Цей термін стосується рукописів, які містять перші пять книг Біблії. Це єдина частина Біблії, яку самаряни визнавали священними писаннями. (Див. САМАРЯНИ.) По суті, це був не переклад єврейського П’ятикнижжя, а його транслітерація самарійськими літерами з використанням самарійських фразеологізмів. Самарійський алфавіт — це варіант єврейського алфавіту, яким користувалися перед вавилонським вигнанням.

Найдавніші наявні рукописи самарійського П’ятикнижжя датуються IX—XI століттями н. е. Але вважається, що воно було створене набагато раніше. На думку науковців, самарійське П’ятикнижжя вперше було написано приблизно між IV—II століттями до н. е. Самаряни створювали копії самарійського П’ятикнижжя незалежно від юдейських переписувачів і передавали їх з покоління в покоління.

Самарійське П’ятикнижжя допомагає чіткіше зрозуміти деякі біблійні вірші, оскільки містить уривки, які відрізняються від єврейського масоретського тексту, але збігаються з іншими рукописами, як-от грецькою Септуагінтою. Наприклад, в Бт 4:8 у самарійському П’ятикнижжі, а також в інших стародавніх перекладах міститься фраза: «Ходімо в поле», у той час як в наявних єврейських рукописах її немає. (Щоб більше дізнатись про самарійське П’ятикнижжя, див. коментар до Ів 4:20.)