкнеться не лише живих, але й тих, хто вже помер (Мт 10:15; 11:21—24; 12:41, 42; 2Тм 4:1, 2).

Суди Єгови в минулому. В минулому Єгова не раз притягував групи людей і цілі народи до відповідальності за їхні вчинки і чинив правосуддя, знищуючи їх. Однак не можна сказати, що при цьому він деспотично виявляв грубу нищівну силу. Єврейське слово, перекладене як «суд» або «присуд» (мішпа́т), деколи передає думку про правосуддя і справедливість (Езд 7:10; Бт 18:25). У Біблії підкреслюється, що «Єгова любить праведність і справедливість», тож, здійснюючи свій суд, він завжди виявляє ці дві риси (Пс 33:5).

Іноді Єгова виносив людям смертний вирок через їхній спосіб життя. Так було у випадку Содома і Гоморри. Єгова перевірив їх, визначив, що гріхи їхніх мешканців були дуже важкі, і постановив знищити ці міста (Бт 18:20, 21; 19:14). Згодом Юда написав, що Содом і Гоморра зазнали «суду й покарання [грец. дı́кен; «правосуддя», Yg; «карального правосуддя», ED] вічним вогнем» (Юд 7). Отже, ці міста спіткав «день» суду.

Єгова вів судову справу проти стародавнього Вавилону, який віддавна ворогував з Ним і його народом. Вавилоняни поводилися з юдеями занадто жорстоко і не хотіли звільняти їх після 70-річної неволі, а свою перемогу над Божим народом приписували Мардуку. Тому вони заслуговували на осуд і покарання (Єр 51:36; Іс 14:3—6, 17; Дн 5:1—4). Вирок над Вавилоном був виконаний у 539 р. до н. е., коли його захопила Мідо-Персія. Оскільки вирок виніс Єгова, той час названо «днем Єгови» (Іс 13:1, 6, 9).

Єремія пророкував, що Єгова «судитиме» Едом та інші народи (Єр 25:17—31). Едомляни ненавиділи Єгову і його служителів, тому зазнали суду і знищення в «день Єгови» (Ов 1, 15, 16).

Коли Юда та Єрусалим стали невірними і стягнули на себе осуд Єгови, він пообіцяв: «Я... виконаю серед тебе свої присуди» (Єз 5:8). У 607 р. до н. е. настав «день люті Єгови» — його обвинувальний вирок був виконаний (Єз 7:19). Проте на Єрусалим чекав ще один «день», або час, суду. Йоіл пророкував, що перед цим «великим і грізним днем Єгови» буде вилито дух (Йл 2:28—31). У П’ятидесятницю 33 р. н. е. Петро під натхненням пояснив, що саме тоді настав час сповнення Йоілового пророцтва (Дії 2:16—20). А нищівний «день Єгови» прийшов у 70 р. н. е., коли римські війська виконали Божий вирок над юдеями. Як передрікав Ісус, «в ті дні викона[лося] правосуддя» (Лк 21:22; див. ЗНИЩЕННЯ).

Суди Єгови в майбутньому. У Грецьких Писаннях також прямо говориться про майбутні судні дні, коли Бог виконуватиме свої вироки. У книзі Об’явлення передрікається, що повія, «Вавилон Великий», «буде повністю спалена вогнем». Вона заслуговує на покарання, адже чинить статеву розпусту з народами і впивається кров’ю Ісусових свідків (Об 17:1—6; 18:8, 20; 19:1, 2). Апостол Петро передрік ще один день виконання Божого вироку. Згадавши про події, які сталися за часу Ноя, він написав, що прийде «день суду й знищення безбожних людей» (2Пт 3:7). Згідно з Об’явлення, виконавцем цього вироку виступить «Слово Боже», яке вразить народи довгим мечем (Об 19:11—16; пор. Юд 14, 15). Крім того, в I ст. н. е. було написано, що Дияволу вже винесений вирок і що демонам, яких він веде за собою, відомо про їхнє майбутнє: як і Сатана, вони будуть вкинені в безодню (1Тм 3:6; Лк 8:31; Об 20:1—3). Тож «суд», який чекає їх попереду, полягатиме лише у виконанні вироку, винесеного раніше (Юд 6; 2Пт 2:4; 1Кр 6:3).

Суд не завжди веде до покарання. Здебільшого слово «суд» (грец. крı́сіс і крı́ма) у Грецьких Писаннях несе думку про осуд або винесення обвинувального вироку. В Івана 5:24, 29 «суд» протиставляється «життю» і «вічному життю», а отже, чітко вказує на обвинувальний вирок, наслідком якого є смерть, цілковита втрата життя (2Пт 2:9; 3:7; Ів 3:18, 19). Однак обвинувальний вирок не завжди веде до знищення. Це, наприклад, видно з Павлових слів про відзначення Господньої вечері, записаних у 1 Коринфян 11:27—32. Якщо людина під час цієї вечері їла і пила, не усвідомлюючи значення того, що робить, вона «стягу[вала] на себе осуд». Після цього Павло зазначив: «Коли Єгова нас судить, він нас повчає, щоб ми не були засуджені разом зі світом». Тож людина, яка стягнула на себе осуд, може покаятись, і тоді вона не буде знищена назавжди.

Ще одним доказом того, що суд не завжди означає осуд, є слова з 2 Коринфян 5:10. Про тих, хто стане перед судовим престолом, там сказано, що кожному буде «відплачено згідно з тим, що він робив... добро чи зло». Суд, згаданий в Об’явлення 20:13, для багатьох, очевидно, закінчиться позитивно. Дехто з «мертвих», які будуть суджені, отримає обвинувальний вирок і буде вкинений в «озеро вогняне». Але ті, хто «записаний у книгу життя», уникнуть такого вироку (Об 20:15).

Судний день, під час якого кожен дасть за себе звіт. Ще до появи християнства євреям була знайома думка про те, що кожен з них відповідатиме перед Богом за свої вчинки (Ек 11:9; 12:14). У Грецьких Писаннях пояснюється, що в майбутньому настане чітко визначений період, або «день», протягом якого всі люди — і живі, і ті, хто колись помер,— будуть суджені (2Тм 4:1, 2).

Хто здійснюватиме суд. В Єврейських Писаннях Єгову названо «Суддею всієї землі» (Бт 18:25). Подібні слова вживаються і в Грецьких Писаннях: там Єгову названо «Суддею всіх» (Єв 12:23). Однак здійснювати суд він уповноважив свого Сина (Ів 5:22). Про Ісуса в Біблії говориться, що його призначено суддею і що він «має судити» (2Тм 4:1; Дії 10:42; 17:31). Оскільки такими повноваженнями Ісуса наділив сам Бог, немає жодної неузгодженості між віршем, у якому говориться, що люди стануть «перед судовим престолом Бога», і віршем, де сказано, що вони стануть «перед судовим престолом Христа» (Рм 14:10; 2Кр 5:10).

Ісус сказав апостолам, що «під час відтворення», коли він сяде на свій престол, вони теж сядуть «на 12 престолах» і будуть судити (Мт 19:28; Лк 22:28—30). Павло писав, що християни, які «покликані бути святими», судитимуть світ (1Кр 1:2; 6:2). Апостол Іван у видінні бачив, як дехто отримав «владу судити» (Об 20:4). Якщо взяти до уваги вищенаведені уривки, можна дійти висновку, що в Об’явлення 20:4 йдеться про апостолів та інших святих. На це вказує також друга частина вірша, де говориться про тих, хто царюватиме з Христом 1000 років. Як і Христос, у той час вони будуть царями і суддями.

Немає сумніву, що суд, який Єгова виконуватиме впродовж Судного дня, буде справедливим, адже «присуди його правдиві й праведні» (Об 19:1, 2). Суди, які здійснюються від його імені, теж праведні і правдиві (Ів 5:30; 8:16; Об 1:1; 2:23). Правосуддя Єгови неможливо викривити, від Бога неможливо приховати якісь факти.

Зв’язок з воскресінням. Говорячи про «Судний день», Ісус непрямо згадав про воскресіння мертвих. Коли він сказав, що в якомусь місті можуть не прийняти апостолів та їхньої звістки, то додав: «Землı́ Содома і Гоморри в Судний день буде легше, аніж тому місту» (Мт 10:15). Хоча тут він, очевидно, вжив гіперболу (адже Содом і Гоморра були знищені назавжди), його слова показують, що принаймні деякі мешканці таких юдейських міст у майбутньому стануть перед судом. (Пор. Мт 11:22—24; Лк 10:13—15; Юд 7.) Ще чіткіше зв’язок між судом і воскресінням видно з Ісусових слів про те, що «у час суду цариця з півдня воскресне» (Мт 12:41, 42; Лк 11:31, 32). Той факт, що Судний день пов’язаний з воскресінням, допомагає ліпше зрозуміти біблійні твердження про те, що Ісус судитиме «живих і мертвих» (Дії 10:42; 2Тм 4:1).

Доказом того, що в числі тих, хто пройде перевірку в Судний день, буде багато воскреслих, є також слова з Об’явлення 20:12, 13. Іван бачив у видінні мертвих, які «стояли перед престолом». Він зазначив, що «смерть та могила віддали мертвих, що в них», і саме ці мертві були суджені.

Коли настане Судний день. Згідно з Івана 12:48, Христос сказав, що люди будуть суджені «в останній день». А в Об’явлення 11:17, 18 показано, що суд над мертвими відбуватиметься після того, як Бог візьме у свої руки велику владу і почне царювати особливим чином. Більше світла на це питання проливає порядок подій, записаних у 19-му і 20-му розділах Об’явлення. Там читаємо, що «Цар над царями» вбиває «земних царів з їхніми військами». (В Об’явлення 16:14 цю подію названо «війною, яка відбудеться у великий день Всемогутнього Бога».) Після того Сатану заковують на 1000 років. Протягом цього періоду разом з Христом виконують своє служіння царі і священики. І саме в такому контексті згадуються воскресіння мертвих і суд над ними. Все це допомагає визначити, коли настане Судний день. Цікаво, що в Біблії тисячолітній період неодноразово названий «днем» (2Пт 3:8; Пс 90:4).

Підстава для суду. Описуючи, що відбуватиметься на землі в період суду, книга Об’явлення каже, що воскреслих буде «суджено за їхніми вчинками згідно з тим, що записано в сувоях» (Об 20:12). Цих людей не буде суджено на підставі учинків, які вони робили до того, як померти, адже, згідно з Римлян 6:7, «той, хто помер, звільнився від гріха».

Проте Ісус зазначив, що тим, хто не звертав уваги на його могутні діла і не відгукувався на Божу звістку, буде нелегко витримати Судний день (Мт 10:14, 15; 11:21—24).