У давньоєврейській мові числа писалися словами. Перебуваючи у вавилонській неволі, юдеї певною мірою перейняли звичай позначати цифри літерами алфавіту. Однак у біблійних манускриптах цей метод не застосовувався навіть після вигнання. Один з найдавніших єврейських текстів, що дійшли до наших часів,— це напис на стіні Сілоамського водного тунелю (спорудженого, очевидно, в часи правління Єзекії [745—717 рр. до н. е.]), в якому числа записані словами. Такий спосіб написання чисел сприяв точності й надійності Єврейських Писань, адже під час багаторазового переписування тексту легше помилитися при написанні цифри, ніж слова.

У єврейській мові числа, більші десяти, записуються кількома словами, наприклад 12 — це два і десять (Бт 14:4). Виняток становить 20 («десять» у множині), 30 (похідне від «трьох» у множині), 40 (похідне від «чотирьох» у множині) і т. д. Для позначення числа 100 існує окреме слово; 200 — це двоїна цього слова. Наступні сотні, наприклад 300, складаються з двох слів. Найбільшим числом, яке записували одним єврейським словом, є 20 000, це двоїна слова «міріада» (10 000). Більші числа є поєднанням кількох слів. Наприклад, у 1 Хронік 5:18 число 44 760 буквально записане як «сорок і чотири тисячі, сім сотень і шістдесят». «Мільйон» пишеться як «тисяча тисяч» (2Хр 14:9). Рідні Ревеки благословили її такими словами: «Сестро наша, стань матір’ю тисяч десятків тисяч [або «стань тисячами міріад», прим.]». І насправді від Ревеки пішло мільйони нащадків (Бт 24:55, 60). У видінні Даниїл побачив, що перед Єговою стояло «десять тисяч десятків тисяч [букв. «міріада міріад»]» (Дн 7:10).

Деякі числа в Біблії заокруглені, наприклад у Псалмі 90:10 (де говориться про тривалість людського життя), а також, можливо, в 1 Царів 19:18 (де згадується 7000 тих, хто не поклонявся Ваалу) і в 2 Хронік 14:9 (де сказано, що Аса переміг 1 000 000 ефіопських воїнів).

У Грецьких Писаннях числа зазвичай пишуться словами. Наприклад, число «дикого звіра» написане словами в Сінайському рукописі та Александрійському манускрипті (Об 13:18).

Нічого спільного з нумерологією. Оскільки Біблія містить не лише історичні розповіді, але й пророцтва, числа в ній можуть мати і буквальне, і символічне значення. Зазвичай це видно з контексту. Певні числа часто вживаються в символічному значенні, і в такому випадку, щоб зрозуміти текст, потрібно знати, що вони означають. Однак використання чисел у Біблії не має нічого спільного з нумерологією, згідно з якою цифри і числа, а також комбінація і загальна сума чисел мають містичне значення. Нумерологія, очевидно, з’явилася в стародавньому Вавилоні, і Бог засуджує її так само, як і інші форми ворожіння (Пв 18:10—12).

Нижче подано символічне значення деяких чисел, які часто вживаються в Біблії.

Один. Коли це число вживається в символічному значенні, воно вказує на унікальність, винятковість, а також на єдність намірів і дій. Мойсей сказав: «Єгова, наш Бог,— один Єгова» (Пв 6:4). Лише він є Всевладним Правителем. Немає нікого подібного до нього. Він ні з ким не ділиться своєю славою, на відміну від язичницьких тріад богів (Дії 4:24; Об 6:10; Іс 42:8). Між Єговою та Ісусом Христом панує єдність намірів і дій (Ів 10:30), а християни мають бути цілковито об’єднані з Богом, його Сином, а також одне з одним (Ів 17:21; Гл 3:28). Чудовим прикладом такої єдності є стосунки в шлюбі (Бт 2:24; Мт 19:6; Еф 5:28—32).

Два. Це число часто вживається в юридичному контексті. Узгодженість у показаннях двох свідків додавала ваги їхнім словам. Щоб судді почали розглядати якусь справу, потрібно було мати двох або навіть трьох свідків. Цього принципу дотримуються також у християнському зборі (Пв 17:6; 19:15; Мт 18:16; 2Кр 13:1; 1Тм 5:19; Єв 10:28). Бог діяв згідно з цим принципом, коли представив людям свого Сина як Спасителя. Ісус сказав: «У вашому ж Законі написано: “Свідчення двох осіб правдиве”. Отже, про себе свідчу я сам, а також мій Батько, який мене послав» (Ів 8:17, 18).

Повторення чого-небудь двічі, наприклад твердження або видіння, вказувало на те, що воно є певним і правдивим. Це справедливо, навіть якщо повторення відрізнялось за формою, але було однаковим за змістом (як у випадку зі снами фараона про корів і колоски; Бт 41:32). Такий смисловий паралелізм часто трапляється в єврейській поезії; завдяки тому що думки передано по-різному, їх легше запам’ятати і зрозуміти (Пс 2, 44 та інші).

«Дворогий баран» з пророцтва Даниїла символізує подвійну Мідо-Перську імперію (Дн 8:20, 21; пор. Об 13:11).

Три. Хоча для підтвердження фактів у суді достатньо було двох свідків, свідчення третього надавало доказам ще більшої ваги. Тому число три іноді використовується, щоб наголосити, підкреслити або підсилити сказане. «Мотузка потрійна не швидко розірветься» (Ек 4:12). З метою підсилення Ісус тричі запитав Петра, чи той його любить, оскільки перед тим Петро тричі зрікся його (Мт 26:34, 75; Ів 21:15—17). Видіння, в якому Петро почув наказ їсти усіляких тварин,— навіть тих, що були нечистими за Законом,— теж було повторене тричі для наголошення його значення. І, коли Корнилій та його домашні прийняли добру новину, це видіння, безсумнівно, допомогло Петру зрозуміти, що тепер Бог звернув увагу на необрізаних людей з інших народів, яких євреї вважали нечистими (Дії 10:1—16, 28—35, 47, 48).

Незрівнянна святість і чистота Єгови підкреслюється словами ангелів, які вигукували: «Святий, святий, святий Єгова» (Іс 6:3; Об 4:8). Перед тим як усунути з трону останнього земного царя з роду Давида, Єгова сказав: «Я знищу, знищу, знищу корону, і вона нікому не буде належати, поки не прийде той, хто має на неї законне право, і йому я дам її». Так Єгова наголосив, що жоден цар з Давидового роду не сидітиме на троні в Єрусалимі як його представник, поки у визначений ним час Месія не стане законним царем (Єз 21:27). Про те, що мешканців землі чекає дуже велике горе, свідчить той факт, що про нього було проголошено три рази (Об 8:13).

Чотири. Число чотири іноді передає думку про повноту чи всеосяжність або ж властиву квадрату симетричність. В Об’явлення 7:1 воно повторюється тричі. Як сказано у вірші, «чотири ангели» (усі ангели, які стримують «чотири вітри», що приготовані для цілковитого знищення) стоять на «чотирьох кутах землі» (коли ангели відпустять ці руйнівні вітри, вони, пронісшись по діагоналі, охоплять всю землю). (Пор. Дн 8:8; Іс 11:12; Єр 49:36; Зх 2:6; Мт 24:31.) Новий Єрусалим збудований «у вигляді квадрата», а точніше куба, адже його висота, ширина і довжина однакові (Об 21:16). Інші приклади використання числа чотири у символічному значенні містяться в Захарія 1:18—21; 6:1—3 та Об’явлення 9:14, 15.

Шість. Інколи це число означає недосконалість. Число «дикого звіра», 666, названо «числом людським», а це вказує на те, що воно пов’язане з недосконалими, грішними людьми. Здається, воно символізує недосконалість того, що представляє «дикий звір». Те, що цифра шість у цьому числі повторюється тричі (воно має шість сотень, шість десятків і шість одиниць), наголошує на недосконалості та неповноцінності того, що зображає цей звір (Об 13:18).

Сім. У Біблії число сім часто означає повноту. Інколи воно вказує на закінчення якоїсь роботи або ж на повний цикл того, що встановив чи допустив Бог. Єгова створив землю і все, що на ній, за шість днів, а сьомого почав відпочивати. Це стало зразком для системи субот, яка включала різні суботи: від сьомого дня тижня і аж до ювілейного року, що наступав через кожні 49 років (сім разів по сім років) (Вх 20:10; Лв 25:2, 6, 8). Свято прісного хліба та Свято наметів тривали по сім днів (Вх 34:18; Лв 23:34). Число сім часто згадується у вказівках щодо жертвоприношень (Лв 4:6; 16:14, 19; Чс 28:11) та очищення (Лв 14:7, 8, 16, 27, 51; 2Цр 5:10).

Опис «семи зборів» з книги Об’явлення дає повне уявлення про всі християнські збори (Об 1:20—3:22).

«Сім голів» «дикого звіра» (Об 13:1) вказують на те, що восьмої світової держави вже не буде. Хоча «багряного дикого звіра» названо восьмим царем, він походить із семи і не існує окремо від семиголового «дикого звіра» (Об 17:3, 9—11), так само, як і «образ звіра» (Об 13:14). Подібно «дикий звір» з двома рогами існує одночасно з першим «диким звіром», чий «знак» він намагається поставити на всіх людей (Об 13:11, 16, 17).

Єгова був дуже терпеливий до ізраїльтян, але попередив, що, коли вони і далі відкидатимуть його повчання, він «семикратно», тобто повною мірою, покарає їх за гріхи (Лв 26:18, 21, 28).

В історичних біблійних розповідях число сім часто вказує на повноту або на виконання якоїсь справи до кінця. Ізраїльтяни виявили цілковиту слухняність і віру, коли шість днів обходили Єрихон, а сьомого дня зробили це сім разів, після чого міські мури впали (ІсН 6:2—4, 15). Ілля не мав жодного сумніву в тому, що Бог почув його молитву: він сім разів посилав свого слугу, який був з ним на горі Кармель, подивитися на небо, адже був переконаний, що обов’язково з’являться дощові хмари (1Цр 18:42—44). Хворий на проказу Нааман мав сім разів обмитися у Йордані. Цьому могутньому сирійському полководцю треба було виявити велику смиренність, щоб послухатися пророка Єлисея, і за це Єгова винагородив його — він зцілився (2Цр 5:10, 12). Чистота, повнота, досконалість та краса слів Єгови поетично порівнюються до срібла, очищеного в топильній печі і сім разів перетопленого (Пс 12:6). Глибину милосердя Єгови підкреслено такими словами: «Праведник може сім разів упасти, і він підніметься знову» (Пр 24:16). Псалмоспівець наголосив на тому, що Єгова гідний усієї хвали, сказавши: «Сім разів на день я тебе вихваляю» (Пс 119:164).

У книзі Об’явлення число сім у символічному значенні трапляється дуже часто і стосується того, що пов’язане з Богом та християнським збором, а також того, що пов’язане з Божим Ворогом, Сатаною Дияволом, який люто противиться Єгові і воює з його народом (Об 1:4, 12, 16; 5:1, 6; 8:2; 10:3; 12:3; 13:1; 15:1, 7; 17:3, 10 та інші вірші).

Числа, кратні семи, теж означають повноту. В пророцтві Даниїла про прихід Месії згадуються «70 [десять разів по сім] тижнів» (Дн 9:24—27; див. СІМДЕСЯТ ТИЖНІВ). Через непослух народу Єрусалим і Юда лежали спустошені 70 років, поки «земля [повністю] надолужила свої суботи» (2Хр 36:21; Єр 25:11; 29:10; Дн 9:2; Зх 1:12; 7:5).

Число 77, в якому сім повторюється двічі, означає «завжди» або «нескінченно». Ісус радить християнам ніколи не переставати прощати своїм братам (Мт 18:21, 22). Оскільки Бог сказав, що на того, хто вб’є Каїна, який сам був убивцею, «помста спаде сім разів», Ламех, який, очевидно, вбив людину захищаючись, промовив: «Якщо за Каїна помста спаде 7 разів, то за Ламеха — 77» (Бт 4:15, 23, 24).

Вісім. Число вісім (на один більше числа сім, що зазвичай означало повноту) також використовувалось для наголошення повноти чогось, тому іноді передавало думку про надмір, достаток. Єгова, бажаючи запевнити свій народ у порятунку від ассирійців, сказав, що підніме «проти них сімох пастирів, а то й вісьмох князів з-поміж людей» (Мих 5:5). Відповідним завершенням останнього свята релігійного року, Свята наметів, були святі збори, тобто урочисте зібрання, яке відбувалося на восьмий день, що мав бути днем повного відпочинку (Лв 23:36, 39; Чс 29:35).

Десять. Число десять вказує на повноту, сукупність того, що складає одне ціле. Слід також зазначити, що тоді, коли сім і десять згадуються разом, сім означає щось вище і важливіше, а десять — щось другорядне.

Пославши на Єгипет десять кар, Єгова повною мірою вилив свій гнів на цей край, цілковито принизив фальшивих єгипетських богів і змусив фараона відпустити ізраїльський народ. Десять заповідей становили основу Мойсеєвого закону, а близько 600 інших законів лише доповнювали їх і пояснювали, як їх застосовувати (Вх 20:3—17; 34:28). Ісус використав число десять у кількох своїх прикладах, щоб вказати на повну кількість чогось (Мт 25:1; Лк 15:8; 19:13, 16, 17).

Один звір з Даниїлового видіння, а також деякі звірі з книги Об’явлення мали десять рогів. Ці роги, очевидно, означали всіх царів, тобто всі земні уряди, які разом утворюють один образ — символічного звіра (Дн 7:7, 20, 24; Об 12:3; 13:1; 17:3, 7, 12). З Об’явлення 2:10 видно, що Бог дозволить, аби його служителі були випробувані повною мірою: «Не бійся страждань, яких ти маєш зазнати. Диявол кидатиме декого з вас до в’язниці. Все це спаде на вас для того, щоб ви були випробувані до кінця, і ви 10 днів будете зносити лихо».

Дванадцять. Патріарх Яків мав 12 синів, від яких пішли 12 ізраїльських племен. Єгова сформував з їхніх нащадків свій народ, уклавши з ними Закон-угоду. Тож число дванадцять означає встановлений Богом устрій, що є гармонійним і довершеним (Бт 35:22; 49:28). Єгова вибрав 12 апостолів, які становлять другорядну частину фундаменту Нового Єрусалима, збудованого на Ісусі Христі (Мт 10:2—4; Об 21:14). Кожне з 12 племен духовних «Ізраїлевих синів» складається з 12 000 членів (Об 7:4—8).

Числа, кратні 12, також іноді мають символічне значення. Давид поділив усіх священиків на 24 групи, і пізніше вони по черзі служили в Соломоновому храмі (1Хр 24:1—18). Це допомагає зрозуміти, ким є «24 старійшини», які сидять довкола Божого престолу в білому вбранні і з коронами на головах (Об 4:4). Ісус обіцяв своїм послідовникам, духовним братам, що вони разом з ним будуть царями і священиками на небі. Тож «24 старійшини» не можуть представляти лише апостолів, яких було тільки 12. Вони, очевидно, символізують усе «священство царське» — 144 000 тих, кого призначено служити в небі царями та священиками (прообразом 144 000 були 24 групи священиків, що служили в храмі) (1Пт 2:9; Об 7:4—8; 20:6).

Сорок. З цим числом пов’язані деякі вироки та терміни покарання (Бт 7:4; Єз 29:11, 12). Наприклад, ніневітяни мали 40 днів на каяття (Йн 3:4). Також число 40 вказувало на певну подібність між життям Ісуса Христа та Мойсея, який був прообразом Христа. Вони обоє постили по 40 днів (Вх 24:18; 34:28; Пв 9:9, 11; Мт 4:1, 2).