Союз незалежних міст-держав, що були розташовані на вузькій смузі вздовж східного узбережжя Середземного моря. Стародавня Фінікія займала територію сучасного Лівану і частково Сирії та Ізраїлю. Спочатку головним містом Фінікії був Сидон, але потім важливішу роль став відігравати Тир, який раніше був колонією Сидона.

У Святому Письмі сказано, що сидоняни були нащадками Ноя по лінії Хама, Ханаана і Сидона (Бт 10:1, 6, 15, 18, 19). Цей народ називав свій край Ханааном і мав власну, ханаанську, релігію. Згодом греки назвали цей край Фінікією. Коли в Біблії згадується про край сидонян, ханаанців або про Фінікію, то мається на увазі одна й та сама територія в різні періоди (ІсН 13:6; Сд 1:32; Дії 21:2). Фінікійський алфавіт, який був дуже подібний до староєврейського, ліг в основу грецького та латинського письма. Фінікійці прославились як умілі кораблебудівники і мореплавці. Вони вправно вели морську торгівлю, плаваючи до найвіддаленіших куточків тогочасного світу (Єз 27:1—9).

Упродовж історії Фінікія перебувала під пануванням Ассирії, Вавилону, Персії та Греції. У 64 році до н. е. цю територію завоював Рим. У I столітті н. е. Фінікія входила до складу римської провінції Сирія. Історія Фінікії та її головних міст підтверджує точність біблійних пророцтв (Іс 23:1—14; Єр 25:17, 22, 27; Єз 26:3, 4).