Назва «Аравія» стосується в основному Аравійського півострова, що в південно-західній Азії поблизу Африки. Але ця назва також могла стосуватися територій на північ і захід від Аравійського півострова, наприклад, Сирійської пустелі та Сінайського півострова. В Єврейських Писаннях не говориться про саму Аравію, але згадуються жителі цієї місцевості і вживаються слова «араб» та «арабський» (1Цр 10:15; 2Хр 9:14; 21:16; Не 4:7).

Територію Аравії займають переважно пустелі і посушливі плоскогір’я. Більшість її жителів, про яких згадується в Біблії, були кочівниками, які випасали отари і жили в наметах (Іс 13:20; Єр 3:2, прим.). Крім того, серед арабів були торговці, і в Біблії говориться, що Тир наймав їх вести торгівлю (Єз 27:21). Караванні шляхи проходили по всьому півострову, сполучаючи Східну Африку, Індію та міста, що на півдні Аравії, з Єгиптом, а також з державами на півночі, зокрема Ассирією, Сирією та Вавилоном. Купці-араби та їхні каравани йшли від оазису до оазису, торгуючи прянощами, ладаном, миррою, золотом, сандаловим деревом і дорогоцінним камінням (1Цр 10:10, 11, 15; Іс 60:6).

Багато служителів Бога жили в Аравії або мали зв’язки з її мешканцями. Наприклад, Йов жив у краю Уц, а це, найімовірніше, була північна Аравія (Йв 1:1). Мойсей провів 40 років в Аравії, коли жив з мідіянітянином Їтром (Вх 3:1; Дії 7:29, 30). За часів суддів величезна кількість жителів Аравії — мідіянітяни, амаликітяни та «народи Сходу» — на верблюдах здійснювали походи на Ізраїль, сильно спустошуючи край (Сд 6:3—6). Володіння цариці Шеви, можливо, розташовувалися на південному заході Аравії (1Цр 10:1—10, 15; 2Хр 9:1—9, 14; Мт 12:42 і коментар). Під час правління юдейського царя Єгорама араби розграбували Єрусалим, забрали все майно з царського дому і захопили в полон його синів і дружин (2Хр 21:16, 17).

У Грецьких Писаннях Аравія згадується тричі. «Араби» були серед тих, хто зібрався в Єрусалимі на свято П’ятидесятниці 33 року н. е. Тож деякі юдеї, які мали арабське походження, стали християнами під час цього свята (Дії 2:11, 41). Павло двічі пише про Аравію у своєму листі до галатів. У Гл 1:17 він каже, що після свого навернення в Дамаску (Сирія) він «попрямував до Аравії, після чого повернувся в Дамаск». Назва «Аравія» може стосуватися будь-якої частини Аравійського півострова. Але, можливо, Павло пішов у Сирійську пустелю, що була неподалік — на схід від Сирії та Ізраїля. В I столітті н. е. цю територію іноді називали Аравією, і це підтверджує Йосиф Флавій. Він писав, що Аравію можна побачити, якщо дивитися на схід з одної вежі в Єрусалимі — вежі Псефіна («Юдейська війна», кн. 5, розд. 4, абз. 3). У Гл 4:25 Павло називає Сінай «горою в Аравії». Саме на цій горі Єгова уклав Закон-угоду з ізраїльським народом. (Див. медіагалерею, «Гора Сінай».)