Від єврейського слова, що означає «відпочивати; припиняти». Це сьомий день єврейського тижня (від заходу сонця в п’ятницю до заходу в суботу). Деякі інші святкові дні у році, а також кожен 7-й і 50-й роки теж називалися суботою. В суботній день не можна було працювати; лише священики могли виконувати своє служіння у святині. В суботній рік земля мала лежати під паром, а євреї не мали права вимагати від своїх ближніх сплати боргів. Обмеження, які Мойсеїв закон накладав стосовно суботи, були поміркованими, однак релігійні провідники згодом додали багато власних правил, тому за часу Ісуса Христа дотримуватися суботи було дуже складно (Вх 20:8; Лв 25:4; Лк 13:14—16; Кл 2:16).