Ленінградський кодекс (В 19^А) — це найдавніший повний рукопис Єврейських Писань (або Старого Завіту) єврейською мовою. Цей кодекс містить масоретський текст, який був переписаний в місті Аль-Фустат (Старий Каїр, Єгипет) в 1008—1009 рр. н. е. (Див. МАСОРЕТСЬКИЙ ТЕКСТ.) Він зберігається в Російській національній бібліотеці в Санкт-Петербурзі (колишній Ленінград).

Кодекс складається з 491 аркуша, виготовленого з цупкого білого пергаменту; розмір кожного аркуша становить 30 на 27 см. На кожній сторінці текст розбитий на три колонки, окрім поетичних книг — Йова, Псалмів і Прислів’я, де текст розбитий на дві колонки.

Ленінградський кодекс був створений переписувачем Самуелем Бен-Якобом. Він користувався кількома рукописами, підготовленими Аароном Бен-Ашером. Цей відомий юдейський вчений дослідив усі доступні на той час рукописи Єврейських Писань, щоб максимально точно відтворити текст оригіналу. Ленінградський кодекс був взятий за основу останніх редакцій критичного видання «Biblia Hebraica» — єврейського тексту, на якому ґрунтується більшість сучасних перекладів Біблії. (Див. БІБЛІЯ ГЕБРАЇКА («BIBLIA HEBRAICA»).)

Вражає той факт, що текст Єврейських Писань в Ленінградському кодексі узгоджується з багатьма рукописами Мертвого моря, які старші від цього кодексу на більш ніж 1000 років. (Див. РУКОПИСИ МЕРТВОГО МОРЯ.) Хоча у цих текстах є певні відмінності, вони не впливають на зміст. (Див. додаток A3.)